Гіпертрофія мигдалин — це патологічний процес, якому супроводжує їх збільшення без будь-яких ознак запалення.
- Причини
- Механізм розвитку
- Симптоми
- Методи діагностики
- Медикаментозні препарати
- Немедикаментозні методи
- Хірургічне втручання
- Прогноз
- Відео-рекомендації отоларинголога
Найбільш часто зустрічається в дитячому віці від 5 до 10 років. Давайте розберемося з яких причин виникає захворювання і як проводиться лікування.
Залежно від поширеності розростання тканин мигдалин гіпертрофія має три ступеня тяжкості:
1 ступінь — збільшені мигдалини перекривають глотку на одну третину.
2 ступінь — глоткове кільце закрито на дві треті.
3 ступінь — гіпертрофовані мигдалини перекривають майже повністю глотку.
Причини
Гіпертрофія мигдалин у дітей може виникати з таких причин:
Механізм розвитку
Практично у кожної дитини можна виявити фізіологічний імунодефіцит. На його тлі через часто повторюваних вірусних або бактеріальних інфекцій відбувається компенсаторне збільшення лімфоїдної тканини, що і стає причиною гіпертрофії мигдалин у дітей.
Симптоми
При гіпертрофії піднебінних мигдалин відзначається порушення дихального ритму, хропіння уві сні, в деяких випадках відбувається апное. Також змінюється голос, з’являється гугнявість.
Поверхня їх стає пухкої, нерівною, обсяг збільшується. Часто гіпертрофія піднебінних мигдалин супроводжується аналогічним процесом в глоткових.
Особливої уваги потребує одностороння гіпертрофія піднебінних мигдалин у дітей, так як вона може свідчити про присутність грибкової інфекції, сифілісу, туберкульозу, пухлини.
При гіпертрофії глоткової мигдалини може розвинутися отит, порушується вентиляція носових пазух. Дитину з такою патологією часто турбують запалення трахеї, глотки, бронхів.
Гіпертрофія язикової мигдалини супроводжується постійним кашлем, клекоче диханням, відчуттям стороннього тіла в глотці, утруднённим ковтанням.
Методи діагностики
Дуже важливо не переплутати це захворювання з хронічним тонзилітом, так як симптоматика їх схожа, однак, при останньому присутні ознаки запального процесу. Дуже часто гіпертрофія супроводжує аденоидами.
У більшості випадків діагноз можна поставити вже при візуальному огляді дитини і зборі анамнезу.
Але якщо лікар сумнівається, призначаються такі додаткові методи дослідження:
- Лабораторні: аналіз крові і сечі на визначення збудників інфекцій, кислотно-лужний рівень плазми, чутливість до препаратів, які призначає лікар.
- УЗД глотки.
- Бічна рентгенограма носоглотки.
- При необхідності призначають консультацію інших вузькопрофільних лікарів.
Медикаментозні препарати
Лікування гіпертрофії піднебінних мигдалин і інших проводять шляхом обробки їх прижигающими або в’яжучими розчинами.
До таких відносять:
- Танін.
- Антиформін 2-5%
- Нітрат срібла 025-2%.
Крім того, дитині призначають засоби з противірусною і антимікробну дію: Умкалор, тонзилгон, тонзилотрен, лимфомиозот.
Немедикаментозні методи
Поряд з перерахованими вище препаратами призначають немедикаментозне лікування: озонотерапія, вплив ультразвуком, санаторно-курортне лікування, кисневі коктейлі, інгаляції з мінеральною водою або відварами лікарських рослин, вакуум гідротерапія, електрофорез з грязями, СВЧ і УВЧ. 
Хірургічне втручання
Якщо препарати і немедикаментозні методи не дають бажаного результату, переходять до оперативного методу лікування: проводиться повне видалення уражених структур. При гіпертрофії язичної мигдалини такий спосіб небезпечний, оскільки може привести до масивного кровотечі. Тому застосовують такі методи лікування, як кріодеструкція і діатермокоагуляція. При відсутності повного одужання вдаються до променевої терапії.
Прогноз
При своєчасному лікуванні прогноз сприятливий. Якщо запустити патологічний процес, може розвинутися втрата слуху, затримка росту, проблеми з нервовою і серцево-судинною системою, порушення мови.
Таким чином, гіпертрофія мигдалин у дитини є серйозною патологій, але при своєчасному проведенні лікувальних заходів від неї можна повністю позбутися.
Загрузка...
