Диоксидин — це засіб з антибактеріальними властивостями, яке застосовують при гнійно-запальних процесах . Препарат включають до складу комплексного лікування при захворюваннях лор-органів. Диоксидин в ніс призначають дорослим і дітям при інфекції носа і придаткових пазух. Антибактеріальні властивості ліки попереджають розвиток ускладнень, прискорюють процес одужання.
Хімічний склад, фармакологічна дія препарату
Основна діюча речовина — диоксидин. Володіє бактерицидною дією, руйнує мембрану мікробної клітини і викликає її загибель.
Препарат активний щодо такої мікрофлори:
- стафілококи;
- стрептококи;
- сальмонели;
- шигели;
- протеї;
- ешерихії.
Застосовуючи місцево, речовина не надає подразнюючої дії. При нанесенні на ранову або запальну поверхню ліки очищає її, зменшує катаральні ознаки. Можливо звикання, тому при використанні важливо строго дотримуватися дозування.
Диоксидин надає стимулюючу дію на відновлювальні процеси епітелію, викликає прискорену регенерацію м’яких тканин.
Речовина виводиться з організму нирками.
Показання та лікувальні властивості препарату
ДіоксідінВ пріменяютВ в отоларингології та педіатрії при захворюваннях носа та придаткових пазух інфекційного походження.
Основні показання:
- ГРВІ, грип, що супроводжується інтенсивним нежиттю;
- гострий і хронічний риніт;
- синусити — гайморит, фронтит, етмоїдит;
- євстахіїт — запалення каналу, що з’єднує носоглотку і середнє вухо;
- середній отит, який виник як ускладнення на тлі респіраторної інфекції.
Диоксидин від нежиті призначають в разі появи гнійного ексудату. Розчин пригнічує розмноження інфекційних агентів і зупиняє продукування патологічної слизу. Зменшуються симптоми риніту, відновлюється носове дихання.
Препарат використовують при запаленні гайморових пазух. Його антимікробні властивості зупиняють прогресування інфекційного процесу. Поліпшення стану настає на другу добу після початку лікування. Препарат прискорює відтік мокроти з верхньощелепних синусів, забезпечуючи хорошу вентиляцію. Регулярний доступ повітря перешкоджає розвитку застійних процесів в пазухах, знижує ризик прояву ускладнень.
При закапуванні крапель диоксидина в ніс у пацієнтів проходять такі ознаки:
- свербіж і подразнення слизової;
- чхання;
- гіперемія і набряклість епітелію;
- рясна гнійна або слизова ексудація.
Препарат надає непряме дію на больові симптоми, які виникають при захворюваннях ЛОР-органів. Після нанесення розчину на запалену поверхню зменшується інтоксикаційне вплив патогенної флори. В результаті цього знижується інтенсивність і характер болів в різних областях — лобова і скронева кістка, верхня щелепа, середнє вухо. Пацієнт перестає відчувати пульсуючі, різкі або ниючі болі.
На тлі лікування гаймориту диоксидина нормалізується загальний стан хворого. Поліпшується якість сну, відновлюється нюх, з’являється апетит. Поступово повертається фізична активність і працездатність.
Призначення препарату в педіатрії
Згідно з інструкцією із застосування, Диоксидин в ніс дітям не протипоказаний. Місцеве застосування менш небезпечно для маленького організму, порівняно з парентеральним введенням. Проте розчин призначають не часто, тільки в разі неефективності попередньої терапії.
Якщо лікування тривале, маленьким пацієнтам роблять клінічний аналіз сечі для оцінки функціональності сечовидільної системи і пробу на чутливість до антибіотика.
Диоксидин в ампулах в ніс дітям призначають при затяжному нежиті, коли інші препарати не привели до належного результату лікування . Показаннями до використання є гнійні зелені або жовті виділення з неприємним запахом.
На думку авторитетного педіатра, Комаровського Є.О., розчин можна призначати не тільки при нежиті або синуситі, але і при отиті, інфекції слизової оболонки ротової порожнини.
Причини, що обмежують використання антибіотика у дітей:
- недостатньо вивчені механізми впливу на організм дитини;
- немає можливості спрогнозувати реакцію органів дихання на вплив препарату;
- зберігається ризик передозування.
Схеми застосування у дорослих і дітей
Диоксидин в ампулах призначають місцево. Його використовують для зрошення, закапування і для промивання носа.
Диоксидин Краплі в ніс дорослим показані при важкій формі риніту з ризиком ускладнень. Препарат закапують по 3-4 кап. в кожну ніздрю до 3 разів на день. Терапевтичний курс, в залежності від ступеня ураження епітелію, становить від 3 до 7 днів. 
Якщо стан протягом 3-4 днів після початку лікування не поліпшується, приєднують гормональні засоби на основі гідрокортизону і адреналін. Така схема передбачає використання розчину до 5 разів на добу. Розкриту ампулу зберігають не більше 24 годин. Можливість комбінувати лікарські засоби дозволяє підібрати індивідуальні схеми призначення для кожного окремого пацієнта.
При лікуванні гаймориту показані промивання носа. З цією метою препарат розбавляють з фізіологічним розчином. На 100 МЛВ NaClВ 09% беруть одну ампулу (10 мл). Процедуру, в залежності від інтенсивності вироблення гнійного ексудату проводять 1-3 рази на день.
Препарат можна використовувати для інгаляційного введення за допомогою спеціальних апаратів. Для цього ліки розбавляють з фізіологічним розчином у співвідношенні 1: 2.
При ускладненому перебігу гаймориту фізіотерапевтичні процедури з невеликими дозами препарату можна проводити протягом місяця.
Диоксидин при нежиті дітям рекомендують призначати з 12 років. Його не використовують в чистому вигляді, а розбавляють з фізіологічним розчином. Це пов’язано з тим, що антибіотик здатний викликати генні мутації.
Дітям слід розвести Диоксидин для закапування в співвідношенні 1: 2. Вводять по 1-2 краплі в кожну ніздрю 2-3 рази на день. Дозування при гаймориті може бути збільшена.
Можливі побічні явища
Лікування нежиті і гаймориту диоксидина може викликати побічні ефекти.
при попаданні крапель в травний тракт розвиваються диспепсичні розлади:
- печія, нудота, блювота;
- дискомфорт в епігастральній ділянці;
- болю в правому підребер’ї;
- розлади стільця, діарея;
- у дітей — підвищене газоутворення, кишкові кольки;
- легка форма ентериту.
Іноді виявляються побічні дії з боку центральної нервової системи. У пацієнтів виникають головні болі, запаморочення, особливо при різкій зміні положення тіла. Настає безсоння, розлади якості різних фаз сну.
У дітей може фіксуватися підйом температури, і на цьому тлі з’являються судоми скелетних м’язів, частіше верхніх і нижніх кінцівок.
У керівництві по застосуванню є відомості про те, що антибактеріальний препарат може викликати негативні прояви з боку імунної системи у вигляді алергічних реакцій:
- почервоніння шкіри, свербіж, лущення;
- роздратування;
- висипання, кропив’янка;
- незначний набряк підшкірної клітковини;
- озноб, лихоманка.
Протипоказання до призначення
Диоксидин протипоказаний при високій чутливості організму до хімічної речовини. Його не призначають пацієнтам, в анамнезі яких є алергія до антибактеріальних засобів .
Ліки безперешкодно проникає через гематогенний і плацентарний бар’єр, надає тератогенну дію на пліт, створює ризик аномального внутрішньоутробного розвитку. Він також може викликати генетичні порушення і збої. Тому при вагітності препарат не призначають. У разі крайньої необхідності розчин можуть застосовувати в другій половині виношування дитини, за умови постійного контролю лікаря і відсутності інших методів лікування. 
Якщо в період лактації антибактеріальна терапія неминуча, то тимчасово припиняють грудне вигодовування і переводять немовляти на штучне харчування.
Якщо у пацієнта хронічне функціональне порушення роботи нирок, то в такому випадку дозування препарату знижують. При тривалому лікуванні періодично проводять контрольне клінічне дослідження сечі.
Препарат виробляється у вигляді прозорого розчину, без домішок, пластівців, помутніння. Специфічний запах відсутній. Випускається в скляних прозорих ампулах об’ємом 10 мл — 1%. У картонній коробці 10 шт. Також ліки випускається у вигляді мазі для зовнішнього застосування в тубах по 25 і 50 мг (5%). Для внутрішньовенного введення є розчини в ампулах 20 мл — 05%.
Диоксидин при гаймориті і інших хворобах ЛОР-органів показаний тільки при відсутності альтернативного лікування. Лікарський розчин володіє токсичністю, тому його небажано призначати дітям, літнім, ослабленим і виснаженим пацієнтам. При місцевому застосуванні препарат менш небезпечний, проте дітям до 12 років самостійно використовувати його заборонено.
Загрузка...
