Проблема сечокам’яної хвороби в технологічну еру

З настанням XXI ст. сечокам’яна хвороба (МКБ) продовжує залишатися актуальною проблемою сучасної медицини, оскільки має широке поширення в усьому світі і займає провідне місце в структурі хірургічних хвороб органів сечовидільної системи. У переважній більшості випадків уролітіаз ускладнюється вторинним пієлонефритом, що характеризується тривалим латентним періодом, схильністю до швидкого рецидиву і розвитку ниркової недостатності. Серед загального спектра причин інвалідності в урологічній практиці захворюваність МКБ займає третє місце, причому 82% інвалідів — люди працездатного віку. Добре відомий факт, що камені нирок мають чітку тенденцію до рецидиву в 50% випадків протягом 10 років від моменту появи першого епізоду захворювання.
Проблема сечокамяної хвороби в технологічну еру
статті

  • 2 Клінічні прояви
  • 3 Діагностика
  • 4 Спеціальні методи дослідження
  • 5 Діагностика: гостра фаза
  • 6 Ниркова колька
  • 7 Висновок
  • Поширеність

    Уролитиаз широко поширений у всьому світі. У країнах, що розвиваються він має ендемічний характер, захворюваність становить від 5 до 15%, хвороба виявляється вже на першому році життя, в розвинених країна захворюваність знаходиться в межах 1- 5%.

    Етіологія каменеутворення

    Фактори ризику:

    • ранній початок захворювання (до 25 років);
    • камені, що містять Бруш (гідроксіфосфата кальцію);
    • вказівки на захворюваність МКБ в сім’ї;
    • єдино функціонуюча нирка (дана обставина саме по собі не підвищує ризик каменеутворення; повинні бути вжиті заходи щодо попередження рецидивів).

    Захворювання, пов’язані з каменеутворення:

    • гиперпаратиреоидизм;
    • нирковий канальцевий ацидоз;
    • цистинурия;
    • первинна гипероксалурия;
    • еюно-ілеальний анастомоз;
    • хвороба Крона;
    • резекція тонкої кишки;
    • саркоїдоз;
    • гіпертиреоїдизм;
    • синдром мальабсорбції.

    Медикаментозно-обумовлене каменеутворення (для каменів, які містять кальцій):

    • препарати кальцію;
    • препарати, що містять вітамін В;
    • аскорбінова кислота (в дозах понад 4 г /добу);
    • сульфонаміди;
    • триамтерен;
    • індинавір (препарат для лікування СНІДу).

    Анатомічні аномалії (зв’язок з каменеутворення):

    • губчаста нирка;
    • обструкція мисково-сечовідного сегмента;
    • дивертикули і кісти чашок;
    • стриктури сечоводів;
    • міхурово-сечовідний рефлюкс;
    • L-, S-, підковоподібна і дістопірованних нирки;
    • уретероцелє.

    Таким чином, найбільш загальні причини каменеутворення включають: аномалії нирок і сечовивідних шляхів, хронічний пієлонефрит, різні метаболічні порушення. Встановлено, що в ряді країн переважний вплив мають ті чи інші чинники генезу МКБ. У більшості європейських країн формування каменів в 50- 70% випадків пов’язано з інфекцією сечовивідних шляхів. У той же час в США і скандинавських країнах в основі генезу нефролитиаза частіше виявляється порушення обміну речовин. У дітей камені найчастіше носять вторинний характер, виникаючи на тлі вад розвитку верхніх і нижніх сечових шляхів, тубулопатий, хронічного пієлонефриту, так званий В «ідіопатіческійВ» нефролітіаз має місце тільки у 10- 15% обстежених дітей.

    Клінічні прояви

    У найбільш загальному вигляді прояви МКБ включають наступну симптоматику:

    • біль;
    • нудоту і /або блювоту;
    • лихоманку;
    • відходження конкременту;
    • парез кишечника.

    Клінічні прояви МКБ у дітей мають свої особливості. Біль — найбільш частий симптом, зустрічається в 40- 75% випадків. На відміну від дорослих у дітей біль в основному не проявляється у вигляді типової ниркової коліки, а частіше носить характер розлитої хворобливості в животі, що в ряді випадків ускладнює постановку діагнозу. Мікро- або макрогематурія зустрічається у 25- 40% пацієнтів.

    Діагностика

    Анамнез:

    • вказівка на клінічні прояви в минулому;
    • відходження конкрементів;
    • різні консервативні і оперативні посібники;
    • характерні рубці в ділянці нирок і на передній боковій стінці;
    • факт захворюваності уролитиазом у близьких родичів.

    Фізикальне обстеження:

    • неспокійна поведінка пацієнта (вимушена поза не призводить до полегшення больового симптому);
    • поперековий сколіоз в сторону, протилежну локалізації болю;
    • прискорене, хворобливе сечовипускання (дизурія), особливо характерно при каменях термінального відділу сечоводу;
    • болючість при пальпації нирки;
    • напруження м’язів передньої черевної стінки при пальпації поперекової області;
    • різного ступеня хворобливість при постукуванні поперекової області (симптом Пастернацького).

    Спеціальні методи дослідження

    Рутинні дослідження пацієнтів з МКБ в міру значущості і в рекомендованої послідовності включають таке:

    • оглядову урографію;
    • УЗД;
    • екскреторну урографію;
    • рентгенівську комп’ютерну томографію;
    • радіоізотопні методи;
    • Анте (ретро-) Градний піелографію.

    Показання до виконання екскреторної урографії:

    • лихоманка;
    • єдина нирка.

    Протипоказання до виконання екскреторної урографії:

    • наявність больового нападу;
    • 10- 14 днів після останнього епізоду коліки;
    • алергія на рентгеноконтрастний препарат;
    • рівень креатиніну плазми, що перевищує 200 мкмоль /л;
    • мієломна хвороба;
    • menses (умовно).

    Фактори ризику пригнічення ниркової функції, що визначають показання до виконання екскреторної урографії:

    • підвищений рівень креатиніну плазми (більш 150- 170 мкмоль /мл);
    • дегідратація організму;
    • вік пацієнта, що перевищує 70 років;
    • цукровий діабет;
    • застійна серцева недостатність;
    • поєднане застосування нефротоксичних препаратів (наприклад, нестероїдних протизапальних препаратів, ряду антибіотиків і аміноглікозидів протягом останніх 24 год);
    • множинна мієлома (потрібна попередня гідратація або альтернативні методи дослідження).

    Дозування рентгеноконтрастного препарату При визначенні дози контрастного препарату для виконання екскреторної урографії необхідно враховувати наступні обставини:

       
    • критерії ниркової функції: креатинін плазми має перебувати в межах 140 мкмоль /л, а рівень клубочкової фільтрації (КФ) не повинен перевищувати 70 мл /хв;
    • при КФ 80- 120 мл /хв доза препарату не повинна перевищувати 80- 90 г;
    • при КФ 50- 80 мл /хв доза препарату визначається як рівень КФ, виражений в мл /хв, в перерахунку на 173 м2;
    • для попередження нефропатії при рівні креатиніну плазми більше 140 мкмоль /л рекомендується проведення гідратації як до, так і після в /в введення препарату.

    Діагностика: гостра фаза

    Лабораторна:

    • загальний аналіз сечі;
    • лейкоцитоз крові;
    • рівень креатиніну плазми;
    • рівень С-реактивного білка;
    • посів сечі на мікробну флору і антибіотикочутливість;
    • визначення рівнів калію і натрію в плазмі (особливо при блювоті і дегідратації організму).

    В діагностиці МКБ поряд з загальноклінічними методами дослідження переважне значення мають ультразвукові (в т. Ч. Допплеровское картування) і рентгенологічні методи, що включають оглядову і видільну урографію.
    Для уточнення функціональної здатності нирок застосовується динамічна нефросцінтіграфія. Останнім часом поряд з загальноклінічними методами дослідження застосовується дослідження 24-годинний порції сечі, в якій досліджують добове утримання рівнів кальцію, фосфору, цитрату, сечової кислоти, що допомагає в додатковій оцінці етіології і генезу нефролитиаза.

    Ниркова колька

    Лікування:

    • диклофенак (препарат першої лінії, при відсутності ефекту — застосування альтернативних препаратів);
    • індометацин;
    • ібупрофен;
    • гідроморфін гідрохлорид + атропіну сульфат (підвищується ризик блювоти);
    • метамізол натрій;
    • трамадол.

    Профілактика нових епізодів ниркової коліки:

    • диклофенак 50 мг 3 р. /сут протягом 7 днів (мінімально 4 дня);
    • при каменях в сечоводі з тенденцією до відходженню — диклофенак у вигляді свічок або таблеток в дозі 50 мг 2 р. /добу протягом 3- 10 днів;
    • при відсутності ефекту від медикаментозного лікування показано внутрішнє (stent), зовнішнє (черезшкірна пункційна нефростомія) дренування або видалення конкременту (питання про доцільність дренування вирішується індивідуально в ході виконання операції).

    Показання до активного видалення конкрементів (загальні положення):

    • розмір, локалізація і форма каменю, можливість до довільного отхожденію впливають на вибір показань до його видалення;
    • спонтанне відходження можливо у 80% пацієнтів з каменями 7 мм шанс відходження мінімальний.

    Середні параметри спонтанного відходження каменів сечоводу:

    • верхня третина — 25%;
    • середня третина — 45%;
    • нижня третина — 70%.

    Висновок

    МКБ репрезентативна у всіх вікових групах, як у чоловіків, так і у жінок, відрізняється поліморфізмом етіологічних факторів і різноманіттям клінічних проявів. Діагностичний алгоритм на сучасному етапі має чітко окреслені рамки. Технологічна революція на рубежі століть істотно трансформувала лікувальні можливості при різних клінічних формах МКБ.

    1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (Поки оцінок немає)
    Загрузка...
    Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
    Добавить комментарий

    ;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

    Adblock detector