Ендометрит - причини, симптоми, лікування, діагностика

Жіночі статеві органи представлені вульвой, піхвою, маткою і придатками (яєчниками і трубами). Ендометритом називається запалення ендометрія (внутрішнього шару матки). Не потрібно плутати дане захворювання з ендометріозом, при якому функціональний епітелій матки виявляється в нетипових місцях. Захворювання часто протікає із залученням до процесу м’язового шару. При відсутності належного лікування дана патологія призводить до небезпечних ускладнень (викиднів, утворення спайок, ураження придатків і безпліддя).

Содержание

Причини виникнення ендометриту
Симптоми
Методи діагностики
Терапія ендометриту
Спосіб життя при хворобі
Ускладнення
Профілактичні заходи

Причини виникнення ендометриту

Причиною гострої і хронічної форми захворювання найчастіше є інфекція. Запалення слизової можуть викликати грибки, бактерії (коки, кишкові палички, мікобактерії), хламідії, найпростіші (мікоплазми), віруси і різні паразити. Факторами ризику розвитку даної гінекологічної патології є:

Вагіноз (дисбактеріоз). Порушення мікробного складу піхви призводить до активізації умовно-патогенних і патогенних мікробів. Вони можуть поширюватися по слизової в матку. Рідше інфікування відбувається через кров або лімфу.

Аборти в анамнезі. Збудник інфекції потрапляє в матку із зовнішнього середовища при недотриманні правил асептики і антисептики.

Введення внутрішньоматкових спіралей.

Діагностичне вишкрібання матки.

Ендометрит: причини, симптоми, лікування, діагностика

Інфекційні захворювання шийки матки, придатків, уретри, сечового міхура і піхви.

Кесарів розтин. У половині випадків призводить до занесення мікробів.

Вагітність і пологи. Після природних пологів ймовірність розвитку ендометриту складає 4- 20%.

Зниження місцевого і загального імунітету.

ІПСШ (інфекції, що передаються статевим шляхом). У цю групу входять гонорея, сифіліс, хламідіоз, генітальний герпес, трихомоніаз і уреаплазмоз. Порожнина матки уражається при бурхливої статевого життя без застосування контрацептивів (презервативів).

Ендокринні розлади.

Порушення функції нервової системи.

Безконтрольне застосування антибіотиків.

Прийом гормональних ліків.

Недотримання інтимної гігієни.

Токсоплазмоз (захворювання, викликане найпростішими).

Гістероскопія (огляд матки).

Присутність в порожнині матки сторонніх тіл.

Стрес. Дане питання вивчає психосоматика. Сприяти захворюванню можуть психологічні проблеми, пов’язані зі статевим життям або близькими родичами.

Крім того, сприяє гнійного ураження ендометрія неповне видалення плаценти і плодового яйця.

Симптоми

Клінічна картина визначається видом ендометриту. Ознаками гострого інфекційного ураження слизової є:

підвищення температури тіла через 3- 4 дні після проникнення мікробів;

загальне нездужання;

головний біль;

слабкість;

маткові кровотечі, не пов’язані з менструаціями;

білі слизового або слизово-гнійного характеру з неприємним запахом;

озноб;

частий пульс;

болю або печіння під час сечовипускання;

тягне біль внизу живота.

При грибкової (кандидозної) етіології захворювання можливі білі виділення. Найбільш важкий перебіг ураження слизової ендометрія у дівчат, які користуються внутрішньоматковими спіралями.
При відсутності належного лікування гострий ендометрит переходить в хронічний. Для нього характерні:

порушення менструального циклу у вигляді нерегулярних кровотеч, тривалих або рясних менструальних виділень;

маткові кровотечі;

помірно виражена або слабка біль в животі;

хворобливість статевих контактів;

хворобливість низу живота при пальпації.

У вагітних, які страждають хронічною формою хвороби, можливі спонтанні аборти.

Методи діагностики

Комплексне обстеження жінок при підозрі на ендометрит включає в себе:

УЗД органів малого тазу (матка, придатки, сечового міхура). Ехопрізнакі захворювання є зміна структури слизової і збільшення матки в розмірах.

Мікроскопія. Мазок береться з уретри, шийки матки і піхви. Дослідження дозволяє виявити патогенну мікрофлору і оцінити мікробний баланс.

Загальний і біохімічний аналізи крові. При запаленні підвищуються лейкоцити, ШОЕ і нейтрофіли. Дані зміни найбільш виражені при гострій формі захворювання.

Повний гінекологічний огляд. Проводиться на акушерському кріслі з використанням дзеркал. При огляді на слизовій оболонці визначаються гнійні накладення, розширення каналу шийки матки і набряклість тканин.

Полімеразна ланцюгова реакція. Дозволяє виявити геном збудника і виявити венеричну патологію. Це важливо для подальшого вибору антибіотиків.

Гістологічне дослідження. Дозволяє виключити злоякісні новоутворення матки (рак).

Імуноферментні дослідження. У крові хворих виявляються специфічні антитіла.

Загальний аналіз сечі. Зміни можливі при поєднанні ендометриту з циститом або уретритом.

Ендоскопічне дослідження (гістероскопія).

Також допомагають в постановці діагнозу:

опитування пацієнтки (збір анамнезу життя, захворювання і акушерського анамнезу);

пальпація живота;

вислуховування, вимірювання частоти дихання, серцебиття, тиску і температури тіла.

Диференціальна діагностика проводиться з ендометріозом, сальпингоофоритом (ураженням придатків), клопотів (запаленням матки), позаматкової вагітністю та апендицитом.

Терапія ендометриту

Схема терапії визначається етіологією хвороби і наявністю ускладнень. Лікування має бути комплексним. Воно включає в себе:

застосування етіотропних і симптоматичних лікарських препаратів;

підвищення імунітету;

правильне харчування;

Рясне пиття;

усунення ознак інтоксикації;

фізіопроцедури.

При гострій формі захворювання жінок госпіталізують в гінекологічне відділення. Необхідно дотримуватися фізичний і психічний спокій. Основу терапії становить застосування протимікробних ліків. При бактеріальної різновиду захворювання застосовуються такі антибіотики :

Фторхінолони (Спарфло). Протипоказаний вагітним і дівчатам молодше 18 років.

тетрацикліни (Доксициклін-Ферейн). Не використовується під час виношування дитини, при тяжкій нирковій недостатності, порфірії, низький рівень лейкоцитів, непереносимості, ураженні м’язів і лактації.

Аміноглікозиди (Канамицин). Надає ототоксичний ефект (порушує функцію органів слуху).

Лінкозаміди (Кліндаміцин, Линкомицин).

Пеніциліни (Аугментин, Амоксиклав).

Цефалоспорини (Лізолін).

При ендометриті ефективно комбінування ліків. Цефалоспорини часто поєднуються з похідними 5-нітроімідазолу. Після уточнення збудника в схему лікування можуть вноситися зміни. Дозування ліків визначається лікарем з урахуванням ступеня тяжкості захворювання і переносимості компонентів.
У важких випадках може знадобитися промивання матки розчинами антисептиків. З метою дезінтоксикації організму показані внутрішньовенні вливання. Використовуються фізіологічний розчин і Реополиглюкин. Для підвищення загальної опірності організму вводиться аскорбінова кислота. При поєднанні ендометриту з вагінітом додатково призначаються місцеві антибактеріальні ліки у формі свічок (Гексикон).
У разі грибкової етіології захворювання антибіотики можуть бути неефективні. Застосовуються антимикотические кошти. При захворюванні, викликаним найпростішими (мікоплазмами), призначаються препарати на основі метронідазолу або тинідазолу. Часто в схему лікування включають антигістамінні ліки (Зодак, Зіртек).
При маткових кровотечах можливо прикладання на низ живота міхура з льодом. При цьому кожні 2 години робиться перерва. У фазу ремісії (одужання) корисні фізіопроцедури (вплив струмом ультрависокої частоти, магнітотерапія, електрофорез). Якщо у жінки виявлено дисбактеріоз піхви, то після антибактеріальної терапії потрібне відновлення мікрофлори за допомогою Ацилакт. Розвиток дисбактеріозу кишечника на тлі використання антибіотиків є показанням до призначення Линекса або Хілак Форте.
При наявності хронічного ендометриту призначаються імуностимулятори (Полиоксидоний), ферментні засоби (Лонгидаза) і медикаменти, що поліпшують обмін речовин в матці (Актовегін). Часто потрібно гормональна терапія препаратами естрадіолу і прогестерону. Для поліпшення метаболічних процесів в тканинах призначаються инозин і вітамін E. Хворим жінкам показано санаторно-курортне лікування.

Спосіб життя при хворобі

Багатьох жінок цікавить питання, чи можна засмагати при ендометриті. При запаленні слизової матки теплові процедури не рекомендуються через ризик розвитку гнійних ускладнень. Протипоказані під час терапії грязелікування і народні засоби без дозволу лікаря, так як вони можуть стати причиною розвитку небезпечних ускладнень і погіршення стану.
Чи можна займатися сексом при ендометриті, повинен сказати пацієнтці гінеколог. У більшості випадків при даній патології на час потрібно утриматися від статевих зв’язків. Відновлення статевого життя можливо лише тоді, коли отримані негативні результати бактеріологічного дослідження. В іншому випадку є ймовірність зараження партнерів. При ендометриті необхідно виключити стресові ситуації, збагатити раціон овочами та фруктами, частіше міняти нижню білизну і не переохолоджуватися.

Ускладнення

Всі види даного захворювання становлять небезпеку для жінки зважаючи на ризик розвитку ускладнень. При неправильному лікуванні можливі такі наслідки:

спайкова хвороба (в порожнині матки утворюються ділянки зрощення тканин (синехії), що може стати причиною труднощів при зачатті дитини);

ураження м’язового шару матки;

гнійне ураження регіонарних лімфатичних вузлів;

сепсис (системна реакція у відповідь на надходження в кров токсинів і мікробів, може стати причиною летального результату);

перитоніт (запалення очеревини);

сальпінгоофорит (ураження маткових труб і яєчників);

безпліддя;

ураження слизової піхви;

тромбофлебіт (утворення згустка крові в венах з ураженням стінок судин);

порушення менструального циклу за типом затримки місячних, поліменореі (рясних місячних) і метрорагії (кровотеч, не пов’язаних з циклом);

розвиток склеротичних процесів в порожнині матки;

утворення поліпів і кіст;

запор (виникає внаслідок здавлювання кишечника спайками);

утруднення сечовипускання;

проникнення мікробів в інші органи (сечовий міхур, пряму кишку);

неможливість виносити дитину (на тлі ендометриту в разі настання вагітності часто виникають викидні);

інфікування статевого партнера.

Причинами ускладнень є самолікування, недотримання схеми прийому ліків та інших рекомендацій лікаря.

Профілактичні заходи

Специфічна профілактика даної патології відсутня. Щоб знизити ризик розвитку хвороби, потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:

відмовитися від випадкових і незахищених статевих зв’язків з малознайомими партнерами;

відмовитися від використання внутрішньоматкових спіралей;

не брати довго гормональні протизаплідні засоби;

стежити за гормональним фоном;

не наражатися стресу;

дотримуватися правил інтимної гігієни (регулярно приймати душ або ванну, підмиватися, міняти прокладки і нижню білизну);

своєчасно лікувати гострі інфекційні захворювання сечостатевих органів (цистит, уретрит, цервіцит, кольпіт);

нормалізувати мікрофлору піхви;

повноцінно харчуватися;

пити полівітаміни;

вести здоровий спосіб життя;

проходити гінекологічний огляд не рідше 2 разів на рік;

санувати вогнища інфекції;

не переохолоджуватися;

проходити ультразвукове дослідження в післяпологовому періоді;

відмовитися від абортів і міні-абортів.

З метою попередження переходу ендометриту в хронічну форму потрібно своєчасно лікувати гостре запалення. Вторинна профілактика передбачає виконання всіх лікарських призначень.