Актиномікоз: що це? (Збудник, симптоми і лікування)

Актиномікоз шкіри являє собою специфічну грибкову патологію, яка з певною частотою вражає людейВ у всіх куточках нашої планети. На цю хворобу припадає близько 10% всіх гнійних поразок, незалежно від локалізації. У пацієнтів проявляються характерні гранульоми (ущільнення) з подальшим нагноєнням і формуванням свищів. Паразитичні грибки актиноміцети виявляються небезпечними сусідами, і щоб від них позбутися, знадобиться тривале лікування.

Що таке актиномікоз і чому він з’являється на шкірі

Актиномікоз — це інфекційна хвороба, що викликається променистими грибами і має хронічний перебіг. Може вражати не тільки шкірні покриви, а й внутрішні органи. Актиноміцети — це грибки-сапрофіти, які мешкають на слизовій оболонці ротової порожнини і травних органів, зустрічаються також в грунті, на поверхні рослин, особливо на хлібних злаках. Вони проникають в людський організм при травмуванні зараженими предметами, жуванні або ковтанні колосків з грибком і вдиханні пилу. Пацієнти із захворюваннями зубів найбільш схильні до поширення інфекції, оскільки каріозні порожнини є воротами для потрапляння актиномикоза. Хвороба характерна для сільських жителів, які часто контактують з соломою, злаками, великою рогатою худобою.

Головну роль у розвитку патології відіграє імунітет. Якщо захисні властивості організму в нормі, В а кількість умовно-патогеннихВ мікробів невелика, У той здоров’ю нічого не загрожує. Як тільки імунітет порушується, хвороботворні мікроорганізми починають стрімко розмножуватися. Підвищення рівня захворюваності припадає на період міжсезоння, когдав зростає кількість застуд.

Різновиди, типи і їх симптоми

Тривалість інкубаційного періоду при актиномикозе зараз точно не встановлена. Хвороба відрізняється тривалим перебігом, аж до декількох десятків років. На початковій стадії пацієнти не відчувають змін в стані здоров’я. Різке погіршення спостерігається при залученні внутрішніх органів в патологічний процес.

ВідиВ актиномикоза

Залежно від специфіки висипанійВ виделяютВ різновиди актиномикоза:

Типи патології

Медики виділяють первинну і вторинну форми актиномікозу, які супроводжуються особливими ознаками. Первинне ураження починається з формування невеликого підшкірного вузлика, який не має зовнішніх проявів на шкірі, не супроводжується болем. Ущільнень може бути кілька, розташовуються вони близько один до одного, а потім зливаються разом, покриваючи шкіру горбистим інфільтратом червоно-синього відтінку. Згодом ущільнення розм’якшуються, В шкіра стає тонкою і проривається. Крізь вузькі отвори виділяється гнійна рідина. Перебіг захворювання відрізняється тривалістю. Перераховані ознаки актиномикоза здатні привести до поширення інфекції в глибокі шари шкіри і лежать під нею тканин. При первинній локалізації актиномикоза висипання з’являються на відкритих ділянках тіла: руках, обличчі, ступнях. При переході патологічного процесу з інших органів ураження шкіри має вторинний характер. При формуванні утворень в нижній щелепі хвороба поширюється на шкірні покриви шиї та обличчя. Як і при первинній формі, з’являється синюшно-червоний щільний інфільтрат, який характеризується слабо вираженою хворобливістю. Свищі повідомляються між собою, прориваються і виділяють гній з друзами (колоніями) променистих грибків. При вторинному характеру спостерігаються суб’єктивні ознаки. Якщо актиномікоз вражає щелепу, пацієнт відчуває біль, складності з пережовування їжі, відкриванням рота. Потужні ущільнення в шкірі призводять до змін в діяльності окістя, що погіршує рухливість щелеп. Хворі з такими симптомами часто їдять мало, що призводить до виснаження всього організму.

Як діагностується і чим відрізняється від схожих шкірних хвороб

При наявності характерної клінічної картини постановка правильного діагнозу не складає труднощів. Важливо виявити хворобу на ранніх стадіях розвитку. Збудник актиномікозу міститься в мазках із зіву і носа, а також в мокроті, але вони не стають ознакою поширення інфекції, оскільки грибок часто виявляють у здорових людей. Саме з цієї причини дослідженням піддається виділення свищів. Під мікроскопом в біологічному матеріалі будуть видні друзи актиноміцетів, щов допомагає в постановці діагнозу. Медики використовують РІФ (реакцію імунофлуоресценції) для визначення різновиду грибка. У 75% хворих друзи в досліджуваному матеріалі не виявляються, тому проводиться дослідження посіву. Аналіз займає до 2 тижнів. Колонії, характерні для актиномікозу, зазвичай виявляються через кілька днів. Примітно, що випадків передачі захворювання контактним шляхом від ураженого тварини до людини в клінічній практиці не зазначено. Діагностика актиномікозу вимагає диференціації від скрофулодерма — туберкульозної патології, яка часто проявляється в області шиї. Для неї характерно формування інфільтрату, але з м’якою структурою, що випливає гнійна рідина не відрізняється зернистістю. При скрофулодерма спостерігається збільшення лімфатичних вузлів, не властиве актиномікозу.

Ризики і наслідки

Актиномікоз шкіри зустрічається у чоловіків і жінок, але у представників сильної статі хвороба розвивається частіше. Причини подібних особливостей не виявлено. Імовірно це пов’язано з високими навантаженнями і умовами праці чоловіків. До групи ризику входять люди у віці від 21 до 40 років.

Як лікувати хворобу

Лікування актиномікозу проводиться в умовах стаціонару. Використовується кілька методик: медикаментозна терапія, хірургічне втручання, фізіотерапевтичні процедури. Допомога хворому повинна бути комплексною, оскільки жодна з технік не може гарантувати досягнення бажаного результату.

Хірургічне втручання

Методика актуальна при великому ураженні шкіри, що зачіпає глибокі тканини. Проводиться висічення і дренування ущільнень, що приводить до поліпшення стану хворого верб запобігає небезпечні ускладнення. Хірургічні операції при актиномикозе на щелепи або особі можуть включати видалення лімфатичних вузлів, уражених променистими грибками.

Медикаментозна терапія

Спрямована на запобігання поширення інфекції і зміцнення захисних функцій організму. Зазвичай для лікування використовуються антибактеріальні препарати тетрациклінового або пеніцилінового ряду. Вони перешкоджають активності грибка, припиняють його розмноження. Прийом антибіотиків триває 1-3 місяці. Медики застосовують ін’єкційну терапію. Лікарські засоби чергуються і призначаються курсами для підвищення ефективності лікування. Препарати-карбапенеми (група антибіотиків) застосовуються, якщо в ході діагностики були виявлені анаеробні бактерії. Ліки згубно впливають на аеробне і анаеробне мікрофлори. Паралельно для кожного пацієнта індивідуально підбираються протигрибкові засоби.    Найкращим варіантом лікування актиномікозу є поєднане застосування антибіотиків (високі дози) та препаратів, що сприяють нормалізації діяльності імунної системи. Незамінним елементом консервативного лікування є імунотерапія. Найчастіше пацієнтам призначається актінолізат, який має такі властивості:

• сприяє формуванню антитіл;
• запобігає розвитку вторинної форми захворювання;
• захищає здорові тканини шкіри від поширення інфекції.

Для підтримки і зміцнення імунітету застосовуються вітамінно-мінеральні комплекси, зовнішні препарати з знезаражувальним і протизапальну дію.

Фізіотерапевтичні процедури

Використання фізичних факторів дозволяє блокувати діяльність збудника хвороби і підвищити ефективність основної терапії. Пацієнтам призначаються наступні процедури:

Лікувати актиномікоз повинен тільки кваліфікований дерматолог, в іншому випадку хвороба призведе до тяжких незворотних наслідків.

Прогноз і профілактика

При відсутності повноцінної медичної допомоги у хворого з’являються ускладнення, які нерідко призводять до летального результату. Щелепно-лицевої тип хвороби вважається найбільш легким і практично не має наслідків. Після одужання існує ризик повторного появи негативних симптомів. Щоб актиномікоз шкіри не приніс шкоди, досить дотримуватися елементарних гігієнічних норм, своєчасно лікувати садна і ранки. Слід терміново звертатися до лікаря при проблемах з зубами або розвитку запального процесу.