Гайморит — запальний процес в верхньощелепних пазухах носа. Він може провокувати небезпечні ускладнення, такі як захворювання нижніх дихальних шляхів, енцефаліт, менінгіт. Аугментин при гаймориті використовують, якщо хвороба виникла в результаті інфікування бактеріальною мікрофлорою, чутливою до компонентів препарату.
- Показання і протипоказання
- Форма випуску
- Інструкція та дозування
- Побічні ефекти
- Корисне відео про лікування гаймориту
Він є антибіотиком 3-го покоління і відноситься до класу пеніцилінів. Основна активна речовина — амоксицилін. Його дія посилюється додаванням клавуланової кислоти, яка пригнічує бактеріальну активність.
Показання і протипоказання
Бактеріальне запалення в гайморових пазухах служить показанням до призначення Аугментину, якщо стан хворого погіршується, він відчуває болю, виділення з носа набувають жовто-зелений колір, що свідчить про гнійному процесі. Тривала гіпертермія та значне підвищення ШОЕ в аналізі крові також вказують на необхідність застосування антибіотиків.
Крім того, препарат використовується для лікування отиту , синуситу , Тонзиліту, пневмонії, бронхіту, запальних захворювань сечовидільної системи та суглобів, ЗПСШ, інфікованих ран. Аугментин може призначатися для попередження післяопераційних ускладнень.
Використовувати препарат можна, якщо у пацієнта:
- виявлені серйозні відхилення в роботі нирок або печінки;
- є непереносимість антибіотиків пеніцилінового ряду;
- інфекційний мононуклеоз;
- фенілкетонурія;
- раніше порушувалися функції печінки після застосування Аугментину.
Під час вагітності прийом препарату не рекомендовано, але допускається за показаннями. Грудне вигодовування на період лікування необхідно припинити.
Форма випуску
Аугментин випускається в наступних формах:
- суспензія (по 125 /3125 мг, 200 /285 мг і 400/57 мг амоксициліну і клавуланової кислоти на 5 мл засобу відповідно);
- таблетки з дозуванням 250/125 мг, 500/125 мг, 875/125 мг;
- порошок для в /в ін’єкцій (500/100 мг, 1000/200 мг), що розводиться фізрозчином.
Суспензія має найменшу дозування діючих речовин, зручна в застосуванні (легко ковтається) і рідше провокує побічні ефекти. Тому дана форма рекомендується для лікування дітей, а також ослаблених пацієнтів з низькою масою тіла.
Інструкція та дозування
Дітям, що важить менше 40 кг або віком до 12 років, рекомендується приймати Аугментин у вигляді суспензії. Щоб її приготувати, весь знаходиться у флаконі порошок слід розвести водою (попередньо прокип’яченої і охолодженої) в обсязі 60 мл. Для розчинення діючої речовини суміш ретельно збовтують.
Після цього треба оцінити консистенцію. Якщо в розчині Аугментину залишилися крихти порошку, збовтування повторюють. У готову суміш доливають воду відповідно до мітками на флаконі для отримання необхідного дозування.
У віці до 2-х років діти можуть приймати тільки Аугментин з часткою активних компонентів 125 /3125 мг. Після дозволені суспензії з будь-якої з можливих дозувань. Конкретна кількість (враховують тільки амоксицилін) визначається індивідуально, залежно від ваги і віку.
Якщо дитина віком до 3-х місяців, добову дозу препарату розраховують, беручи за основу пропорцію 30 мг /1 кг веса.В Для дітей старшого віку дозування Аугментину при гаймориті визначається наступним чином:
- розчин з вмістом амоксициліну 125 мг — 20-40 мг /1 кг ваги;
- розчин з дозуванням 200 мг або 400 мг — 25-45 мг /1 кг ваги.
Як правило, більш високі концентрації діючої речовини з цього діапазону необхідні для лікування рецидивуючих інфекцій. Частота застосування препарату з дозуванням 125 /3125 мг — тричі на добу (через кожні 8 годин на рівних кількостях). Розчини з більшою концентрацією діючої речовини дають двічі на добу з інтервалом в 12 годин.
У проміжках між застосуваннями, суспензію зберігають в холодильнику (не більше 7 днів). Потрібну кількість Аугментину відміряють мірним ковпачком або шприцом без голки. Якщо дитині складно випити суспензію в чистому вигляді, її можна розвести 1: 1 водою.
Аугментин при лікуванні гаймориту у дорослих частіше призначається в таблетованій формі. Якщо є причини для призначення суспензії, підійде тільки розчин з концентрацією амоксициліну 400 мг.
Таблетки приймають в цілому вигляді, запиваючи їх водою (близько 100 мл). Щоб знизити негативний вплив на шлунково-кишкового тракту, краще робити це безпосередньо перед їжею. Таблетки з дозуванням 250 та 500 мг п’ють 3 рази на добу, 825 мг — 2 рази. 
Ін’єкції Аугментину проводяться тільки внутрішньовенно. Після розведення рідиною препарат повинен бути використаний протягом 20 хвилин. Уколи роблять двічі або тричі на добу, залежно від тяжкості стану.
Тривалість лікування Аугментином — від 5 до 14 днів. Якщо спостерігається слабопозитивний ефект, курс може бути продовжений до 3-х тижнів. Під час лікування забороняється змінювати дозування препарату без відома лікаря, а також скорочувати рекомендовану тривалість прийому.
<!— ->
Побічні ефекти
Аугментин проникає в кровотік, а тому може впливати на різні органи і системи, провокуючи появу ряду побічних реакцій. До можливих небажаних наслідків його застосування відносяться:
- відхилення в роботі печінки і нирок;
- збої в роботі шлунково-кишкового тракту (коліт, дисбактеріоз кишечника, діарея, блювота);
- кандидоз;
- головні болі, безсоння, відчуття тривоги;
- алергічні явища (висип, набряк Квінке, свербіж, дерматит);
- запалення вен (при ін’єкціях);
- судоми при передозуванні.
Побічні ефекти зазвичай оборотні і зникають після закінчення лікування або відміни препарату. Будь-яка алергічна реакція — привід для дострокового припинення прийому Аугментину, так як його непереносимість може привести до летального результату.
Були зафіксовані випадки появи запаморочення під час лікування препаратом, тому його застосування є несумісним з керуванням механізмами і транспортними засобами. Також потрібно враховувати, що він зменшує ефективність оральних контрацептивів, збільшує токсичність метотрексату, підсилює дію антикоагулянтів.
Аугментин — ефективний препарат для лікування гаймориту і бактеріальних інфекцій інших органів. Його суттєва перевага — можливість застосування в дитячому віці. Але він володіє значним переліком побічних ефектів, а при неправильному застосуванні може погіршити стан хворого або не надати очікуваної дії. Тому лікування повинно проходити під контролем фахівця зі строгим дотриманням його рекомендацій.
Загрузка...
