Запалення цервікального каналу: причини, лікування

Запалення цервікального каналу — це цервіцит, хвороба, з якою часто зустрічаються жінки через особливості анатомічної будови. Збудник легко впроваджується по висхідній до органів малого таза при порушенні балансу вагінальної мікрофлори. Якщо лікування не починається вчасно, інфекційний процес поширюється далі, на шийку матки ( Ендоцервіцит ), Що може відбитися на репродуктивній функції.

Содержание

Причини появи захворювання
Основні симптоми
Діагностика
Терапія запалення
Ускладнення
Профілактика захворювання

Причини появи захворювання

Основною причиною виникнення цервіциту є ослаблений імунітет. Захисні сили організму знижують такі чинники:

Неспецифічні інфекції, що виникають при розвитку загальних запальних процесів і впровадження патогенних мікроорганізмів по кровотоку або лімфотоку.

Венеричні хвороби, що передаються статевим шляхом (гонорея, трихомоніаз, уреаплазмоз та ін.).

Недотримання особистої гігієни. Якщо при менструації рідко міняти тампони або прокладки, кров’янисті виділення застоюються, що провокує підвищення активності хвороботворної мікрофлори, розвиток вульвовагініту. При невмілому підмиванні з ануса в піхву заносять кишкові або синьогнійної палички.

Запалення цервікального каналу: причини, лікування

Захворювання сечостатевої системи: цистит, уретрит, кольпіт, аднексит.

Лікувально-діагностичні процедури: аборти, гінекологічні вискоблювання, установка внутрішньоматкової спіралі.

Контрацептиви в формі свічок або таблеток зі сперміцидами.

Гормональні зміни. Вагітність, так як через гормонального дисбалансу змінюється характер вироблюваного секрету. Природне старіння — знижується вироблення естрогену, слабшають м’язи, що підтримують матку і шийку.

Сексуальна нерозбірливість, зневага бар’єрними методами захисту.

Невдалі експерименти під час статевих стосунків.

Під дією перерахованих вище факторів порушується баланс мікрофлори піхви, імунна система не може придушити збільшилася кількість умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів і грибків, область цервікального каналу запалюється.

Основні симптоми

Клінічна картина залежить від причини хвороби і виду збудника. На тлі зараження гонококами або трихомонадами симптоматика виражена, цервіцит протікає в гострій формі. А при хламідіозі патологію часто виявляють під час планового гінекологічного огляду, так як стан погіршується незначно. Жінка може помітити зміну структури вагінального секрету і поява неприємного запаху. Хворобливі відчуття виникають рідко.

Симптоми гострого цервицита:

зміна консистенції і кількості виділень;

дискомфорт в інтимній зоні — свербіж, печіння;

гіпертрофія слизової піхви і набряклість навколишніх тканин;

ломота в області крижів і тягнуть болі в паху;

болючість під час коїтусу;

прискорене сечовипускання.

Всі ознаки нагадують запальні процеси гінекологічних органів в початковій стадії.

Через 3- 5 днів після проникнення збудника гостра симптоматика згладжується, кількість виділень зменшується, а на незначні короткочасні болі в нижній частині живота, що виникають періодично, жінка намагається не звертати уваги. Поліпшення можна прийняти за самолікування, але полегшення стану пояснюється тим, що запалення цервикального каналу перейшло в хронічну форму. На тлі несприятливих чинників виникає рецидив і розвиваються ускладнення.

Діагностика

Попередній діагноз ставлять під час огляду. Клінічна картина при захворюваннях репродуктивних органів типова, тому для підтвердження діагнозу проводяться лабораторні та апаратні обстеження:

Загальний аналіз крові. Збільшена кількість лейкоцитів вказує на загальне запалення, підвищення ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів) — на хронічний процес. Негативні результати тесту свідчать про поширення інфекції по організму і ймовірне ураження репродуктивної системи.

Мазок-зішкріб з шийки матки. За допомогою біоматеріалу проводять бактеріологічний тест, за яким виявляють вид збудника, за кількістю лейкоцитів в полі зору визначають інтенсивність запалення. Виконують цитологічне дослідження епітеліальних клітин.

Може знадобитися кольпоскопія — огляд за допомогою приладу-кольпоскопа, оснащеного оптичними дзеркалами і підсвічуванням. Про запальному процесі свідчить червона облямівка на шийці матки і набряк навколишніх тканин.

Якщо діагноз підтверджується, діагностичні заходи доповнюються. Беруть кров з вени на визначення чутливості збудника до антибіотиків, призначають ПЛР тест — полімеразної ланцюгової реакції при підозрі на специфічну форму захворювання, і вагінальне УЗД. Здають аналіз сечі, кров з вени на гепатит, реакцію Вассермана, на антитіла до ВІЛ-інфекції. Якщо при огляді виявлено ерозії, беруть зразок тканини для гістологічного обстеження.

Терапія запалення

Бажано починати лікування в гострій фазі, не допускаючи переходу цервицита в хронічну форму. При складанні терапевтичної схеми враховують етіологію збудника і фактори, що спровокували початок запального процесу.

Для знищення патогенних мікроорганізмів і пригнічення життєдіяльності умовно патогенної флори використовуються антибактеріальні, протигрибкові, антипротозойні або противірусні засоби.

При цервіциті на тлі клімаксу можуть знадобитися гормональні препарати.

При виявленні папіломовірусною інфекції в обов’язковому порядку призначають цитостатики. Для видалення папілом використовуються різні методи, серед яких кріодеструкція, припікання, висічення радионожом або хірургічним скальпелем, лазерна терапія.

При направленому лікуванні використовують комбіновані протимікробні і протизапальні засоби у формі свічок і таблеток.

Препарати місцевої дії підключають після усунення гострого запалення. Вони необхідні для відновлення кислотно-лужного балансу мікрофлори піхви. Використовуються свічки з лактобактеріями і біфідобактеріями, ліки протизапального і заспокійливої дії, що стимулюють відновлення слизистої.

Для зміцнення імунітету в терапевтичну схему вводять імуномодулятори , Пробіотики і пребіотики, вітамінно-мінеральні комплекси.

Народна медицина допомагає прискорити одужання. Для придушення патогенної мікрофлори використовують відвари і настої з природних антисептиків: ромашки, дубової кори, шавлії, звіробою. Для підвищення захисних сил організму заварюють листя смородини, шипшина, золотий вус. В аптеці можна придбати настоянку женьшеню або лимонника. При введенні в терапевтичну схему рецептів народної медицини необхідно проконсультуватися з лікарем.

Якщо запальний процес цервікального каналу спровокував ерозійні пошкодження, то необхідно оперативне втручання. Методи такі ж, як при видаленні папілом.

Щоб переконатися, що цервіцит не перейшов в хронічну форму, через місяць після закінчення лікування жінці необхідно здати мазки з піхви і цервікального каналу. Іноді гінеколог приймає рішення про повторне проведення кольпоскопії.

Ускладнення

Наслідками цервицита можуть стати небезпечні ускладнення. Патогенна мікрофлора по висхідній впроваджується в уретру і шийку матки, поширюється на органи малого тазу. Розвиваються ендометрит, аднексит, цистит, уретрит, пієлонефрит.

Поєднання гострого процесу цервікального каналу зі специфічними (венеричними) інфекціями можуть викликати запалення бартолінових залоз, ураження репродуктивних органів, вторинне безпліддя.
Ерозії провокують розвиток дисплазії шийки матки — передраковий стан. До групи ризику входять пацієнтки, у яких цервіцит поєднується з ВПЛ (вірус папіломи людини). У цьому випадку ймовірність злоякісного переродження клітин слизової цервікального каналу досягає 5%.

Профілактика захворювання

Рекомендації для запобігання патологічних змін в цервікальному каналі:

Дотримуватися правил інтимної гігієни.

При сексуальних контактах з малознайомими партнерами використовувати бар’єрні методи контрацепції.

Постаратися уникати абортів.

Регулярно відвідувати гінеколога — не рідше 2 разів на рік.

Поява болю в нижній частині живота або в області крижів, зміна характеру виділень, прискорене сечовипускання або дискомфорт в інтимній зоні — достатній привід звернутися за медичною допомогою. Чим раніше вдається виявити захворювання, тим простіше відновити здоров’я.