Серед жінок дуже поширене таке захворювання, як трихомонадний вагініт. При ньому запалюється слизова піхви. При відсутності належного лікування і поширенні інфекції вглиб можливе ураження матки і придатків, що нерідко стає причиною безпліддя. 
Що це таке?
Тріхомонадний вагініт — це гостре або хронічне запалення піхви. Дана патологія відноситься до специфічних форм кольпіту, так як збудниками захворювання є найпростіші (одноклітинні) мікроорганізми. У 90% випадків виявляється змішана інфекція. Вагинит є найбільш поширеним гінекологічним захворюванням у жінок.
Хворіють переважно дівчата віком 16- 30 років. Пов’язано це з активним статевим життям. Трихомонадний кольпіт може протікати в гострій і хронічній формах. У першому випадку клінічна картина виражена яскравіше. Хронічний ж вагініт відрізняється мізерною симптоматикою. Захворювання довгий час може протікати приховано, поступово порушуючи функцію статевих органів.
Через що виникає патологія?
Можливе зараження людини через предмети особистого користування (мочалки, рушники). На них трихомонади знаходяться нетривалий час, а потім гинуть. Небезпеку становлять як носії, так і хворі на активну форму захворювання.
Для збудника інфекції — трихомонади — характерні такі особливості:
одноклітинне будова;- можливість пересування за допомогою джгутиків;
- нестійкість у зовнішньому середовищі;
- чутливість до похідних 5-нітроімідазолу;
- стійкість до багатьох антибіотиків;
- великі розміри;
- безстатевий тип розмноження;
- можливість розмноження в відсутності кисню.
Найбільш висока активність цього хвороботворного мікроба спостерігається при зниженні кислотності піхви, коли pH становить 55- 66. Виявлення трихомонад в біологічному матеріалі (крові) часто утруднено через їх здатності маскуватися під інші клітини. Ці мікроби при розвитку хронічного вагініту сприяють зниженню імунітету.
Факторами розвитку вагініту є:
зміна мікробного балансу в піхву;- наявність інших ІПСШ;
- імунодефіцит;
- період менструацій;
- виношування дитини;
- безладне статеве життя;
- незахищені контакти;
- штучне переривання вагітності;
- наявність БВ;
- рідкісна зміна нижньої білизни;
- підмивання лужними засобами;
- користування чужими мочалками або рушниками.
Дуже часто з подібною проблемою стикаються комерційні секс-працівники.
Прояви захворювання
Тріхомонадний вагініт розвивається через 4- 14 днів з моменту інфікування. Для гострого кольпіту характерні наступні симптоми:
патологічні виділення зі статевих шляхів;- неприємний запах;
- печіння;
- свербіж;
- біль під час коїтусу;
- дизуричніявища;
- дискомфорт у піхві.
Специфічною ознакою захворювання є пінисті виділення . Вони жовтого або зеленуватого кольору. Можливий солодкуватий запах. Поява піни обумовлено життєдіяльністю мікробів. При гострому прогресуючому кольпіті виділення можуть бути рясними, але частіше за все вони мізерні і виявляються на білизні.
При трихомоніазі в процес часто втягується вульва. Розвивається вульвовагініт. Він проявляється печінням в області статевих губ і почервонінням. При вагините нерідко спостерігаються порушення в статевій сфері. Виникає діаспорян — стан, для якого характерні дискомфорт або біль під час статевих зносин.
На тлі вагініту часто з’являються дизуричні розлади у вигляді болю або печіння при мікціі. Це вказує на розвиток уретриту. Іноді при трихомонадном вагініті з’являється біль в животі. Вона може свідчити про поширення мікробів. Якщо ознаки гострого вагініту залишаються без уваги, то захворювання переходить в хронічну форму. 
Дана патологія діагностується в разі давності симптомів більше 2 місяців. При хронічному трихомоніазі симптоми часто відсутні. Єдиною ознакою можуть бути мізерні білі і сірого кольору виділення з піхви. Трихомоніаз часто зустрічається серед підлітків. У них він може стати причиною порушень в емоційній сфері і ураження нервової системи.
Небезпека трихомонадного вагініту
Специфічний вагініт при відсутності лікування призводить до ускладнень. Можливі такі наслідки:
невиношування дитини; - ускладнення під час пологів;
- непрохідність маткових труб;
- запалення шийки матки;
- ураження яєчників;
- уретрит;
- стриктура уретри.
Встановлено, що наявність хронічного трихомонадного вагініту підвищує ризик утворення злоякісних пухлин. Такі жінки входять до групи ризику по раку шийки матки. Трихомоніаз становить небезпеку для майбутньої дитини. Зараження під час вагітності загрожує невиношуванням, народженням мертвого малюка і передчасними пологами.
При неправильному лікуванні захворювання або ігноруванні симптомів людина стає безсимптомним носієм. Такі жінки можуть заражати своїх статевих партнерів, сприяючи тим самим поширенню інфекції. Іноді трихомонади проникають в кров’яне русло і лімфу. Це загрожує ураженням інших органів і систем.
Обстеження
Перед лікуванням трихомонадного вагініту знадобляться:
- опитування пацієнтки;
- гінекологічний огляд;
- пальпація живота;
- УЗД органів малого таза;
- взяття мазка з піхви, шийки матки і уретри;
- кольпоскопія;
- мікроскопія мазків;
- культуральне дослідження;
- полімеразна ланцюгова реакція;
- дослідження pH піхви.
Імунологічний аналіз не завжди інформативний з огляду на те, що збудник інфекції пригнічує імунітет. Диференціальна діагностика проводиться з іншими ІПСШ. При запаленні піхви потрібно виключити вагіноз, цервіцит і запалення придатків. Лікар повинен встановити можливі фактори ризику розвитку кольпіту.
Лікування
Лікування трихомонадного вагініту є консервативним. У гостру стадію хвороби може знадобитися госпіталізація. Основною метою терапії є знищення трихомонад. Досягається воно застосуванням місцевих і системних протимікробних ліків. Препаратами першої лінії при трихомоніазі є Трихопол , Метрогил, фазижин і Тініба.
При їх непереносимості призначаються ліки на основі орнідазолу. Дуже ефективний при трихомонадном кольпіті Метрогил. Даний препарат випускається у формі розчину, таблеток і вагінального гелю. Механізм дії ліки пов’язаний з блокуванням синтезу нуклеїнових кислот мікробних клітин. Метрогил протипоказаний при захворюваннях крові, непереносимості компонентів, печінкової недостатності, патології центральної нервової системи і в 1-му триместрі вагітності.
Якщо при дослідженні мазків виявлені не тільки трихомонади, а й інші мікроби (хламідії, гонококи), то призначаються антибіотики широкого спектра (пеніциліни, макроліди, тетрацикліни, цефалоспорини). Додатково можна використовувати антисептики. Після етіотропної терапії потрібно нормалізувати мікрофлору піхви.
При хронічному трихомонадном кольпіті дуже важливо підвищити імунітет. Застосовується Иммуномакс. Для підвищення імунітету рекомендується пити вітаміни і повноцінно харчуватися. Хворим потрібно утриматися від коїтусу. Повний курс лікування трихомоніазу складає 10- 14 днів. При правильній терапії прогноз сприятливий. Таким чином, зараження трихомонадами жінок може привести до дисфункції статевих органів і безпліддя.
Загрузка...
