Опік сірчаною кислотою: перша допомога і подальше лікування

Опік сірчаною кислотою: перша допомога і подальше лікування Опік сірчаною кислотою — небезпечна хімічна травма, часто призводить до летального результату. Масляниста рідина без запаху і кольору відноситься до сильних окислювача. При контакті зі слизовими оболочкаміВ і шкірних покривів моментально руйнує клітини епітелію. Вдихання випарів кислот призводить кВ ларингіту, бронхіту, геморагічної пневмонії. Ступінь пошкодження тканин залежить від процентного вмісту реагенту в розчині. Принципи лікування опіків їдкими кислотами відрізняються від заходів, до яких вдаються при хімічних травмах іншими речовинами.

Чим небезпечний опік сірчаною кислотою

Опіки від сірчаної кислоти чреваті глибоким ураженням м’яких і кісткових тканин. Попадання реагенту на шкіру призводить до:

  • утворення білого струпа;
  • виразки тканин під кіркою;
  • токсичного отруєння організму.

При контакті з кислотою відбувається некроз шкіри, а в разі поразки великих ділянок тіла спостерігається опіковий шок. Особливо небезпечними є випаровування рідини, які проникають в органи дихання. Опік викликає сильний біль, внутрішні кровотечі. Попадання реагенту в очі в 80% випадків закінчується часткової або повної втрати зору.

Ступеня пошкодження шкіри

Опіки отримують через неакуратне поводження з реагентами на виробництві та в побуті. Серйозність хімічної травми визначається концентрацією кислоти в розчині:

  • розбавлена — концентрація окислювача не перевищує 10%;
  • електролітна — слабоконцентрірованних розчин з 22-30% вмістом реагенту;
  • баштова — розчин з діоксидом азоту, в якому концентрація кислоти становить 75%;
  • концентрована — нерозбавлена 96.5% кислота.

При впливі речовини на живі тканини руйнується внутрішньоклітинний білок з утворенням органічних і неорганічних сполук — альбумоз, протеіногенних амінокислот, пептонов і т.д. Опік сірчаною кислотою: перша допомога і подальше лікування Використовувати вологі серветки або шматки тканини, змочені водою, категорично заборонено, оскільки це може лише погіршити ситуацію. За глибиною ушкоджень виділяють 4 ступені опіків:

  • Перша. Руйнуються зовнішні шари епідермісу, на що вказує помірне почервоніння, біль, припухлість. Опік проходить протягом 3 діб без будь-яких слідів.
  • Друга. Розщеплюється епідерміс аж до базального шару, який примикає безпосередньо до дермі. Хімічна травма супроводжується болем, печіння, бульбашкового висипаннями. Завдяки збереженню базального шару шкіра відновлюється протягом 2 тижнів.
  • Третя. Реагент частково або повністю вражає дерму. При опіках 3А ступеня фолікули, сальні залози не пошкоджуються. На обпаленій ділянці виникає струп білого кольору, під яким знаходяться виразки. Опіки 3Б ступеня характеризуються загибеллю клітин шкіри аж до гіподерми, тобто підшкірно-жирового прошарку.
  • Четверта. Тривалий контакт з їдкою рідиною призводить до обвуглювання шкіри, м’язів і кісткових тканин.

Опіки їдкою кислотою приводять до формування білої пухкої кірки з чіткими кордонами, яка з часом темніє. Зовні здається, що травма поверхнева і не представляє небезпеки. Але під струпом утворюються виразки, а відмирання тканин підвищує ризик інфекційного запалення.

Перша допомога при опіку сірчаною кислотою

Щоб надати потерпілому медичну допомогу, необхідно мати уявлення про властивості їдких кислот. Неправильні дії загрожують поглибленням опіку, небезпечними для життя ускладненнями. У певних ситуаціях не можна навіть перебувати поруч з потерпілим без засобів захисту — респіратора, гумових рукавичок, захисних окулярів. Вдихання іспаренійВ сірчаної кислоти призводить до руйнування слизових оболонок дихальних шляхів. Перша допомога при опіках сірчаною кислотою передбачає:

  • видалення реагенту;
  • охолодження уражених ділянок;
  • нейтралізацію кислоти лугом;
  • знеболювання;
  • накладання стерильної пов’язки.

При великих опіках проводять протишокові і дезінтоксикаційні заходи, які спрямовані на зменшення токсичної дії хімічної речовини на організм.

При пошкодженні шкіри

Алгоритм надання долікарської допомоги при попаданні реагенту на шкірні покриви включає в себе такі кроки:

  • Видалення реагенту. Необхідно ретельно промити вогнище ураження водою протягом 1 години. Попередньо обпалені тканини просушують, щоб запобігти поглибленню опіку.
  • НейтралізаціяВ кислоти. Для цього використовують 10% содовий растворВ — в 250 мл води розчиняють 1 ч. Л. харчової соди. В якості альтернативи уражені ділянки шкірного покриву промивають слабоконцентрірованних марганцівкою або мильним розчином.
  • Знеболення. При сильних болях приймають НПЗЗ — Ібупрофен, Кетанов, Напроксен. Якщо печіння не проходить, використовують розчин Новокаїн.

На завершення накладають стерильну пов’язку і викликають додому лікаря або відправляються в лікарню.

При попаданні в очі

Попадання сірчаної кислоти на слизову оболонку ока або рогівку загрожує сліпотою. Щоб попередити такі ускладнення, слід:

  • рясно промити проточною водою уражену область;
  • закапати 0.5% розчин Дикаїну з адреналіном;
  • знеболити очей 2% розчином Новокаїну.

Після надання екстреної допомоги викликають фахівця або відправляються в опіковий центр. Подальша терапія визначається офтальмологом залежно від глибини проникнення реактиву в око.

При ураженні слизової оболонки рота і стравоходу

Найбільшу небезпеку для життя представляють опіки слизової шлунково-кишкового тракту, шлунка, стравоходу. Випадковий прийом більше 5 мг речовини призводить до летального результату. Опік сірчаною кислотою: перша допомога і подальше лікування Згодом після хімічного опіку внутрішніх органів можуть розвиватися такі захворювання, як фарингіт, ларингіт, геморагічна пневмонія та інші При пошкодженні внутрішніх органів необхідно:

  • Промити шлунок. Потерпілому дають розчин сульфату магнію, який нейтралізує кислоти. Якщо препарату немає під рукою, використовують чисту воду.
  • Обробка слизової рота. Здійснюють полоскання 5% содовим розчином. При вдиханні їдких випарів потрібно подихати содовим розчином через інгалятор.
  • Рясне пиття. До приїзду лікаря забезпечують рясне пиття, дають чисту воду або молоко.

Щоб запобігти ще більшу поразку ЛОР-органів, в кімнаті відкривають вікна для надходження свіжого повітря. Промивання шлунка ефективно тільки в перші 5-6 годин після отримання травми.

Категорично не можна провокувати блювоту, так як це загрожує розривом стравоходу.

Подальше відновлення

Їдка кислота рідко викликає поверхневі травми, які не потребують госпіталізації. Необхідно звернутися до лікаря, якщо:

  • опік викликаний висококонцентрованою кислотою;
  • площа ураження велика;
  • кислота потрапила в ротову порожнину, стравохід;
  • хворий скаржиться на гострий біль.

Місцевою терапією обмежуються при пошкодженні тільки поверхневих шарів шкіри. Зазвичай в схему лікування включаються:

  • Банеоцин — антибактеріальний засіб, що зменшує запалення і хворобливі відчуття. Попереджає інфекційне запалення опікових ран.
  • Пантенол — вітамінізований препарат, що прискорює обмін речовин. Загоює неінфіковані рани, підвищує місцевий імунітет.
  • Актовегін — ранозагоювальний гель, що очищає рану від обвуглених тканин. Купірує біль, впливає на тканинний обмін, прискорюючи загоєння опіків.
  • Солкосерил — протизапальний гель, який підсушує мокнучі рани. прискорює відторгнення обпаленої шкіри, стимулює її рубцювання.

Для антисептичної обробки уражених ділянок використовують розчин колоїдного срібла. При бульбашкових висипаннях і відторгнення тканин накладають пов’язки з такими препаратами:

  • Стрептоцидовая емульсія;
  • Пеніциліновий мазь;
  • мазь Вишневського;
  • Судокрем і т.д.

Опіки кислотою 3 ступеня небезпечні гнійними ускладненнями. У разі зараження рани кокковой інфекцією використовують Мірамістин, Хлоргексидин. При великих ураженнях проводиться системна протимікробна терапія полусинтетическими пенициллинами, аміноглікозидами чи цефалоспоринами — гентаміцин, Цефуроксимом, амоксицилін, уназин і т.д. Руйнування базального шару шкіри є показанням до оперативного втручання. Метод хірургічного лікування залежить від ступеня і просторості ушкоджень — ампутація, шкірна пластика. Навіть після успішного лікування кислота залишає помітні рубці у вигляді патьоків. При опіку шлунково-кишкового тракту проводиться бужування на 7 день після початку терапії. Суть процедури полягає у введенні в стравохід дилататоров — трубок різного діаметру. Вони перешкоджають зменшенню просвіту стравоходу верб рубцювання слизової.

Небезпечні ускладнення

Руйнівний вплив кислоти обумовлено зневодненням тканин, розщепленням в них білкових компонентів. Наслідки визначаються концентрацією їдкого речовини, його об’ємом і тривалістю контакту зі шкірою або слизовими. Високоактивна кислота відразу ж провокує глибокі опіки з обугливанием тканин. До можливих ускладнень хімічної травми відносять:

  • блювоту з кров’ю;
  • токсичний набряк легенів;
  • стеноз (звуження) гортані;
  • геморагічну пневмонію;
  • субдуральний абсцес;
  • менінгіт;
  • гнійний артрит;
  • флегмону;
  • опіковий шок;
  • сепсис;
  • гангрену.

Якщо вчасно не надати потерпілому допомогу, це призведе до відмови нирок або печінки. У 93% випадків такі ускладнення закінчуються летальним результатом. У зону ризику входять пацієнти з пієлонефритом, цирозом печінки, гломерулонефрит і т.д. Хімічно активна рідина провокує відстрочені ускладнення. У 7% випадків на місці рубців виникає плоскоклітинний рак.

Запобіжні заходи під час роботи з хімічними агентами

Опіки їдкими кислотами в 67% випадків зустрічаються у людей, що працюють на хімічних виробництвах. Щоб мінімізувати ризик травми, потрібно дотримуватися техніки безпеки при роботі з концентрованими окислювачами:

  • хімічні речовини необхідно зберігати в пластиковій або скляній тарі з герметичною кришкою;
  • перед використанням реагенту очі захищають окулярами, руки — гумовими рукавичками, а органи дихання — респіратором;
  • після роботи приміщення провітрюють протягом 1-2 годин.

Хімічні речовини не можна зберігати на одній полиці з продуктами або ліками. Кислота повинна бути недоступна для дітей.

Прогноз виживання

Серйозність травми визначається концентрацією реагенту, локалізацією опіку. Прогноз загоєння визначають за правилом сотні — підсумовують відсотки опікової площі по відношенню до збережених тканямВ з віком потерпілого:

  • менше 60 — сприятливий;
  • до 80 — щодо сприятливий;
  • до 100 — сумнівний;
  • більше 100 — несприятливий.

Прогноз одужання залежить від локалізації опікових ран, глибини проникнення реагенту. Результат хімічної травми погіршується при опіковому шоці, інтоксикації. Опіки концентрованими кислотами супроводжуються тривалим запаленням. Під час загоєння в осередках ураження утворюється багато грануляційної тканини. Тому у обпалених виникають помітні рубці, які обмежують рухливість суглобів.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (Поки оцінок немає)
Загрузка...
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Adblock detector