Щорічно на інфекційні хвороби, що вражають урогенітальну систему, заражаються мільйони людей. Тому так важливо знати, як передається хламідіоз. Крім статевого шляху є й інші способи зараження цим небезпечним захворюванням.
Характеристика збудника
Хламідіоз є однією з найбільш часто зустрічаються інфекційних хвороб статевої сфери людини. Щороку вона вражає близько сотні мільйонів людей по всьому світу. Причому більше половини з цих людей навіть не підозрюють, що вони хворі, так як захворювання у них протікає безсимптомно. Приховані носії інфекції становлять серйозну небезпеку для оточуючих, Зазвичай в зоні особливого ризику виявляється сім’я — дружина, чоловік і діти.
Збудником захворювання є бактерія-паразит Chlamydia, яка вражає сечостатеву систему як чоловіків, так і жінок. За розміром вона трохи крупніше вірусу. У зовнішньому середовищі хламідії можуть існувати не більше кількох хвилин. У своєму складі вони мають біологічну капсулу і генетичний матеріал.
Потрапивши в організм людини, патогенні бактерії починають розмножуватися, використовуючи біоматеріал господаря. Закінчивши цикл відтворення, паразитарна клітина гине, але в міжклітинному просторі залишається безліч дочірніх шкідливих мікроорганізмів. Збудник продовжує захоплювати все нові клітини інфікованої людини.
Вірогідність заразитися хламідіозом визначається наступними факторами:
У переважній більшості випадків захворювання передається від людини до людини. У медичній практиці були зафіксовані факти інфікування людей від хворих тварин (гризуни, птахи, свині), але таке буває вкрай рідко і тільки в разі сильно ослабленого імунітету.
Статевий спосіб
Незахищений секс — найчастіша причина захворювання хламідіозом. Причому ймовірність зараження у жінок вище, ніж у чоловіків. Це пояснюється тим, що площа циліндричного епітелію, який так люблять хламідії, в жіночій сечостатевій системі більше.
У порівнянні з іншими венеричними захворюваннями, ризик заразитися хламідіозом при незахищеному статевому контакті не так вже й високий. Він становить від 25 до 65%. Але навіть в країнах з добре розвиненою медициною кількість носіїв урогенітального хламідіозу, отриманого статевим шляхом, становить 10- 15%.
Інфекція може передатися не тільки при класичному статевому акті, але і орально. Зараження також відбувається і при анальному сексі. Через презерватив інфекційне захворювання не передається, але повної гарантії цей спосіб не дає. Необхідно вміти правильно ним користуватися і звертати особливу увагу на якість гумового виробу.
Головним способом боротьби з поширенням хламідіозу статевим шляхом є грамотне інформування населення з використанням телебачення, преси, електронних носіїв інформації. З метою ранньої діагностики захворювання необхідно організувати профілактичні огляди людей.
Основним захистом від урогенітальних інфекцій при статевому акті виступає презерватив. Але найкращий метод профілактики венеричних хвороб — знайти надійного сексуального партнера на довгий час. Це найкраще, не тільки з гігієнічної, але і з психологічної точки зору.
Зараження через поцілунки
Вельми популярним є питання про те, чи передається хламідіоз через поцілунок. Таке відбувається рідко, але в принципі можливо. Дружні поцілунки в лоб або щоку абсолютно нешкідливі. У таких випадках заражена слина не потрапляє на слизову, тому не несе ніякої небезпеки.
Класичний поцілунок — зовсім інша справа. Вчені підрахували, що при подібному контакті люди обмінюються не менше ніж 250 видами бактерій. Через слину можна підхопити туберкульоз, герпес, ГРВІ та т. Д.
Однак здорова мікрофлора ротової порожнини є поганий середовищем для розвитку хламідій. У ній знаходяться мікроорганізми, які допомагають розщеплювати їжу і здатні вражати шкідливі бактерії. Тому найчастіше збудник інфекції помирає прямо в роті.
Ризик зараження з’являється, коли слина швидко потрапляє в гортань, де умови для життя хламідій краще. Таке зазвичай відбувається при довгому і пристрасному поцілунку. Особливо небезпечна ситуація, коли пара цілується відразу після орального сексу. Негативно впливає також наявність пошкоджень і мікротравм на слизовій рота.
Шанси підхопити інфекцію багаторазово підвищуються, якщо у одного з партнерів діагностовано хламідійний бронхіт або пневмонія. У цьому випадку хвороба передається повітряно-крапельним шляхом. Інтимні поцілунки при таких патологіях протипоказані.
Контактно-побутовий шлях
Чи можна заразитися хламідіозом в басейні, сауні або лазні? Це не виключено, хоча такі випадки не носять масового характеру. Справа в тому, що тепло і волога є сприятливим середовищем для розвитку патогенних мікроорганізмів. Наприклад, у вологому рушнику хламідії можуть існувати до 4- 5 днів.
Гарантією безпеки в даному випадку є використання власного взуття, одягу і предметів гігієни. Через воду в басейні заразитися практично неможливо, так як для цього потрібна велика концентрація хламідій. Не рекомендується надягати чужий халат, купальну шапочку або тапочки, навіть якщо вони пропонуються закладом. Мило, мочалка і рушник повинні бути свої.
Ще більшою мірою це стосується домашнього вжитку, адже тут в групі ризику знаходяться члени сім’ї. Заражений хламідіозом людина повинна використовувати персональну посуд, постільна білизна, приладдя для гоління, рушник. Фрукти, овочі, м’ясо птахів і тварин потрібно ретельно мити.
Ризик зараження побутовим шляхом невеликий. Для профілактики досить дотримуватися елементарних норм гігієни. Після контакту з предметами, яких стосуються велика кількість людей, не слід терти очі і чіпати слизові носа і рота. Дуже рідко хламідіоз передається через рукостискання.
Зараження плода
Якщо у матері виявлено хламідіоз, шляхи зараження дитини включають інфікування на стадії вагітності або при пологах:
Новонароджений малюк може з’явитися на світ з такими патологіями, як:
- хламідійний кон’юнктивіт ;
- урогенітальний хламідіоз ;
- хламідійна пневмонія.
При інфікуванні слизової оболонки прямої кишки говорять про хламидийном проктиті.
Необхідно згадати і повітряно-крапельний шлях зараження хламідіозом. Хворий хламідійної пневмонією виділяє при кашлі кілька шкідливих бактерій. Однак їх концентрація в повітрі невисока, а на практиці такі випадки зараження зустрічаються вкрай рідко.
Необхідно якомога частіше проходити перевірки на статеві інфекції. У побуті потрібно ретельно мити руки і дотримуватися основних правил гігієни.