Емоційна лабільність в психології — це патологія нервової системи, що характеризується нестійкістю настрою, його різкими перепадами без видимих причин. Такий стан може спостерігатися як у дорослих, так і у дітей різних вікових груп. Особистість, для якої характерна дана особливість, однаково гостро реагує на негативні і позитивні збудники. Синдром емоційної лабільності дуже часто супроводжує судинні патології та органічні захворювання головного мозку, а також виникає при астенічних станах. 
Психічну реакцію людини у відповідь на який-небудь подразник спонукає кора головного мозку. При ослабленні нервової системи якраз і виникає емоційна лабільність, що провокує блискавичну реакцію навіть на незначний подразник. Людина з даною патологією здатний плакати навзрид від щастя або істерично сміятися від образи. У психології існує і протилежне поняття — ригідність, що характеризується емоційною мізерністю. Варто відзначити, що, на думку фахівців, відсутність позитивних і негативних емоцій позначається на психічному здоров’ї набагато гірше, ніж їх зайвий прояв.
Сприятливі фактори
Таке нервовий розлад, як емоційна лабільність може мати досить різноманітні причини. Найчастіше розвитку патологічного стану сприяють:
- тривалий емоційне напруження;
- часті стресові ситуації;
- нестача уваги оточуючих або, навпаки, постійне перебування в центрі уваги;
- психологічні травми, пережиті в Детва або вже в дорослому віці;
- соматичні захворювання, зокрема, ендокринні патології і гормональний дисбаланс, який виникає, наприклад, у вагітних жінок або в клімактеричному періоді;
- дефіцит вітамінів.
У ряді випадків підвищена емоційність виступає в якості симптому. Так, вона може супроводжувати пухлинні захворювання головного мозку, атеросклероз судин мозку, гіпертонічну хворобу, органічні патології мозку, астенія, черепно-мозкові травми і т.д.
Ознаки
Симптоми емоційної слабкості зазвичай проявляються в імпульсивності, відсутності самоконтролю, скоєнні необдуманих дій без урахування можливих негативних наслідків. Прояви патології залежать від складу і особливостей конкретної особистості. У психології розрізняються В емоційна лабільність двох типів: імпульсивну і прикордонну. У першому випадку ознаки недуги проявляються в дисфории, тобто в тужливій і навіть злісним настрої, постійним невдоволенням, нелагідність, раптовими спалахами гніву. Люди з подібним розладом в пориві люті можуть здійснювати насильницькі дії по відношенню до оточуючих. Варто відзначити, що при відсутності прогресування захворювання має властивість згладжуватися з роками. У жінок це зазвичай відбувається внаслідок гормональної перебудови організму після пологів.
Для прикордонного типу емоційної лабільності характерна зайва вразливість, розвинену уяву, захопленість. Люди з таким захворюванням зазвичай дуже легко піддаються навіюванню, часто змінюють інтереси, відрізняються непосидючістю. Про особи з подібним розладом зазвичай говорять, що вони кидаються з крайності в крайність.
Прояви в дитячому віці
У сучасному суспільстві загальноприйнятою вважається точка зору, В що примхливість дітей — це завжди результат похибок у вихованні. Однак вважати дане твердження вірним можна лише частково. Справа в тому, що простежується чіткий зв’язок між розвитком патологій нервової системи у дитини і браком уваги з боку дорослих і однолітків. Висока збудливість у дітей поступово може привести до нервового виснаження, яке ще більше погіршує симптоми емоційної слабкості.
Дитина з подібним порушенням постійно вимагає уваги, а при його відсутності закочує істерики і влаштовує сцени. При цьому погіршити стан таких дітей здатне як надмірно суворе виховання з постійними заборонами і покараннями, так і потурання примхам. Емоційна лабільність в дитячому віці може бути ознакою розвитку неврозу.
У дітей підліткового віку слабкість нервової системи не завжди свідчить про захворювання. Тут на перший план виходять типові для підлітків обставини: гормональна перебудова організму, труднощі з соціалізацією. Тут важливо визначити, чи вписуються наявні прояви емоційної лабільності в критерії норми, однак, ці критерії мають досить розмиті межі.
Корекція
Емоційна лабільність піддається корекції, але варто врахувати, що терапевтичний курс завжди підбирається в залежності від першопричини патологічного стану. Щоб з’ясувати причину, пацієнт повинен обов’язково пройти комплексне обстеження, після якого лікар підбере адекватну терапію. В першу чергу, призначається лікування основного захворювання, що викликало емоційну лабільність. Як правило, пацієнтам прописується курс загальнозміцнюючу терапії, а при необхідності антидепресанти або інші препарати, які стабілізують психічну активність. Корекція може проводитися і за допомогою психотерапії, особливо вона важлива, якщо в основу патології лягло якесь психічне порушення.
Особливого підходу вимагає лікування дітей, так як для маленьких пацієнтів стандартні схеми не можуть застосовуватися. Якщо виникає потреба в лікарській терапії, дітям зазвичай призначаються безпечні заспокійливі препарати на рослинній основі. У міру дорослішання дитини з ним повинна проводитися постійна робота, спрямована на те, щоб навчити його ефективно справлятися з нападами лабільності і, головне, не лякатися свого стану. В іншому випадку емоційна лабільність В може призвести до виникнення панічних атак.
Загрузка...
