Жіночі статеві органи представлені вульвой, піхвою, маткою і придатками (яєчниками і трубами). Ендометритом називається запалення ендометрія (внутрішнього шару матки). Не потрібно плутати дане захворювання з ендометріозом, при якому функціональний епітелій матки виявляється в нетипових місцях. Захворювання часто протікає із залученням до процесу м’язового шару. При відсутності належного лікування дана патологія призводить до небезпечних ускладнень (викиднів, утворення спайок, ураження придатків і безпліддя).
Причини виникнення ендометриту
Причиною гострої і хронічної форми захворювання найчастіше є інфекція. Запалення слизової можуть викликати грибки, бактерії (коки, кишкові палички, мікобактерії), хламідії, найпростіші (мікоплазми), віруси і різні паразити. Факторами ризику розвитку даної гінекологічної патології є:
Інфекційні захворювання шийки матки, придатків, уретри, сечового міхура і піхви.
Токсоплазмоз (захворювання, викликане найпростішими).
Крім того, сприяє гнійного ураження ендометрія неповне видалення плаценти і плодового яйця.
Симптоми
Клінічна картина визначається видом ендометриту. Ознаками гострого інфекційного ураження слизової є:
- підвищення температури тіла через 3- 4 дні після проникнення мікробів;
- загальне нездужання;
- головний біль;
- слабкість;
- маткові кровотечі, не пов’язані з менструаціями;
- білі слизового або слизово-гнійного характеру з неприємним запахом;
- озноб;
- частий пульс;
- болю або печіння під час сечовипускання;
- тягне біль внизу живота.
При грибкової (кандидозної) етіології захворювання можливі білі виділення. Найбільш важкий перебіг ураження слизової ендометрія у дівчат, які користуються внутрішньоматковими спіралями.
При відсутності належного лікування гострий ендометрит переходить в хронічний. Для нього характерні:
- порушення менструального циклу у вигляді нерегулярних кровотеч, тривалих або рясних менструальних виділень;
- маткові кровотечі;
- помірно виражена або слабка біль в животі;
- хворобливість статевих контактів;
- хворобливість низу живота при пальпації.
У вагітних, які страждають хронічною формою хвороби, можливі спонтанні аборти.
Методи діагностики
Комплексне обстеження жінок при підозрі на ендометрит включає в себе:
УЗД органів малого тазу (матка, придатки, сечового міхура). Ехопрізнакі захворювання є зміна структури слизової і збільшення матки в розмірах.
Також допомагають в постановці діагнозу:
- опитування пацієнтки (збір анамнезу життя, захворювання і акушерського анамнезу);
- пальпація живота;
- вислуховування, вимірювання частоти дихання, серцебиття, тиску і температури тіла.
Диференціальна діагностика проводиться з ендометріозом, сальпингоофоритом (ураженням придатків), клопотів (запаленням матки), позаматкової вагітністю та апендицитом.
Терапія ендометриту
Схема терапії визначається етіологією хвороби і наявністю ускладнень. Лікування має бути комплексним. Воно включає в себе:
- застосування етіотропних і симптоматичних лікарських препаратів;
- підвищення імунітету;
- правильне харчування;
- Рясне пиття;
- усунення ознак інтоксикації;
- фізіопроцедури.
При гострій формі захворювання жінок госпіталізують в гінекологічне відділення. Необхідно дотримуватися фізичний і психічний спокій. Основу терапії становить застосування протимікробних ліків. При бактеріальної різновиду захворювання застосовуються такі антибіотики :
При ендометриті ефективно комбінування ліків. Цефалоспорини часто поєднуються з похідними 5-нітроімідазолу. Після уточнення збудника в схему лікування можуть вноситися зміни. Дозування ліків визначається лікарем з урахуванням ступеня тяжкості захворювання і переносимості компонентів.
У важких випадках може знадобитися промивання матки розчинами антисептиків. З метою дезінтоксикації організму показані внутрішньовенні вливання. Використовуються фізіологічний розчин і Реополиглюкин. Для підвищення загальної опірності організму вводиться аскорбінова кислота. При поєднанні ендометриту з вагінітом додатково призначаються місцеві антибактеріальні ліки у формі свічок (Гексикон).
У разі грибкової етіології захворювання антибіотики можуть бути неефективні. Застосовуються антимикотические кошти. При захворюванні, викликаним найпростішими (мікоплазмами), призначаються препарати на основі метронідазолу або тинідазолу. Часто в схему лікування включають антигістамінні ліки (Зодак, Зіртек).
При маткових кровотечах можливо прикладання на низ живота міхура з льодом. При цьому кожні 2 години робиться перерва. У фазу ремісії (одужання) корисні фізіопроцедури (вплив струмом ультрависокої частоти, магнітотерапія, електрофорез). Якщо у жінки виявлено дисбактеріоз піхви, то після антибактеріальної терапії потрібне відновлення мікрофлори за допомогою Ацилакт. Розвиток дисбактеріозу кишечника на тлі використання антибіотиків є показанням до призначення Линекса або Хілак Форте.
При наявності хронічного ендометриту призначаються імуностимулятори (Полиоксидоний), ферментні засоби (Лонгидаза) і медикаменти, що поліпшують обмін речовин в матці (Актовегін). Часто потрібно гормональна терапія препаратами естрадіолу і прогестерону. Для поліпшення метаболічних процесів в тканинах призначаються инозин і вітамін E. Хворим жінкам показано санаторно-курортне лікування.
Спосіб життя при хворобі
Багатьох жінок цікавить питання, чи можна засмагати при ендометриті. При запаленні слизової матки теплові процедури не рекомендуються через ризик розвитку гнійних ускладнень. Протипоказані під час терапії грязелікування і народні засоби без дозволу лікаря, так як вони можуть стати причиною розвитку небезпечних ускладнень і погіршення стану.
Чи можна займатися сексом при ендометриті, повинен сказати пацієнтці гінеколог. У більшості випадків при даній патології на час потрібно утриматися від статевих зв’язків. Відновлення статевого життя можливо лише тоді, коли отримані негативні результати бактеріологічного дослідження. В іншому випадку є ймовірність зараження партнерів. При ендометриті необхідно виключити стресові ситуації, збагатити раціон овочами та фруктами, частіше міняти нижню білизну і не переохолоджуватися.
Ускладнення
Всі види даного захворювання становлять небезпеку для жінки зважаючи на ризик розвитку ускладнень. При неправильному лікуванні можливі такі наслідки:
- спайкова хвороба (в порожнині матки утворюються ділянки зрощення тканин (синехії), що може стати причиною труднощів при зачатті дитини);
- ураження м’язового шару матки;
- гнійне ураження регіонарних лімфатичних вузлів;
- сепсис (системна реакція у відповідь на надходження в кров токсинів і мікробів, може стати причиною летального результату);
- перитоніт (запалення очеревини);
сальпінгоофорит (ураження маткових труб і яєчників);- безпліддя;
- ураження слизової піхви;
- тромбофлебіт (утворення згустка крові в венах з ураженням стінок судин);
- порушення менструального циклу за типом затримки місячних, поліменореі (рясних місячних) і метрорагії (кровотеч, не пов’язаних з циклом);
- розвиток склеротичних процесів в порожнині матки;
- утворення поліпів і кіст;
- запор (виникає внаслідок здавлювання кишечника спайками);
- утруднення сечовипускання;
- проникнення мікробів в інші органи (сечовий міхур, пряму кишку);
- неможливість виносити дитину (на тлі ендометриту в разі настання вагітності часто виникають викидні);
- інфікування статевого партнера.
Профілактичні заходи
Специфічна профілактика даної патології відсутня. Щоб знизити ризик розвитку хвороби, потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:
- відмовитися від випадкових і незахищених статевих зв’язків з малознайомими партнерами;
- відмовитися від використання внутрішньоматкових спіралей;
- не брати довго гормональні протизаплідні засоби;
- стежити за гормональним фоном;
- не наражатися стресу;
- дотримуватися правил інтимної гігієни (регулярно приймати душ або ванну, підмиватися, міняти прокладки і нижню білизну);
- своєчасно лікувати гострі інфекційні захворювання сечостатевих органів (цистит, уретрит, цервіцит, кольпіт);
- нормалізувати мікрофлору піхви;
- повноцінно харчуватися;
- пити полівітаміни;
- вести здоровий спосіб життя;
- проходити гінекологічний огляд не рідше 2 разів на рік;
- санувати вогнища інфекції;
- не переохолоджуватися;
- проходити ультразвукове дослідження в післяпологовому періоді;
- відмовитися від абортів і міні-абортів.
З метою попередження переходу ендометриту в хронічну форму потрібно своєчасно лікувати гостре запалення. Вторинна профілактика передбачає виконання всіх лікарських призначень.