Зараження туберкульозною паличкою найчастіше призводить до порушень в легеневій системі. Своєчасне виявлення патології та призначення терапевтичного курсу дозволяють зупинити подальший розвиток хвороби, підвищити опірність організму інфекціі.В Лікування туберкульозу легенів у взрослихВ часто протікає тривало, а також вимагати до кількох місяців впертої терапії.
Причини виникнення
До головної причини розвитку туберкульозу відносять проникнення в організм і подальшу активізацію кислотостійких мікобактерій (паличок Коха). Ці мікроби відомі людству не одне століття, відрізняються надзвичайної життєздатністю і опірністю лікарської терапії.
Широко відомо, що зараження туберкульозною інфекцією найчастіше відбувається за допомогою повітряно-краплинного шляху. Також патогени можуть проникнути в людське тіло аліментарним способом (при вживанні продуктів, що мали контакт з хворим на відкриту форму туберкульозу), внутрішньоутробним (ураження піддається плід від інфікованої матері), контактним (в цьому випадку збудник інфекції проникає в організм здорової людини через слизові оболонки або мікропошкодження на шкірі).
Зараженню туберкульозом особливо схильні до певні верстви населення. До таких категорій відносять малозабезпечених, безпритульних, осіб, які перебувають в тюремній неволі, людей, які страждають імунними порушеннями, цукровий діабет, хронічні захворювання дихальної системи. Інфікування мікобактерією також відбувається у медпрацівників, які не дотримуються підвищених запобіжних заходів при роботі з туберкульозними хворими.
Симптоми туберкульозу легенів у дорослих
Перші ознаки ураження мікобактерією багато в чому нагадують звичайну застуду. У хворого спостерігається симптоматика у вигляді:
Основні клінічні ознаки туберкульозу виявляються в міру прогресування хвороби. Початкові симптоми доповнюються:
- зміною зовнішнього вигляду пацієнта — особа набуває нездорову худорлявість і блідість, риси загострюються, щоки впадають, з’являється хворобливий блиск очей;
- швидким схудненням на тлі збереження звичного апетиту;
- наростанням гіпертермії вечорами (tВ досягає 38 і більше градусів, і спадає до ранку);
- постійним кашлем, перехідним з сухого у вологий;
- болями в грудній клітці, між лопатками, що посилюються на вдиху.
Діагностика захворювання
Основними способами діагностики небезпечного захворювання стають:
- клінічний огляд, що складається у вивченні стану лімфатичних вузлів, амплітуди рухів грудини, прослуховуванні легень і бронхів;
- рентген органів грудної клітини;
- бактеріоскопічне дослідження мокротиння на наявність збудників туберкульозу;
- аналіз крові.
В окремих випадках пацієнту, який проходить обстеження, призначається проходження комп’ютерної томографії (КТ), бронхоскопії.
Лікування туберкульозу легенів
Лікування туберкульозу традиційно вимагає чималого проміжку часу — від 3 місяців до 2 років. Відкрита форма захворювання вимагає обов’язкового приміщення хворого в стаціонар. При закритій різновиди патології терапія здійснюється амбулаторно.
Основним способом лікування стає прийом спеціальних медикаментів. При наявності відповідних показань призначається операція.
Лікування на ранніх стадіях
Боротьба із захворюванням на раннейВ стадії полягає в призначенні пацієнту:
На початковому етапі патології актуальності набуває аерозольна протимікробна терапія, що надає профілактичну дію, і перешкоджає подальшій активізації хвороботворних бактерій. Загальному зміцненню організму, підвищенню його опірності інфекції сприяє прийом вітамінних комплексів. Скороченню періоду інтоксикації, підвищення захисної функції, регресії туберкульозного процесу, зменшення частоти і вираженості побічних ефектів хіміотерапії допомагає призначення імуномодуляторів.
Значне поліпшення стану при ураженні легенів вдається отримати завдяки електрофорез і коллапсотерапіі. Починати подібне физиолечение дозволено тільки в період ремісії і при проходженні реабілітаційного курсу. 
Лікарські препарати
Підбір лікарських препаратів і визначення дозувань здійснюється в індивідуальному порядку. На початку протитуберкульозної терапії застосовуються засоби першого вибору. Пацієнту призначається курс:
- етамбутолу;
- рифампіцину;
- стрептоміцину;
- ізоніазиду;
- Піразинаміду.
Серед вітамінних комплексів вибір робиться на користь препаратів, насичених вітамінами А, С, групи В, Е верб D. З імуномодуляторів при туберкульозі ефективні Лейкинферон, Имунофан, Поліоксидоній, Глутоксим, Ликопид.
Характерна для хвороби підвищена температура збивається тільки в разі її досягнення 385-39 градусів. У таких ситуаціях використовуються препарати ібупрофенового ряду або Парацетамол.
Лікування в стаціонарі
ПродолжітельностьВ перебування пацієнта з відкритою формою туберкульозу в стаціонарі визначається:
- тяжкістю і стадією інфекційного процесу;
- рівнем опірності організму хвороби;
- наявними осложненіяміВ у вигляді емфіземи, легеневої кровотечі, серцевої або легеневої недостатності;
- наявністю протипоказань до проведення медикаментозного курсу.
Також враховується ступінь ураження легень або інших органів (у другому випадку мова йде про вторинному туберкульозі).
Приміщення хворого в стаціонар необхідно для проведення максимально точної діагностики, здійснення контролю за всіма етапами лікувального курсу, надання негайної медичної допомоги в разі розвитку ускладнень. Знаходження пацієнта під постійним медичним контролем дозволяє своєчасно вживати необхідних заходів у разі виходу хвороби за межі легких, проводити термінові операції.
Хіміотерапія
Курс хіміотерапії із застосуванням протитуберкульозних препаратів стає основою лікування небезпечного захворювання. Застосовувані препарати часто комбінуються між собою — завдяки цьому вдається уникнути звикання до діючих речовин з боку збудника хвороби.
У разі правильно підібраною схеми лікування на 20-25 дні спостерігається процес абаціллірованія хворого — припинення виділення збудників в мокроту. На цьому етапі зупиняється розпад легеневої тканини, а пацієнт вже не заразний.
Далі лікувальний курс переходить в стадію стабілізації, проте, незважаючи на досягнуті поліпшення, прийом ліків триває. Це необхідно для виключення розвитку стійких форм захворювання.
Перший курс терапії завершується через 2-3 місяці. У цей період хворому можуть скасувати деякі препарати. Основні протимікробні засоби, такі як рифампіцин і Ізоніазид, приймають ще протягом 4-6 місяців. Перебуваючи в стаціонарі, хворий періодично здає аналізи крові і мокроти, необхідні для відстеження його стану і динаміки проведеного лікування.
Операція
Показаннями до проведення операції у пацієнта з туберкульозом стають:
Оперативне лікування сприяє відновленню діяльності легеневої паренхіми, видалення скупчень рідини і мокротиння, усунення вроджених або придбаних аномалій анатомічного характеру. Найчастіше при туберкульозі проводяться планові операції. Іноді виникає потреба в екстреному втручанні (у випадках швидкого розвитку патології, різкого погіршення стану здоров’я, ризику загибелі пацієнта).
Основними видами хірургічного втручання стають:
- лобектомія (резекція легеневої частки);
- пневмоектомія (повне видалення легені);
- торакопластіка (малоінвазивний вид операції).
Санаторно-курортне лікування
Санаторії для відновлення хворих, які перенесли важку патологію легенів, зазвичай розміщуються в приморській, гірської, степовій, лісостеповій зонах. Тут передбачено проходження комплексного лікування туберкульозу в поєднанні з кліматичними і фізичними факторами.
Пацієнтам призначають:
Лікування туберкульозу за кордоном
Терапія туберкулёзаВ за граніцейВ здійснюється у відповідності з усіма современниміВ стандартами. Найчастіше пацієнту вдається повністю позбутися від інфекції і пройти ефективний відновлюючий курс.
Якісно проводиться лікування туберкулёзаВ в Німеччині, Бельгії, Швейцарії. Боротьба із захворюванням в цих країнах будується нав принципах індивідуального підходу до кожного пацієнта, використанні традиційних і новітніх препаратів, проведенні максимально безпечних хірургічних операцій. Значна роль відводиться реабілітації, що включає кріотерапію, масажі, електротерапію, іонофорез, призначення спеціальної дієти.
Загрузка...
