Хребет людини — складна конструкція, що складається з безлічі різних елементів і виконує важливі функції. Будь-який збій в роботі цієї системи загрожує розвитком серйозних наслідків для здоров’я людини, аж до порушень рухової функції. Тому далі розглянемо таке захворювання, як неоартроз хребта: що це таке, як виявляється і лікується.
Що таке неоартроз
Неоартроз хребта (Помилковий суглоб) — патологія, при якій спостерігається процес утворення псевдосустава в тому місці, де його не повинно бути.
В основі патологічного явища лежить дистрофічний процес в остистих відростках хребта , В результаті чого відбувається надмірне зближення міжостистих і поперечних відростків, що в свою чергу веде їх до злиття.
Захворювання зазвичай вражає шийний і поперековий відділ хребта
Наслідком цього є формування псевдосустава, який є причиною хворобливості і обмеження рухливості пацієнта.
Захворювання зазвичай розвивається в поперековому відділі хребта, але нерідко спостерігається ураження шийної зони.
Основними причинами розвитку цієї недуги є вікові зміни, а також дегенеративно-дистрофічні ураження хребта. Однак патологія може розвинутися на тлі таких обставин:
- захворювання хребта запального характеру;
- вроджені або придбані глибокі викривлення хребта;
- різного роду травми .
Варто також відзначити, що унковертебральний неоартроз шийного відділу хребта може бути спровокований порушеннями функціонування щитовидної залози.
Симптоматика
Прояви недуги залежать від області локалізації і характеру перебігу патологічного процесу.
Додаткова симптоматика в залежності від зони ураження характеризується такими проявами:
- неоартроз шийного відділу хребта — головні болі, запаморочення, хрускіт при поворотах голови, скачки показників артеріального тиску;
- ураження поперекового відділу — пульсуюча постійний біль в попереку, що посилюється при поворотах, нахилах. Також порушується опорна функція під час сидіння.
Клінічна картина залежить від місця локалізації патологічного процесу
При запущеній формі неоартроза поперекової ділянки розвивається скутість, порушення рухової активності ніг, атрофування м’язової тканини стегон і сідниць.
Діагностика
Діагностика захворювання проводиться неврологом і починається з опитування та огляду пацієнта, в ході якого з’ясовуються такі моменти:
- час появи і характер болю;
- наявність додаткових симптомів;
- виявлення характеристик рефлексів;
- зміни шкірно-м’язової чутливості;
- перевірка болю (поява, посилення) під час зміни положення тіла.
Під час діагностики визначаються всі особливості перебігу патології
Для підтвердження попереднього діагнозу можуть призначатися такі діагностичні методики:
Результати проведеного обстеження дозволяють підібрати найбільш результативну схему терапії індивідуально для кожного хворого.
Лікування
У лікуванні неоартроза хребта застосовуються як консервативні, так і оперативні терапевтичні методики.
Консервативне лікування включає в себе наступні етапи:
Сприятливий вплив на організм надає відвідування басейну, оскільки плавання допомагає розвантажити спину і знизити вираженість хворобливості.
Застосовуються різноманітні консервативні методи в залежності від стадії перебігу захворювання
Оперативне лікування призначається при важкому перебігу недуги, при якому консервативні методи малоефективні або взагалі безрезультативні.
В ході операції виконується видалення кісткових наростів, через які утворюються псевдосустави. При необхідності проводиться відновлення міжхребцевого диска за допомогою штучного матеріалу.
Внаслідок хірургічного лікування відбувається відновлення рухів в повному обсязі і усунення хворобливості.
Профілактика
Профілактика міжостисті неоартроза повинна починатися ще в молодому віці. Для запобігання розвитку захворювання необхідно дотримуватися такі правила:
Прості профілактичні заходи слід дотримуватися ще в молодому віці
Також необхідно своєчасно виявляти і лікувати будь-які захворювання опорно-рухової системи.
Висновок
Обмеження рухливості хребта, що супроводжується болем, може бути ознакою серйозного захворювання. Тому навіть незначні прояви нездужань в цій області, причину яких людина не може пояснити, повинні стати приводом для відвідин лікаря.