Найпоширенішим чоловічим захворюванням є простатит. Це пояснюється широким поширенням факторів, що провокують захворювання. Однією з небезпечних і складних форм патології є інфекційний простатит, який являє собою запальний процес в простаті, викликаний інфекцією. До групи ризику потрапляють чоловіки середньої вікової групи від 20 до 40 років. 
Причини виникнення захворювання
Основна причина інфекційного простатиту — патогенні мікроорганізми. Це можуть бути бактерії, віруси, грибки. Збудники патології проникають в організм не тільки через уретру, а й за допомогою перенесення інфекції через кров з інших органів. Тому поширена думка про те, що захворіти інфекційним простатитом можна тільки статевим шляхом, помилково.
Згідно зі статистичними даними, приблизно в 5-10% випадків причиною простатиту стають бактерії, особливо кишкова паличка.
Крім того, істотну роль грають провокують захворювання чинники:
Нервове напруження, стреси сприяють загального ослаблення організму і його уразливості. Вірусами, які можуть викликати запалення простати, є:
- грип;
- кір;
- герпес;
- вірус папіломи людини;
- різного роду венеричні інфекції і т.д.
Симптоми
Простатит спочатку проявляє себе симптомами вірусного захворювання. Залежно від вірусу, що викликав простатит, зовнішні ознаки хвороби можуть відрізнятися:
- при вірусі герпесу спостерігається підвищення температури тіла, загальне нездужання, слабкість, може морозити і кидати в піт, з’являються висипання дрібних бульбашок з рідким вмістом, які сверблять;
- при вірусі краснухи спостерігаються висипання червоного кольору дрібного висипу, біль в горлі, нежить;
- при вірусі папіломи людини на тілі з’являються бородавки, папіломи, хворий відчуває загальну слабкість, температура підвищується;
- при вірусі грипу можлива лихоманка, спостерігається ломота кісток, озноб.
Після цього симптоми набувають більш специфічний характер, притаманний простатиту:
Проблеми з еякуляцією, погіршення статевого потягу. Больовий синдром при хронічному простатиті не такий сильний, може бути присутнім відчуття неповного випорожнення сечового міхура.
Методи діагностики
Постановкою діагнозу і описом рекомендацій по лікуванню інфекційного простатиту займається лікар-уролог. Найчастіше пацієнти потрапляють на прийом до фахівця при наявності вже вираженої симптоматики. Починається діагностика з опитування та огляду пацієнта, в ході бесіди хворий описує симптоми, які супроводжують захворювання, їх вираженість, періодичність, тривалість і т. д.
Збір анамнезу включає наступну інформацію:
- тривалість перебігу патології;
- наявність раніше перенесених венеричних хвороб;
частота загострень, обставини, що провокують загострення; - черговість прояву симптомів;
- наявність побутових або професійних умов, які можуть спровокувати простатит;
- інформація про статеве життя;
- відомості про попереднє лікування і його результативності;
- дані про раніше перенесені операції на органах малого тазу і т.д.
Огляд включає обов’язкове пальцеве дослідження залози, яке проводиться ректально. Такий метод передбачає промацування стану простати шляхом введення вказівного пальця через пряму кишку пацієнта. Така діагностика дозволяє оцінити консистенцію простати, її щільність і симетрію часток. Також лікар досліджує стан мошонки, її розмір, форму, рухливість яєчок, шкірні покриви.
Лабораторними методами діагностики інфекційного простатиту є:
Відбір секрету передміхурової залози. Такий аналіз при скарзі на болі покаже підвищення рівня лейкоцитів, еритроцитів, амілоїдних тілець. Крім того можуть бути призначені додаткові дослідження:
Для виявлення причини, що викликала патологію, проводять серологічні дослідження. Збудник визначається за наявністю в крові підвищеної кількості антитіл на тип вірусу. До методів такої діагностики відносяться:
Аналіз ПЛР (дозволяє встановити наявність інших статевих інфекцій). Лікування
На основі результатів всебічної діагностики, оцінки стадії захворювання, анамнезу, лікуючим лікарем підбирається курс лікування. Терапія інфекційного простатиту здійснюється наступними групами препаратів:
Найбільш часто використовувані супозиторії:
- свічки Диклофенак володіють знеболюючим і протизапальним ефектом;
- свічки Рифампіцин усувають біль і характеризуються антибактеріальними властивостями;
свічки Вольтарен; - свічки Простопин використовуються в комплексній терапії з антибіотиками, призначають для компенсації побічної дії останніх;
- свічки Індометацин та ін.
Крім медикаментозної терапії призначають:
Також в терапії простатиту використовуються фізіотерапія , магнітотерапія , Електрофорез. Масаж простати протипоказаний при інфекційній його природі, щоб уникнути поширення інфекції по всьому організму.
Наслідки
Відсутність належного своєчасного лікування простатиту може викликати ускладнення перебігу патології:
Склероз передміхурової залози. Простата поступово перестає функціонувати, розвивається склероз, який не піддається лікуванню.
Профілактичні заходи
Заходи щодо запобігання патології мають 2 напрямки:
- первинна профілактика виникнення запального процесу;
- вторинна профілактика, спрямована на запобігання переходу хвороби в хронічну форму.
Спільними рекомендаціями уролога щодо запобігання розвитку і рецидиву простатиту відносяться:
Рухливий спосіб життя, помірні фізичні навантаження (біг, ходьба, плавання). Важливими заходом щодо запобігання рецидиву захворювання є комплекс спеціальних гімнастичних вправ, що сприяють поліпшенню кровообігу в органах малого тазу і запобігання застійних явищ в простаті.
Запорука ефективного лікування інфекційного простатиту — своєчасно звернення до лікаря і оперативне лікування патології.
Загрузка...
