Запальне захворювання придаткових пазух носа називається гайморитом. Патологія розвивається на тлі вірусних і інфекційних явищ — ГРВІ, грипу, ангіни, скарлатини і кору. Рідше їй передують захворювання порожнини рота — каріозні зуби, хронічний тонзиліт. Гайморит вимагає своєчасної діагностики і лікування, так як в запущеній формі він стає причиною серйозних ускладнень.
- Гайморит і його ознаки
- Діагностика гаймориту
- Антибіотики при гаймориті
- Пеніциліни
- Макроліди
- Цефалоспорини
- Фторхіноли
- Чи завжди потрібні антибіотики при гаймориті?
- Як приймати антибіотики при гаймориті
- Корисне відео про лікування гаймориту
Антибіотики при гаймориті є основним етапом комплексного лікування. Призначенням препаратів займається лікар, так як самостійний вибір антибактеріальних засобів без наявних на це свідчень, може завдати шкоди здоров’ю і уповільнити процес одужання.
Гайморит і його ознаки
Перші симптоми захворювання проявляються у формі ускладнень після перенесеної вірусної інфекції або застуди. Погіршення загального самопочуття, підвищення температури тіла і хворобливість в області придаткових пазух носа — основні симптоми, які вказують на розвиток гаймориту.
Лікарська консультація необхідна при виявленні таких ознак:
- постійно закладений ніс і поява в гайморових пазухах почуття тяжкості і дискомфорту, аж до болю;
- слизові виділення з носа набувають зелений або жовтий відтінок, що свідчить про запальний процес з переходом в гнійну стадію захворювання;
- загальна слабкість, підвищена або субфебрильна температура, симптоми інтоксикації;
- головний біль, що локалізується в зоні чола, яка посилюється при нахилі голови вперед.
Симптоми гострого гаймориту проходять за 2- 3 тижні за умови проведення відповідного лікування. Зазвичай захворювання закінчується одужанням, рідше воно переходить в хронічну форму.
Діагностика гаймориту
На первинному етапі лікар вислуховує скарги пацієнта і проводить огляд, виявляючи симптоми захворювання. Перед постановкою діагнозу фахівець вивчає анамнез хвороби, з’ясовуючи, які патології могли передувати гаймориту.
Фактори, що призводять до розвитку гаймориту:
- вірусні інфекції: ГРВІ, грип, ангіна;
- ослаблений імунітет на тлі хронічних захворювань, гельмінтозів та порушень метаболізму;
- алергічний і вазомоторний риніт, аденоїди у дітей;
- вроджені чи набуті порушення анатомічної будови носа, в тому числі викривлення його перегородки, що перешкоджає нормальному носовому диханню;
- неадекватно проведена терапія вірусних та інфекційних захворювань.
Надійним методом діагностики гаймориту є рентгенографія. Знімок носа, виконаний в різних проекціях, дозволяє розглянути величину і обсяг носових пазух, наявність в них повітря і гною. 
Іноді лікар призначає пункцію гайморових пазух, але з огляду на хворобливості процедури і цілого ряду можливих ускладнень, вона проводиться вкрай рідко і вважається застарілим методом діагностики.
Для підбору антибіотика при гаймориті призначається бактеріологічний посів мазка з порожнини носа. З його допомогою вдається виявити чутливість патогенних мікроорганізмів до лікарського препарату і призначити адекватне лікування.
Антибіотики при гаймориті
Після того як поставлений діагноз і проведено дослідження на чутливість мікрофлори до антибіотиків, призначається лікування. Кращий антибіотик при гаймориті той, до якого збудник інфекції виявився чутливим по результату аналізу мазка. Якщо протягом 72 годин з початку лікування не настає поліпшення, швидше за все, збудник захворювання має стійкість до даного препарату, або причина хвороби полягає в алергічної реакції або грибкової природи, лікувати які потрібно іншими препаратами.
Якщо захворювання протікає гостро на тлі підвищеної температури і ознак вираженого запалення гайморових пазух носа, антибактеріальне лікування є обов’язковим. Отже, які антибіотики призначаються при гаймориті?
Макроліди
Зазвичай антибіотики цієї групи призначаються в дитячому віці, коли пеніциліни виявилися малоефективними.
До макролідів відносяться:
- азитроміцин;
- кларитроміцин;
- Сумамед ;
- макропен;
- Зітролід.
Застосування антибіотиків групи макролідів виправдано при інфекціях, з якими не впоралися антибактеріальні препарати інших груп або при індивідуальній непереносимості пеніцилінів та цефалоспоринів.
Фармакологічний ефект антибіотиків будь-якої групи заснований на бактеріостатичну дію, при якому порушується синтез білка в клітинах патогенної мікрофлори. Макроліди мають не тільки антимікробну ефектом, але і посиленою протизапальну активність. Антибіотики цього ряду в повному обсязі і швидко поширюються в тканинах придаткових пазух носа, вуха, в легких і на слизових шлунково-кишкового тракту, де виконують свою функцію.
Не слід одночасно поєднувати пеніциліни і макроліди, оскільки фармакологічний ефект обох при одночасному прийомі буде істотно знижений. При тяжкому перебігу гаймориту антибіотики групи макролідів поєднують з фторхінолонами, аміноглікозидами і бета-лактамними препаратами.
Макроліди вважаються найбільш нешкідливими антибіотиками в порівнянні з іншими антибактеріальними препаратами.
Можуть викликати такі побічні ефекти:
- алергічні реакції;
- порушення з боку центральної нервової системи: головний біль, порушення слуху;
- порушення в роботі шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея;
- підвищена активність трансаміназ печінки.
З обережністю макроліди в таблетках призначаються дорослим з патологіями печінки і нирок.
<!— ->
Цефалоспорини
Антибіотики цієї групи призначаються при запальних процесах, коли легші протимікробні і антибактеріальні препарати не впоралися зі своїм завданням.
Цефалоспоринами є:
- цефотаксим;
- цефтриаксон;
- Цефураксім.
В основі фармакологічного ефекту цефалоспоринів лежить пригнічення метаболізму в клітинній стінці збудника захворювання, з подальшим бактеріологічним лизисом і загибеллю патогенної мікрофлори. Висока ефективність цефалоспоринів оцінена по достоїнству, антибіотики застосовуються в комплексній схемі терапії гайморитів у дітей і дорослих в умовах стаціонару і поліклініки. 
Побічні ефекти:
- алергічні реакції: кропив’янка, набряк Квінке;
- гематологічні реакції;
- порушення в роботі шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, болі в животі, псевдомембранозний коліт.
Фторхіноли
Ця група антибіотиків була винайдена відносно недавно. Переважна частина відомих патогенних мікроорганізмів ще не встигла виробити до них імунний захист, тому цефалоспорини також призначаються при лікуванні гаймориту.
Антибіотиками цефалоспоринового ряду є:
- ципрофлоксацин;
- офлоксацин;
- левофлоксацин;
- Міофлоксацін;
- Цифран.
<!— ->
Чи завжди потрібні антибіотики при гаймориті?
Лікування гаймориту антибіотиками повинно проводитися при вираженій інтоксикації організму і при наявності симптомів бактеріальної інфекції. В інших випадках антибактеріальна терапія буде марною і навіть небезпечною.
Призначення антибіотиків недоцільно, якщо гайморит має алергічну природу. При алергії приймати антибіотики марно, вони ніяк не можуть вплинути на ситуацію. 
Те Жев можна сказати, і про гаймориті, викликаному грибкової або вірусної інфекцією. Антибіотики безсилі щодо грибків і вірусів. У цих випадках необхідне лікування імуномодуляторами і противірусними препаратами.
Якщо гайморит протікає легко, без наявності виражених симптомів запалення і інтоксикації, можна теж обійтися без антибіотикотерапії. Зазвичай для одужання досить провести місцеве лікування, промиваючи ніс антисептичними розчинами, а також беручи муколітики та імуномодулятори, щоб підвищити імунний захист організму і допомогти йому справитися з інфекцією своїми силами.
Як приймати антибіотики при гаймориті
Антибіотики є сильними медикаментозними препаратами, тому про доцільність їх призначення приймає рішення фахівець. Вибираючи препарат в таблетках або уколах, лікар бере за основу анамнез пацієнта, його скарги і результати аналізів. Успішне лікування гаймориту виключає самопризначеної лікарських засобів, які б розрекламовані, вони не були, своє здоров’я краще довірити фахівцеві.
Загрузка...
