Дихальна недостатність (ДН) — це патологія, коли легкі перестають підтримувати в нормі газові компоненти крові або він компенсується це стан за рахунок вимушеної роботи серця і органів дихання. Це тягне зниження функціональності інших систем. ДН проявляється по-різному, що залежить від причин, які призвели до такої дисфункції. Вона може розвиватися повільно, роками, не знижуючи якості життя людини, або стрімко, створюючи ризик летального результату. У статті розглянуто класифікацію дихальної недостатності за ступенем тяжкості.
ДН і ступеня її прояви в залежності від походження
Причини, що провокують розвиток недостатності легень, діляться на дві групи — патологія дихальної системи і захворювання інших внутрішніх органів, що не мають відношення до газообміну. 
Типи легеневої ДН:
- Обструктивна — сформована в результаті порушення прохідності бронхіального дерева. Причини — спазм гладких м’язів, алергія, набряк, скупчення мокротиння, інфільтрація (ущільнення) слизової склероз епітелію, деструкція каркаса бронхів.
- Рестриктивна дихальна недостатність — зменшення вентиляції легень за рахунок зниження або обмеження расправления паренхіми. Це збільшує навантаження на м’язи грудної клітки, що беруть участь в процесі дихання. Так підвищуються енергетичні витрати при вдиху-видиху. Причини розвитку рестриктивно типу — зниження еластичності і розтяжності тканини легені, фіброз паренхіми, ателектаз (спадання органу), дифузні пухлини, плеврит, скупчення в грудній клітці випоту (рідини), окостеніння хрящів ребер і обмеження руху в суглобах. Рестриктивна недостатність відноситься до форм травматичної етіології — здавлення грудної клітини, переломи кісток, що порушують анатомію легенів.
- Змішана ДН.
Існують інші види дихальної недостатності.
Торако-діафрагмальна недостатність дихання — з’являється через обмежений руху (екскурсії) грудної клітки і діафрагми. При цьому центральна регуляція дихання функціонує нормально, передача нервових імпульсів від ЦНС до дихальної мускулатури здійснюється без збоїв.
Нервово-м’язова ДН — розвивається при порушенні роботи дихальної мускулатури через збій іннервації м’язових волокон.
Центрогенна дихальна недостатність — дисфункція головного мозку, що призводить до неправильної регуляції дихання. Патологія розвивається в результаті травм, пухлин, тривалого прийому седативних препаратів. При цих станах підвищується поріг збудливості дихального центру, спотворюється імпульсація, порушується дихальний ритм. Клінічні прояви — зменшення альвеолярної вентиляції, періодичне апное (зупинка дихання), поверхневе нічний подих.
Класифікація НД за формами і тяжкості перебігу
Патологію також класифікують за формами — гострій і хронічній. Гостра ДН — це термінальний стан, яке вимагає реанімаційних заходів та інтенсивної терапії. Хронічна форма при адекватному лікуванні не представляє загрозу для життя, з такою патологією людина може прожити до старості. 
Ступеня тяжкості ДН:
- ДН 1-го ступеня — не проявляється ніякими суб’єктивними ознаками. Після помірних фізичних зусиль з’являється задишка, на яку людина не звертає уваги.
- ДН 2-го ступеня — задишка відчувається при незначному фізичному активності — ходьбі, підйомі по сходах, нахилах. Людина не може ходити на довгі відстані (в магазин).
- ДН 3-го ступеня — задишка присутній в стані повного спокою, в положенні сидячи, при розмовах. Стан істотно ускладнює загальний стан, знижує якість життя.
Гостра дихальна недостатність
Це патологічний небезпечне для життя стан з серйозними порушеннями газообміну в легенях. Кількість вуглекислого газу в циркулюючої крові превалює над киснем. При цьому декомпенсаторние механізми не здатні вирішити ситуацію. Розвивається внаслідок гострих і хронічних станів дихальної системи, анеміях, ураженнях ЦНС, патологія судин, збільшення тиску в малому колі кровообігу.
Обставини, при яких розвивається первинна ОДН:
- пригнічення функції дихання через механічного впливу на область грудної клітини — травми, переломи, операції (торакотомия);
- непрохідність бронхів — обструктивний бронхіт, набряклість гортані, наявність стороннього тіла;
- дисфункція паренхіми — спадання легені, масивна бронхопневмонія;
- збої регуляції ЦНС — передозування наркотичними речовинами, удар струмом, травми черепа;
- гострі інфекції, паралізують скелетні м’язи — ботулізм, поліомієліт, правець.
Причини вторинної гострої дихальної недостатності:
- гостра недостатність роботи серця;
- масивні непоправні крововтрати;
- запалення і тромби легеневої артерії;
- скупчення повітря або рідини в грудній клітці;
- парез або параліч кишечника з подальшою непрохідністю.
Хронічна ДН
Патологія розвивається поступово, в результаті рецидивуючих хронічних хвороб бронхів, запалення судин паренхіми. Повільного прояву ХДН сприяє первинна гіпертензія в малому колі.
Інші причини — запалення периферичних нервів і м’язів, хвороби ЦНС, гіпофосфатазія — генетична вроджена загрожує життю патологія, при якій знижується мінералізація кісток, з’являється недостатність функції дихання, судоми скелетних м’язів, відкладення кальцію в нирках.
Як оцінюють функції дихання
Критерії оцінки дихання дозволяють визначити стадії дихальної недостатності при обстеженні пацієнтів. В процесі діагностики важливо визначити різновиди патологічного процесу.
Методи оцінки функції зовнішнього дихання (ФЗД):
- пневмотахометрия — вимірювання швидкості повітряного потоку при спокійному диханні;
- спірографія — фіксація обсягу і швидкості дихання з аналізом зміни показників;
- тести для оцінки вентиляції і дифузних можливостей легких.
Дослідження дозволяє зробити висновки про дихальному, резервному і залишковому обсязі легенів, визначити ЖЕЛ (життєву ємність — максимальний вдих після максимального видиху).
Згідно з різними класифікаціями, ступеня дихальної недостатності та їх тяжкість може інтерпретуватися по-різному. Прогноз прямо залежить від причин, перебігу патології, своєчасного лікування або реанімації.
Загрузка...
