Хронічний генітальний герпес викликається вірусом 1-го або 2-го типу, рецидиви в такому випадку відзначаються більше 1 разу на 6 місяців. Особливо часто характерні висипання з’являються при зниженні імунітету на тлі простудних та інфекційних захворювань, вагітності. Симптоми хронічної форми герпесу дещо відрізняються від таких при первинному зараженні. Розрізняються і застосовуються при цьому терапевтичні схеми. 
Причини загострення захворювання
Рецидив нерідко трапляється і при нормальній кількості антитіл до вірусу герпесу. Пов’язано це з тим, що збудник інфекції може вражати нервові клітини, уникаючи зустрічі з антитілами. З цим і пов’язана можливість переходу інфекції в хронічну форму з періодами загострення і поліпшення.
Механізм активації вірусу залишається невивченим. Визначено лише провокуючі фактори, серед яких основними вважаються: 
- стреси;
- психоемоційні перевантаження;
- тривала антибактеріальна терапія;
- переохолодження організму;
- анемія;
- зміна кліматичних умов;
- запальні процеси.
Хронічна форма захворювання характеризується меншою вираженістю симптомів, незважаючи на це хвороба є небезпечною для здоров’я людини, тому залишати її без уваги не варто. Зараження може відбуватися декількома шляхами — через кров, незахищений статевий акт, загальні гігієнічні приналежності. З кожним наступним загостренням лікування герпесу стає більш складним. Потрібно застосування нових противірусних препаратів і засобів для обробки уражених ділянок шкіри. 
Клінічна картина захворювання
Симптоми хронічного статевого герпесу у чоловіків і жінок на ранніх стадіях практично не відрізняються від таких при первинному зараженні.
Герпесвірусна інфекція може протікати в декількох формах, що навіть визначаються особливості її клінічної картини.
Менструальний тип захворювання вважається найбільш рідкісним. Ознаки інфекції зазвичай з’являються за кілька днів до початку місячних. Причиною тому є підвищення рівня прогестерону, переважної функції імунної системи. Висипання виявляються на сідницях, геніталіях і стегнах.
Класична форма герпесу характеризується ураженням шкіри і слизових оболонок статевих органів. Цей тип інфекції легко діагностується і лікується на ранніх стадіях. Атипова форма герпесу виявляється приблизно у 60% пацієнтів. Клінічна картина стерта, що ускладнює постановку остаточного діагнозу. Першими ознаками атипового герпесу можуть бути ерозії і тріщини в області статевих органів і анального отвору.
Рецидиви можуть виникати з різною частотою. У деяких людей вони трапляються 1 раз на рік, у інших — щомісяця. Повторної появи герпетичних висипань може сприяти незахищений статевий контакт із зараженою людиною, дефіцит вітамінів в організмі, постійні стреси. Основною небезпекою хронічного генітального герпесу вважається відсутність явних симптомів, через що людина стає джерелом інфекції, навіть не здогадуючись про це. 
Загострення хронічного герпесу в період вагітності сприяє внутрішньоутробного зараження плода. Як і при гострій формі захворювання, діагноз ставиться на підставі наявних у пацієнта симптомів. Лабораторні методи використовуються при виявленні атипових видів інфекції, а також при необхідності виключення інших захворювань, що мають схожі ознаки.
Для визначення типу вірусу використовується вміст папул. Молекулярно-генетичне тестування — найбільш інформативний метод виявлення герпетичних інфекцій. Цітомікроскопіческое дослідження не володіє необхідною точністю, тому використовується тільки при неможливості проведення інших діагностичних процедур. Як вилікувати хронічний статевий герпес?
Терапевтичні заходи
Повністю позбавитися від вірусу в організмі неможливо, проте лікування допомагає знизити кількість загострень і полегшити їх перебіг. В даний час застосовуються препарати декількох фармакологічних груп. Противірусні засоби пригнічують активність збудника інфекції, виводять з організму продукти його життєдіяльності. Вони можуть мати системним або місцевим дією.
Як лікувати рецидивний герпес? Панавір або Ацикловір необхідно приймати 5 разів на добу протягом 10 днів. Симптоматичне лікування хронічного герпесу направлено на усунення болю і свербіння, прискорення процесів загоєння.
Додатково призначаються вітаміни та імуностимулятори. У період ремісії застосовують імуномодулюючі та антигістамінні препарати. Превентивна терапія має на увазі введення специфічної вакцини після завершення прийому противірусних засобів. Процедуру дозволяється проводити не раніше, ніж через 2 місяці після останнього загострення.
Деякі пацієнти намагаються лікувати хронічний герпес народними засобами, проте слід пам’ятати, що вони є лише допоміжними. Для обробки шкіри використовують ялицеве або обліпихову олію, настоянку прополісу, сік каланхое. При наявності ерозій можна використовувати спиртові настої, це може призвести до опіку і появи загоюються ран. Часті загострення генітального герпесу свідчать про порушення функцій імунної системи. Для підвищення опірності організму рекомендують пити трав’яні чаї, настоянку ехінацеї або відвар плодів шипшини. Трави заварюють гарячою, але не киплячою водою, що зберігає корисні властивості. 
Хронічний герпес виникає у людей зі слабкою імунною системою. Захиститися від частого виникнення загострень допомагає ведення здорового способу життя. Необхідно правильно харчуватися, вводити в розпорядок дня помірні фізичні навантаження, більше часу проводити на свіжому повітрі.
Запобігти зараженню допомагає відмова від випадкових статевих контактів та застосування бар’єрних методів контрацепції. Інфекція може передаватися від зараженої людини здоровому навіть при відсутності явних ознак. Якщо презерватив під час статевого акту не використовувався, рекомендується дотримуватися заходів екстреної профілактики. Шкіру і слизові оболонки статевих органів обробляють Мірамістином.
Не варто забувати і про самозараження, запобігти яке допомагає дотримання правил особистої гігієни. У період загострення необхідно мати окремий рушник і гігієнічні приналежності. При наявності
Загрузка...
