Одним з найбільш поширених захворювань, що передаються статевим шляхом, є хронічний трихомоніаз. Ця патологія входить в групу ІПСШ поряд з сифілісом, ВІЛ-інфекцією, гонореєю, хламідіозом, уреаплазмозом, генітальним герпесом та іншими інфекціями. Трихомоніаз при неправильному лікуванні призводить до ураження репродуктивних органів і безпліддя. 
Наслідки для жінок і чоловіків
Трихомоніаз — інфекція з переважно статевим шляхом передачі, що характеризується ураженням органів сечостатевої системи чоловіків і жінок. Щорічно ця патологія діагностується більш ніж у 100 млн осіб у всьому світі. За неофіційними даними, поширеність захворювання серед населення становить 10%. При неправильному лікуванні трихомоніаз набуває хронічного перебігу.
До групи ризику входить сексуально активне населення. У жінок пік захворюваності припадає на 16- 35 років. Дана проблема дуже актуальна в зв’язку з можливими негативними наслідками (безпліддям, інфікуванням плода від хворої матері). При трихомоніазі розвиваються:
уретрит;- орхіт;
- везикулит;
- епідидиміт;
- простатит;
- кольпіт;
- цервицит.
Є дані, що свідчать про роль збудника цієї інфекції в розвитку цукрового діабету і мастопатії. Захворювання часто виявляється разом з хламідіоз і гонорею.
Причини появи
Трихомоноз викликається дрібними одноклітинними мікроорганізмами.
Причини розвитку захворювання нечисленні. Передача трихомонад відбувається статевим, вертикальним або контактно-побутовим способом. Найбільш небезпечні незахищені вагінальні контакти з хворою людиною або носієм. Анальні і оральні зв’язку знижують ризик інфікування. Найчастіше в якості джерела виступають чоловіки зі стертою формою трихомоніазу або носії. 
Контактно-побутова передача відбувається при використанні чужих рушників і нижньої білизни. Даний шлях зараження зустрічається рідко з огляду на те, що у зовнішньому середовищі трихомонади життєздатні протягом 10- 15 хвилин. Підвищують ризик розвитку захворювання наступні фактори:
вагітність;- випадкові сексуальні контакти;
- заняття комерційним сексом;
- недотримання правил інтимної гігієни;
- менструальні кровотечі;
- зниження кислотності піхви;
- дисбактеріоз;
- аборти;
- зниження імунного статусу.
Хронічний трихомоніаз у жінок і чоловіків розвивається на тлі гострого запалення при ігноруванні симптомів, самолікуванні або недотриманні схеми терапії. Даний діагноз ставиться в тому випадку, якщо давність захворювання становить понад 2 місяців.
Прояви трихомоніазу
У чоловіків захворювання протікає легше. Характерна убога симптоматика. Найбільш часто розвиваються уретрит, простатит і епідидиміт. Від моменту зараження до появи перших скарг проходить до 2 місяців. На запалення уретри вказують такі симптоми:
- легкий свербіж;
- печіння під час мікціі;
- слизисто-гнійні виділення.
Дизуричніявища спостерігаються в 4% випадків. При запущеному трихомоніазі утворюються тверді інфільтрати. Небезпечним ускладненням є стриктура уретри. При ній не можуть мікціі. Скарги яскравіше виражені під час загострень. Поряд з уретритом часто розвивається хронічний простатит. Обумовлено це тим, що трихомонада проникає в глибші відділи сечостатевого тракту.
Простатит розвивається у 40% хворих. Він проявляється виділенням сечі по краплях, ниючий біль і печіння в промежині або задньому проході, диспареунией, частим і болісним сечовипусканням, а також почуттям неповного спустошення міхура. Часто спостерігається дискомфорт під час випорожнення кишечника. Можлива поява свербежу, відчуття холоду і пітливості в області промежини.
При хронічному простатиті порушується процес еякуляції і знижується лібідо. Статеві розлади спостерігаються в 5- 8% випадків. При ураженні трихомонадами придатків яєчок розвивається епідидиміт. Він проявляється дискомфортом в мошонці і наявністю ущільнення. Для хронічної форми трихомоніазу характерно порушення сперматогенезу. 
У жінок при трихомоніазі найчастіше розвивається кольпіт. Для нього характерні такі симптоми:
- мізерні виділення сірого кольору з неприємним запахом;
- свербіж;
- набряклість вульви;
- ниючий біль внизу живота.
Чим небезпечне захворювання
Якщо лікування хронічного трихомоніазу не проводиться, то виникають ускладнення. Можуть розвинутися:
жіноче і чоловіче безпліддя; - непрохідність маткових труб;
- фригідність;
- аноргазмія;
- порушення сперматогенезу;
- ураження центральної нервової системи;
- рак шийки матки;
- запалення шийки матки;
- сальпінгоофорит;
- орхіт;
- стриктура уретри;
- гостра затримка сечі.
Трихомоніаз становить небезпеку під час вагітності. Збудник сприяє посиленню вироблення простагландинів, на тлі чого можливий викидень. Інші негативні наслідки включають передчасні пологи і раннє вилиття навколоплідних вод. Також встановлено, що довгостроково протікає трихомоніаз підвищує ризик розвитку злоякісних новоутворень шийки матки. 
Обстеження
Комплексне лікування даної патології проводиться після уточнення діагнозу. Знадобляться такі дослідження:
мікроскопічне дослідження мазків;- загальні аналізи сечі і крові;
- посів на поживні середовища;
- УЗД органів малого тазу;
- гінекологічний огляд;
- кольпоскопія;
- полімеразна ланцюгова реакція.
У жінок матеріал для мікроскопії лікуючий лікар бере зі слизовою піхви, уретри і шийки матки. У чоловіків досліджуються насіннєва рідина, кров і зішкріб зі слизової сечівника. Перед забором матеріалу рекомендується сечовипускання протягом мінімум 2 години. Дуже інформативна полімеразна ланцюгова реакція. Вона дозволяє виявити генетичний матеріал збудника.
Лікувальна тактика
Чим лікують трихомоніаз, відомо не кожному. Основними аспектами терапії є:
- використання протимікробних ліків;
- застосування місцевих антисептиків;
- дотримання правил особистої гігієни;
- тимчасовий статевий спокій;
- прийом адаптогенів і імуностимуляторів.
Лікується не тільки сам хворий, але і його статевий партнер. Призначаються протипротозойні ліки. Трихомонади чутливі до похідних 5-нітроімідазолу. Найбільш часто призначаються препарати на основі метронідазолу (Метрогил, Трихопол , Кліон, Метронідазол Нікомед), тинидазола (фазижин, Тініба) і орнідазолу (Дазолік, Тіберал). Існують різні схеми лікування, де місцеві ліки у вигляді гелів і свічок комбінують з прийомом таблеток.
При поєднанні трихомоніазу з іншими ІПСШ додатково можуть призначатися антибіотики або протигрибкові препарати. При даній патології рекомендується користуватися місцевими антисептиками. Важливим аспектом терапії є підвищення імунітету. З цією метою застосовуються Иммуномакс, Тимоген, Естіфан, Иммунал і Іммунорм. 
Хворі повинні дотримуватися наступних рекомендацій:
- частіше міняти нижню білизну;
- пити вітаміни;
- урізноманітнити меню;
- відмовитися від алкоголю;
- вилікувати супутні захворювання.
Після курсу терапії обов’язково проводяться повторні аналізи . Робляться вони трикратно. Трихомоніаз виліковний, якщо дотримуватися всіх лікарських рекомендацій.
Прогноз і заходи профілактики
Потрібно знати не тільки те, чи можна вилікувати дане захворювання, але і як його попередити. Для зменшення ризику трихомонадами, необхідно:
- серйозно підходити до вибору статевого партнера;
- користуватися презервативом;
- виключити випадкові статеві зв’язки;
- підвищувати імунітет;
гартуватися; - лікувати наявні хронічні захворювання;
- не користуватися чужими рушниками, мочалками і нижньою білизною;
- регулярно підмиватися і приймати душ;
- пити вітаміни;
- нормалізувати сон;
- не робити аборти;
- стежити за гормональним фоном;
- не вживати алкоголь;
- займатися спортом;
- більше гуляти на свіжому повітрі;
- попереджати дисбактеріоз піхви;
- 1 раз на рік обстежитися у гінеколога.
Необхідно усунути всі фактори ризику розвитку захворювання. Важливим аспектом профілактики є підвищення опірності організму. Це досягається повноцінним харчуванням і активним способом життя. Прогноз при хронічному трихомоніазі при правильному лікуванні сприятливий. При ігноруванні скарг розвивається безплідність. Таким чином, трихомоніаз становить небезпеку для репродуктивного здоров’я молодих людей.
Загрузка...
