Скелет — це елемент опорно-рухового апарату (ОРА), який складається із сукупності кісток і виконує опорну, рухову, захисну, амортизує функції. Вважається, що у дорослої здорової людини вага скелета становить 15-18% від загальної маси тіла.
Ріст і розвиток скелета триває до 25 років, тому в дитячому та підлітковому віці в силу своєї несформованості і незрілості він може бути схильний до різних поразок. Далі розглянемо, В що таке остеохондропатия, чому розвивається, і якими способами лікується.
Що таке остеохондропатия
Остеохондропатия — група захворювань, що вражають ОДА. В основі механізму їх розвитку лежить порушення процесу харчування кісткової тканини, деформація і подальший некроз (омертвіння) ураженої ділянки.
Остеохондропатия вражає будь-яку кісткову структуру: головку стегнової кістки (хвороба Пертеса), бугор п’яткової кістки (патологія Шінца), тіла хребців (хвороба Кальве) і т.д.
Однак найбільш часто діагностується ураження горбистості великогомілкової кістки (див. Фото). Патологія також іменується як хвороба Осгуда-Шлаттера (Шляттера), так як вперше була описана американським ортопедом Осгудом і швейцарським хірургом Шлаттер.
Захворювання вражає переважно дітей і підлітків у віці від 10 до 15-18 років, які активно займаються спортом, танцями та ін.
Патологічний процес має хронічну форму перебігу з періодичними рецидивами та ремісіями, проходить у міру дорослішання дитини. Середня тривалість перебігу захворювання — приблизно 2 роки.
Причини виникнення
Причини розвитку остеохондропатії горбистості великогомілкової кістки повністю не вивчені.
Також виділяють ряд факторів розвитку захворювання: 
- порушення процесу кровопостачання кісткової тканини;
- порушення процесів обміну в організмі;
- порушення гормонального балансу на тлі патології ендокринної системи;
- зайва вага;
- незбалансоване харчування;
- дефіцит в організмі кальцію, магнію та інших мікроелементів і вітамінів;
- перенесені інфекційні хвороби;
- заняття спортом на професійному рівні.
На розвиток остеохондропатии впливає фактор спадкової схильності. Якщо хоча б один з батьків переніс захворювання, існує ризик його розвитку і у дитини.
Симптоми
Клінічна картина захворювання специфічна, і характеризується такими проявами:
- больовий синдром, який спочатку з’являється періодично, а потім стає постійним. Інтенсивність хворобливості підвищується при ходьбі, бігу, присіданні, підйомі по сходах. У спокої хворобливість знижується або зникає зовсім;
- відчуття максимальної хворобливості в положенні стоячи на колінах;
- поява болю при тому, що промацує, згинанні ноги в коліні;
- припухлість, набряклість;
- формування щільної шишки в області коліна.
Остеохондропатия не впливає на загальний стан організму, тобто не спостерігається розвитку запальної активності в організмі, підвищення температури, зміни кольору шкіри.
Іноді патологія протікає приховано протягом тривалого відрізка часу, що ускладнює її діагностування.
Методи діагностики
Обстеження — перший і важливий етап у лікуванні захворювання, що дозволяє виявити вид і форму патології, визначити особливості її перебігу.
Для постановки точного діагнозу пацієнта направляють на обстеження, в ході якого застосовуються следующии діагностичні методики: 
- збір анамнезу — виявлення можливих ендокринних та інфекційних захворювань, визначення наявності спадкових патологій ОДА в сім’ї;
- опитування пацієнта і його батьків — визначення характеру і вираженості симптомів, часу і обставин їх прояви;
- огляд пацієнта — пальпація ураженої області, виявлення візуальних змін, оцінювання ходи і рухової функціональності;
- рентгенографія — інформативний спосіб обстеження, що дозволяє виявити структуру кістки, її контур, форму, а також характер патологічних змін;
- УЗД — діагностичний спосіб, що виявляє широту патологічного ураження;
- МРТ і КТ — методики, які призначаються для диференціального аналізу — для виключення остеомієліту, хондромаляція, пухлинних новоутворень, інфрапателлярного бурситу.
Застосовуються і деякі лабораторні методи обстеження: загальний і біохімічний аналіз крові, гормональні тести. Однак ці способи відносяться до допоміжних діагностичних методик, що дозволяє визначити загальний стан організму.
Методи лікування
Лікування остеохондропатії у дітей комплексне і тривале. Проводиться як в стаціонарних, так і в амбулаторних умовах, що залежить від тяжкості перебігу патологічного процесу.
В основному застосовуються консервативні терапевтичні методики: 
Хірургічне втручання в дитячому віці проводиться дуже рідко, тому що є присутнім ймовірність пошкодження зони росту кістки і раннього розвитку синостоза (зрощення кісток).
Медикаменти
Медикаментозна терапія має на увазі застосування препаратів різних лікарських груп, що забезпечують комплексний вплив на організм:
Комбінацію лікарських засобів становить лікуючий лікар з урахуванням характеру перебігу патології, вираженості симптоматики, віку пацієнта і індивідуальних особливостей його організму.
ЛФК
Лікувальну гімнастику призначають лише після подолання гострого періоду захворювання.
Наведемо кілька простих вправ з лікувального комплексу: 
- ходьба на носочках (3-4 хв);
- в положенні сидячи катати травмованою ногою невеликий м’ячик, спеціальний масажер у вигляді качалки з шипами або звичайну пляшку з водою (10 хв);
- ходьба на місці (2-3 хв);
- виконання неглибоких присідань (8-10 разів);
- в положенні сидячи на підлозі виконувати згинання та розгинання ніг в гомілковостопному суглобі.
Навантажувати пошкоджену ногу потрібно поступово, дотримуючись рекомендацій лікаря.
Фізіотерапія
У терапії патології застосовуються різні методики фізіотерапевтичного лікування:
Тривалість лікування, кількість процедур, необхідність повторного курсу визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта.
Профілактичні заходи
Виконання наступних профілактичних заходів дозволить знизити ймовірність розвитку патології:
- ведення активного способу життя;
- контроль маси тіла;
- корекція харчування (раціон повинен бути повноцінним і збалансованим);
- виконання зарядки для зміцнення м’язового корсету;
- періодичне проходження профілактичних оглядів;
- своєчасне виявлення і лікування будь-яких патологій ОДА.
Також по можливості уникайте травмВ і надмірних фізичних навантажень.
Висновок
Прогноз захворювання позитивний. При своєчасному виявленні і терапії досягається повне одужання. До кінця періоду росту дитини в більшості випадків відбувається повне відновлення кісткової тканини.
Запущена стадія загрожує перетворенням його в хронічну форму, руйнуванням суглоба, обмеженням рухливості, інвалідністю. Однак такі наслідки зустрічаються у вкрай рідкісних випадках.
Загрузка...
