Бактеріальний вульвовагініт — це запальний процес, який охоплює слизову оболонку піхви і вульви. Захворювання має інфекційний характер і зустрічається найчастіше у жінок репродуктивного віку. Патогенна мікрофлора може висхідним шляхом поширюватися на шийку матки і яєчники.
Причини розвитку захворювання
Головною причиною виникнення запального процесу в піхві є інфекція, збудником якої можуть бути патогенні і умовно-патогенні мікроорганізми. Провокують порушення мікрофлори:
- хламідії;
- гонококи;
- мікоплазми;
- грибки Кандіда;
бліда трепонема; - уреаплазми;
- трихомонади;
- стафілококи;
- стрептококи;
- протей;
- гарднерела.
Додатковими причинами виникнення гострого вагініту є:
- синтетичне нижню білизну;
- ароматизовані прокладки;
- мило з ароматами;
- спринцювання;
- прийом гормональних контрацептивів;
- часті стреси;
- вплив шкідливого випромінювання;
- аборти;
- безконтрольний прийом антибіотиків;
- внутрішньоматкова спіраль;
- безладне статеве життя;
незадовільна інтимна гігієна; - інтоксикація організму;
- переохолодження;
- гормональний збій, при якому кількість естрогенів перевищує прогестерон.
Захворювання нерідко виникає під час вагітності і провокується ослабленням імунного захисту і впровадженням бактеріальної флори.
Симптоматика
Головною ознакою гострого і хронічного вагініту є виділення різної консистенції з неприємним запахом. Найчастіше вони рясні і створюють масу дискомфорту. Можуть посилюватися після теплових процедур або статевого акту.
Захворювання має характерні симптоми:
- дискомфорт під час статевого акту;
- кров’янисті виділення, що виникають після сексу;
- свербіж у піхві, що посилюється після сечовипускання;
- набряк статевих губ;
- болю в паху і внизу живота;
- прискорені позиви до сечовипускання;
- збільшення пахових лімфовузлів.
Клінічна картина доповнюється загальним незадовільним самопочуттям. Виділення зі статевих шляхів можуть супроводжуватися печінням.
Після підмивання засобами, які сушать шкіру, симптоми захворювання стають ще більш виразними.
Методи діагностики
Для постановки точного діагнозу і визначення збудника потрібне комплексне обстеження пацієнтки. Методи, які застосовують найчастіше:
Ультразвукова діагностика допоможе спростувати або підтвердити поширення запального процесу на тіло матки і яєчники.
Терапія
Для лікування призначають препарати для прийому всередину і вагінальні свічки. При терапії запалення інфекційного походження застосовують:
Антибіотики. Призначають як у вигляді таблеток для прийому всередину, так і в формі зовнішніх коштів. Курс лікування може становити від 7 до 14 днів в залежності від виду патогенної мікрофлори. Для прийому всередину призначають тетрациклін, кларитроміцин, амоксицилін, Сумамед, Юнідокс і інші препарати. У вигляді свічок застосовують Синтоміцин, Нео-Пенотран, Ельжіну і ін. Додатково можуть призначатися антисептики для зовнішнього застосування, такі як: Мірамістин, Хлоргексидин і ін. Їх застосовують для обробки піхви і шийки матки. Антисептичні розчини підсилюють дію антибіотиків і позбавляють від неприємної симптоматики.
Народні рецепти застосовують для прискорення одужання. Під час лікування можна використовувати для підмивання відвар ромашки, календули або шавлії. Перераховані трави ефективно позбавляють від запалення і знижують інтенсивність прояву симптоматики.
Можливі ускладнення
Часті ускладнення захворювання:
запалення тканин ендометрію; - цистит;
- уретрит;
- запалення яєчників;
- безпліддя.
При вагітності бактеріальна форма вагініту підвищує загрозу викидня. Можуть початися передчасні пологи, не виключено внутрішньоутробне інфікування, яке загрожує небезпечними наслідками для здоров’я дитини.
Присутність інфекції в піхву ускладнює родову діяльність, може впливати на тонус матки при виношуванні дитини. Патогенна мікрофлора є сприятливим середовищем для виникнення дефектів слизової оболонки. У жінок з подібною патологією нерідко виникають ерозії. Поширення інфекції на цервікальний канал загрожує іншими більш небезпечними ускладненнями, такими як формування спайок і т.д.
Профілактичні заходи
Щоб запобігти виникненню вагініту, необхідно дотримуватися інтимну гігієну. Слід підмиватися 2 рази в день. Вранці використовувати просто теплу воду, а ввечері ще й спеціальний гель, який містить корисні лактобактерії. Для інтимної гігієни можна застосовувати дитяче мило.
Після акту дефекації бажано підміни або скористатися вологими серветками. Сам гігієнічний процес повинен здійснюватися спереду назад для запобігання перенесення кишкової палички в піхву. 
Необхідно оберігатися бар’єрними методами контрацепції. Якщо інфекція все-таки виявилася, то лікування повинно здійснюватися відразу в обох статевих партнерів. В іншому випадку відбудеться повторне зараження.
Не слід носити синтетичну нижню білизну, бажано віддавати перевагу натуральним тканинам. Не рекомендується користуватися щоденними прокладками з ароматизаторами. Краще використовувати найпростіші без ароматизаторів.
При прийомі гормональних методів контрацепції слід відвідувати лікаря 1 раз на півроку для контролю мікрофлори статевих шляхів. Не рекомендується використовувати для запобігання від вагітності вагінальні свічки і таблетки. З обережністю потрібно користуватися інтимними кремами і гелями, призначеними для застосування під час статевого акту.
Загрузка...
