Норвезька короста — це важка форма звичайної корости, яка характеризується тривалим перебігом, частими рецидивами, проявами у вигляді товстих кірок на поверхні всього тіла. Через це хвороба ще називають корковою коростою. 
Загальні відомості про захворювання
Свою назву цей вид корости отримав через те, що вперше її поява було зафіксовано в Норвегії вченими Беком і Даніельонном в 19 столітті. Крустозная короста — це ще одна назва цієї ж хвороби. Для захворювання, що має так багато найменувань, воно зустрічається досить рідко, всього в медичній практиці було зареєстровано менше 200 випадків зараження норвезької коростою. Інфекцією можуть заразитися люди будь-якого віку і статі.
Поширенню хвороби сприяють нерозбірливі статеві зв’язки і недотримання правил особистої гігієни. Хвороба може прогресувати протягом багатьох років і навіть всього життя, повільно покриваючи всю шкіру неприємною на вигляд кіркою. Інфіковані люди заразні, були зареєстровані випадки, коли такі хворі ставали причиною спалаху епідемії норвезької корости навіть в стінах лікувального закладу. 
Хоч хвороба була виявлена вже досить давно, вчені все ще не прийшли до єдиної думки щодо причини розвитку такої форми патології. Більшість паразитологів стверджують, що норвезька короста виникає через проникнення в тіло людини звичайного коростяного зудня. На фото під мікроскопом видно, що цей паразит являє собою крихітного кліща білого кольору з безліччю присосок і щетинок, за допомогою яких він може рити нори в людській шкірі, тим самим викликаючи неприємні симптоми. Є думка про те, що це захворювання викликає більш агресивний штам коростяний кліщ Sarcoptesscabiei.
Вірогідність заразитися норвезької коростою значно вище у тих людей, чий імунітет сильно ослаблений. Тому в групу ризику зараження входять хворі, які страждають:
- ВІЛ;
- туберкульозом;
- лімфомою;
- сифілісом.
До того ж знизити імунітет може тривалий прийом кортикостероїдних гормонів.
Способи поширення
Крустозная короста має три основні шляхи зараження:
Контактування зі шкірою вже хворої людини. Такий шлях інфікування є найпоширенішим. Зараження може статися навіть від звичайного рукостискання.
Також існують підтвердження того, що зуднем можна заразитися від домашніх тварин. Хоча в такому випадку відбувається зараження Псевдочесотка, оскільки кліщі, що живуть на шкірі у тварин, не здатні заподіяти шкоду людині. До того ж Псевдочесотка не передається від однієї людини до іншої.
Профілактика даного захворювання криється в банальному дотриманні правил індивідуальної гігієни. До того ж слід утриматися від безладних статевих зв’язків, а також будь-яких тілесних контактів з уже зараженими людьми. 
Діагностика і симптоми хвороби
Результати загального аналізу крові хворого норвезької коростою показують відхилення у вигляді еозинофілії, лейкоцитозу, прискореної ШОЕ. Мікроскопічна діагностика дозволяє побачити на шкірі пацієнта багато коростявих нір, які розташовуються шарами. Іноді лікарям складно визначити точний діагноз, оскільки у хворого відсутній один з головних симптомів — сильне свербіння, який характерний для звичайної корости.
Дане захворювання часто приймають за пиодермию, екзему або гіперкератотіческую форму псоріазу. З останнім захворюванням крустозная коросту плутають найчастіше. Це пов’язано з ідентичністю симптомів цих хвороб. В обох випадках у хворого спостерігається велике почервоніння шкіри, її лущення і зроговіння, але свербіж при цьому відсутня. 
Норвезька короста характерна тим, що популяція коростявих зуднем на тілі хворого в кілька разів більш численною, ніж при звичайній формі захворювання. В 1 кв. см епітелію може налічуватися до 200 особин мікроскопічних кліщів. Шкіра пацієнта при цьому неприродно суха, гаряча і складається з товстих сірих або зелених ущільнень. Зроговіння шкірних покривів настільки товсте, що нагадує щільний панцир, що прилягає до тіла людини. Ороговіла кірка може бути жовтого, сірого або коричневого кольору, її поверхня буває як гладкою, так і нерівною. Такі лусочки зазвичай нашаровуються один на одного, утворюючи пласт товщиною до 3 см.
Вогнищами поразки найчастіше є:
- лікті;
- живіт;
- сідниці;
- проміжки між пальцями;
- особа;
- шия;
- голова.
Але бувають і такі випадки, коли захворювання вражає абсолютно всі зони на тілі людини. В області поширення патології волосся зазвичай сухі і тьмяне, нігті стають товщі і деформуються. Спостерігається збільшення і запалення всіх лімфатичних вузлів. Серед інших ознак норвезької корости потрібно звернути увагу на те, що уражені ділянки шкіри набувають специфічний неприємний запах.
Лікування норвезької корости
У медичній практиці зафіксовано один випадок, коли хворому норвезької коростою був поставлений помилковий діагноз. В результаті неправильного лікування симптоми хвороби загострилися і пацієнт помер. Тому корковая короста вимагає своєчасного, ретельного і правильного лікування. 
Зазвичай лікування норвезької корости здійснюється в два кроки. Спершу лікарі видаляють ороговілі ділянки шкіри, а після цього вже приступають до безпосереднього лікування пацієнта медикаментозними засобами. Ліки від корковою корости бувають трьох видів:
Дані лікарські препарати слід нанести на чисту суху шкіру. При лікуванні норвезької корости слід покривати мазями абсолютно всю поверхню шкіри, особливо ті місця, де присутні почервоніння і зроговіння. Лікарський засіб можна змивати тільки через 12 годин після нанесення. Спочатку слід нанести кошти на основі сірки, щоб кірки на шкірі відшарувалися, а після використовувати протипаразитні препарати.
Не слід вдаватися до лікування народними засобами, оскільки хвороба протікає важко і непередбачувано. Це таке вже й рідкісне захворювання потрібно лікувати тільки під пильним наглядом лікаря.
Загрузка...
