Синдром Рейтера: причини, симптоми, лікування, діагностика

Синдром Рейтера — ревматична патологія, що відрізняється змішаним характером ураження органів. Запальні процеси в сечостатевій системі, суглобах і на слизових оболонках очей можуть розвиватися одночасно або по черзі.

Причини виникнення

Хвороба Рейтера є аутоіммунну агресію, викликану кишковими або сечостатевими інфекціями. Діагностика передбачає виявлення збудника і змін у складі крові, аналіз наявних у пацієнта симптомів. Лікування хвороби Рейтера починають із застосування антибактеріальних і протизапальних препаратів. Патологія відрізняється здатністю до повторного виникнення і переходу в хронічну форму.
У більшості випадків захворювання виявляється у молодих чоловіків, рідше — у жінок і дітей. Основними збудниками інфекції вважаються хламідії — внутрішньоклітинні паразити, що вражають слизові оболонки статевих органів. Синдром Рейтера може виникнути після інфекційного коліту, уреаплазменной інфекції, шигельозу. Передбачається, що зазначені патогенні мікроорганізми можуть викликати певні реакції імунної системи. Захворювання зазвичай розвивається, проходячи 2 стадії:

• запальну;
• імунопатологічні.

Перша протікає в травної або сечостатевій системі, друга призводить до ураження кон’юнктиви і синовіальної оболонки суглобів.

Симптоми захворювання

Захворювання суглобів аутоімунного характеру класифікується на підставі походження. Виділяють епідемічні і спорадичні форми. У першому випадку хвороба Рейтера виникає при хламідіозі, у другому — на тлі кишкових інфекцій різного походження. Захворювання може приймати гостре або хронічний перебіг.
Ознаки синдрому Рейтера проявляються у вигляді ураження сечостатевих і зорових органів, тканин суглобів, шкіри. В першу чергу розвивається хламідійний уретрит , Що супроводжується порушенням сечовипускання, незначними світлими виділеннями, гіперемією і набряком зовнішнього отвору уретри, болями внизу живота. При безсимптомному перебігу запального процесу виявляється підвищена кількість лейкоцитів в мазку. Після уретриту з’являються ознаки ураження органів зору. Найчастіше розвивається кон’юнктивіт, рідше запалюється райдужна оболонка. Захворювання може протікати як безсимптомно, так і з появою слабовираженних ознак.

Характерним проявом синдрому Рейтера вважається реактивний артрит, який розвивається через 2 місяці після поразки сечостатевої системи. Хвороби властиво асиметричне ураження суглобів рук і ніг. Болі найбільш інтенсивні в ранковий і вечірній час. Шкіра уражених областей червоніє, в суглобової оболонці накопичується рідина. Хвороба характеризується послідовним ураженням суглобів. Якщо причиною запального процесу є хламідії, спостерігається набряклість, сосиськообразний деформація пальців, синюшність шкірних покривів. У патологічний процес можуть залучатися сполучні, хрящові і кісткові тканини.

До чого призводить хвороба?

Ускладнення у вигляді патологій шкірних покривів відзначаються в половині випадків. Характерно запалення язика і слизових оболонок рота. У чоловіків спостерігається баланит . На шкірі виникають папульозні висипання, ділянки кератодермії. Патологічний процес призводить до появи мікротравм і лущаться ділянок на ступнях і долонях.
Небезпечні наслідки синдрому Рейтера:

• лімфаденопатія;
• міокардит;
• пневмонія;
• ниркова недостатність.

При важких формах захворювання спостерігається порушення роботи суглобів і органів зору, імпотенція і безпліддя. Хворий потребує кваліфікованої допомоги і повинен знати, який лікар займається лікуванням запального процесу в суглобах.

Як визначають захворювання?

Для виявлення хвороби пацієнта направляють на консультацію до уролога, венеролога, ревматолога і гінеколога:

Цитологічний аналіз мазків з сечовивідного каналу, піхви і слизових оболонок очей, а також насінної рідини і суглобового ексудату використовується для виявлення хламідій.

Діагностика Рейтера має на увазі виявлення в зразках ДНК бактерії. Антитіла до хламідій в крові визначають за допомогою серологічних тестів.
Характерним проявом синдрому Рейтера вважається наявність антигену HLA 27. Аналізи суглобової рідини, отриманої в результаті пункції, допомагають виявити запальні зміни: підвищення кількості лейкоцитів, нейтрофілів, макрофагів, розпушення муцинового згустку. При рентгенографії суглобів виявляється асиметричний остеопороз, зменшення відстані між кістковими поверхнями, руйнування кісток п’ят і хребців.
При виявленні причини виникнення синдрому Рейтера аналізується історія хвороби пацієнта, важливі відомості про перенесені раніше кишкових і генітальних інфекціях, час виникнення симптомів запалення органів зору і суглобів.

Терапевтичні заходи

Лікування починають із застосування етіотропної терапії. Її повинні проходити обидва статевих партнера. Додатково призначаються протизапальні та імуностимулюючі засоби. Антибактеріальна терапія виконується в 2- 3 етапи, застосовуються препарати декількох фармакологічних груп:

• тетрацикліну;
• макролідів;
• фторхінолонів.

При хламідійних інфекціях застосовуються препарати широкого спектра дії, наприклад, доксициклін. Антибіотики повинні прийматися в поєднанні з вітамінами, гепатопротекторами, травними ферментами.

Лікувати захворювання рекомендується з використанням імуностимуляторів, адаптогенів, індукторів вироблення інтерферону. При виражених болях і запаленні виконується антиалергійна і дезінтоксикаційна терапія. Для виведення продуктів життєдіяльності бактерій проводиться екстракорпоральне очищення крові — плазмоферез, поетапна фільтрація або кріоферез.
Для усунення ознак запалення суглобів в домашніх умовах застосовуються нестероїдні протизапальні засоби, гормональні засоби, базисні препарати. При наявності запального ексудату виконується внутрішньосуглобова ін’єкція з введенням глюкокортикоїдів. Для усунення больового синдрому використовуються компреси з димексидом, анестетики і протизапальні гелі. Зникнення ознак артриту дозволяє доповнити терапію фізіопроцедурами.
Найбільш ефективними методиками вважаються:

• фонофорез з гормонами і хондропротекторами;
• УВЧ;
• магнітотерапія;
• масаж;
• лікувальні ванни.

Паралельно має проводитися лікування екстрагенітальних запальних процесів. Позбавлення від синдрому Рейтера народними засобами неможливо. Самолікування не тільки не дасть ефекту, а й вважається небезпечним.

Але все ж не виключений питання, скільки живуть при хвороби Рейтера. Через 6- 12 місяців пацієнт входить у стадію ремісії, проте захворювання може повернутися через кілька років. У частини хворих артрит приймає хронічну форму, сприяючи виникненню плоскостопості, сколіозу, атрофії м’язів. Небезпечними наслідками синдрому Рейтера вважаються амілоїдоз і вісцеропатій. Профілактика спрямована на своєчасне лікування кишкових і сечостатевих інфекцій.