Реабілітація при гіпертонічній хворобі є комплексом лікувальних і профілактичних заходів, проводиться після медичної консультації, огляду пацієнта, оцінки функції серця і коронарних судин, здачі загального і біохімічного аналізів крові. 
Хворому призначають тест з максимальною фізичним навантаженням. З його допомогою визначають частоту серцевих скорочень під час виконання комплексу аеробних вправ. Пацієнту діагностують стабільну стенокардію або ішемічну хворобу серця.
- Рекомендації по відновленню хворих зі стабільною гіпертензією
- Зміна режиму харчування в період реабілітації
- Психологічна підтримка хворого
- Мотивації для зміни способу життя
- Освіта і консультації
- Боротьба зі стресом
- Заспокійливі заняття
- Медитація
- Фізичні вправи
- План тренувань
- Консультація лікаря з питань фізичної тренування
Рекомендації по відновленню хворих зі стабільною гіпертензією
Реабілітація хворих з гіпертонічною хворобою починається з встановлення граничної величини АТ та визначення основних завдань терапії. Пацієнту регулярно вимірюють рівень систолічного і діастолічного тиску.
В першу чергу оцінюють стан серцево-судинної системи. Деякі пацієнти страждають тільки підвищеним тиском, в інших хворих порушений обмін ліпідів і глюкози.
Артеріальний тиск змінюється протягом доби. Якщо він підвищений незначно, проводять контроль показників протягом декількох тижнів. Лікар призначає комплексне лікування, поєднуючи антигіпертензивні препарати різних класів, реабілітаційні заходи, що проводяться амбулаторно.
Виконання фізичних вправ не приносить шкоди хворому, але необхідно дотримуватися обережності. Фізичні навантаження — це початковий етап лікування артеріальної гіпертензії. Їх застосовують на протязі 12 місяців у хворих з артеріальним тиском 140/99 і 160/100 мм рт. ст.
Лікарські препарати поєднують з фізичними вправами і відмовою від шкідливих звичок. Якщо під час занять діастолічний тиск падає більш ніж на 15 мм рт. ст., стан пацієнта різко погіршується. В цьому випадку необхідно скоротити тривалість тренування і звернутися за консультацією до лікаря.
Зміна режиму харчування в період реабілітації
Відсутність культури споживання їжі нерідко призводить до летального результату у пацієнтів, які страждають гіпертонічною хворобою III ступеня . Раціон впливає на перебіг гіпертонії: коригування харчування зміцнює судини і знижує величину АТ, лікує системне запалення і переродження тканин серцевого м’яза.
У крові хворого знижується вміст тригліцеридів, поліпшується діастолічна функція серця. Пацієнту рекомендують щодня скорочувати калорійність раціону, застосовувати Середземноморську і низкоуглеводную дієти.
Фізична реабілітація при гіпертонічній хворобі в поєднанні зі зменшенням споживання ненасичених жирних кислот знижують ризик розвитку ускладнень гіпертонічної хвороби.
Споживання льняного і соєвого масел, ядер волоських горіхів, що містять Омега-3 ПНЖК, знижує ймовірність виникнення загострень.
Оливкова олія гарантує довголіття, має антитромботичну і антиоксидантну діями. Фрукти і овочі знижують ризик розвитку гіпертонічного кризу на 4-6%.
Цільнозернові продукти знижують рівень АТ на 18%, зменшують ризик виникнення інсульту. Темний шоколад розширює судини, запобігає склеювання тромбоцитів, нормалізує рівень холестерину і артеріальний тиск.
Психологічна підтримка хворого
Реабілітація при артеріальній гіпертензії допомагає хворим людям позбутися від шкідливих звичок, сприяє їх адаптації до захворювання.
Пацієнт, виконуючи фізичні вправи, покращує стан м’язи серця, перестає турбуватися через дрібниці, позбавляється від депресії. Реабілітаційні заходи впливають на спосіб життя і емоційний стан хворого.
Під час гіпертонічного кризу пацієнт завжди відчуває сильний стрес. У відновлювальному періоді лікар допомагає хворому позбутися негативних емоцій, і виробити готовність повернутися до трудової діяльності.
Депресія обтяжує перебіг гіпертензії: у пацієнта порушується регуляція серотоніну, може утворитися тромб, підвищується ризик розвитку інфаркту міокарда. Хворий повинен вчасно отримувати психологічну допомогу. Лікар пояснює характер і причини захворювання, вказує на вірогідність лікування.
Деякі пацієнти нерегулярно приймають антигіпертензивні засоби. Лікар переконує хворого в тому, що гіпертонія лікується тільки постійним прийомом препаратів, які мають позитивну дію на величину АТ. За допомогою спеціальних занять у пацієнта формують віру в свої сили, викорінюють почуття страху і небезпеки. Однак занадто оптимістичні переконання можуть привести до відмови від участі хворого в відновлювальному періоді.
Мотивації для зміни способу життя
Реабілітація пацієнтів, які страждають на гіпертонічну хворобу, починається зі зміни способу життя. Деякі хворі не мають мотивації до викорінення шкідливих звичок. Реабілітаційні заходи проводять після спеціального опитування, консультування з невирішених питань. Хворі, які не бажають змінювати спосіб життя, не отримують користі від відновної терапії, а фізкультура сприймається ними як необов’язкове заняття.
Лікар використовує наступні стратегії для досягнення мети:
- висловлює співчуття, вислуховуючи пацієнта;
- не акцентує увагу на відмову хворого змінити спосіб життя;
- підтримує впевненість пацієнта в стабілізації артеріального тиску після нормалізації способу життя.
Під час відновного курсу медичний працівник делікатно підводить хворого до рішення про необхідність кинути палити або пити алкоголь, щоб збільшити шанси на одужання.
Освіта і консультації
Гіпертонічна хвороба часто змушує пацієнта змінити спосіб життя. Щоб домогтися успіху, людина повинна мати достатньо інформації про способи лікування, протистоянні стресів, спеціальній дієті. Освітня програма допомагає хворому гіпертонією поліпшити своє здоров’я, запобігти розвитку інфаркту або інсульту. Пацієнт, який отримує реабілітаційне лікування, щотижня знайомиться з інформацією про поставлену мету, прагне підвищити рівень фізичної активності, дотримується дієти.
Лікар дає поради по використанню гіпертензивних препаратів. Проводиться опитування пацієнтів, щоб з’ясувати їх уявлення про свою хворобу. Лікар встановлює тісний контакт з людиною, спостерігає його протягом 1 року, з’ясовує, які зміни відбулися в його способі життя, консультує з виниклих проблем.
В цьому випадку методика реабілітації включає:
- вивчення та роз’яснення виниклих утруднень;
- встановлення цілей, доступних для пацієнта;
- допомога в зміні способу життя.
Лікар звертає увагу хворого на вироблення сили волі і бажання привести в норму величину артеріального тиску. Для виконання головної мети хворому необхідно навчитися досягати невеликих короткострокових орієнтирів. Лікар повинен звернути увагу пацієнта на досягнуті результати за певний проміжок часу.
Боротьба зі стресом
Відновлення після гіпертонічного кризу починається з усунення негативних чинників. Стрес у хворого виникає в результаті неправильної оцінки подій, появи помилкових висновків. Пацієнт сприймає негативні думки як справжні, не дає їм критичної оцінки. Невеселі роздуми з приводу здоров’я викликають підвищення артеріального тиску, поява загальмованості, плаксивості, злості, розчарування, почуття провини.
Хворому рекомендують займатися самомасаж: легким погладжуванням чола і перенісся, скроневої зони, масуванням області плечей, розминання суглобів — плечових, променезап’ясткових, колінних. Вранці пацієнт виконує звукову гімнастику, регулюючу роботу судин головного мозку.
Дихальні вправи зміцнюють стінки артерій, нормалізують тонус судин. Кисневий масаж рекомендують хворому для позбавлення від наслідків стресу.
Заспокійливі заняття
Гіпертонікові необхідно застосовувати навички розслаблення не тільки під час стресових ситуацій, а й протягом робочого дня. У цьому випадку пацієнт повністю контролює свої емоції.
Хворому рекомендують вивчати навички релаксації в кілька етапів:
- оволодіти основними вправами на розслаблення;
- вести стресовий щоденник;
- застосовувати на практиці отримані знання.
Для занять потрібно тихе приміщення і зручне крісло. Пацієнту з гіпертензивним синдромом необхідно проводити сеанси кілька днів в тиждень, відпрацьовуючи навички до автоматизму і застосовувати їх у повсякденному житті.
Виконуючи комплекс ЛФК, хворий опановує технікою глибокої релаксації по Якобсону. Всі групи згиначів і розгиначів поперемінно напружуються і розслабляються в установленому порядку.
Комплекс складається з наступних вправ:
Протягом дня хворий контролює ступінь фізичного навантаження і артеріальний тиск.
Медитація
Для відновлення здоров’я використовують 2 стратегії, що дозволяють поліпшити стан пацієнта на тлі захворювань серцево-судинної системи.
Перший етап — тренування і самонавчання. Хворому рекомендують навчитися переривати потік негативних думок, замінюючи їх позитивними висновками. Лікар допомагає пацієнтові виявити і точно відтворити негативні думки, дати їм оцінку.
Після різкого підвищення артеріального тиску хворий може перебільшувати негативні наслідки гіпертонічного кризу, і лікар рекомендує по-іншому поглянути на ситуацію. Медичний працівник надає хворому необхідну інформацію, але не намагається заспокоїти його, а пропонує знайти докази, що підтверджують його судження.
Пацієнту рекомендують спокійний відпочинок протягом 20 хвилин 2-3 рази на день. Він щодня займається медитацією за індивідуальною програмою. Регулярні заняття передбачають виконання вправ на розслаблення, освоєння базового дихання, концентрацію і споглядання. Загальна тривалість тренінгу не перевищує 30 хвилин.
Фізичні вправи
Комплексна програма відновлення здоров’я складається з індивідуальних занять, які знижують кількість рецидивів гіпертонічної хвороби на 27%. За допомогою фізичних вправ підвищується витривалість серця і судин, збільшується м’язова сила.
Лікування фізичним навантаженням визначає лікар під час індивідуальних або групових занять. Мета тренування — справити позитивний вплив на розвиток гіпертонії. Лікар-реабілітолог вчить хворого долати труднощі, викликані поразкою судинної системи.
Реабілітація дозволяє пацієнтові правильно сприймати і відчувати своє тіло, оцінювати фізичне напруження, що виникло в процесі занять, ліквідувати тривогу з приводу можливого підвищення тиску після тренування, впливати на якість життя.
Освітні цілі в реабілітаційній роботі спрямовані на створення бази знань про користь тренувань для здоров’я хворого. Пацієнта вчать навичкам самоконтролю і активного способу життя. Фізичні вправи компенсують порушені функції серцево-судинної системи.
План тренувань
Реабілітаційні заходи проводять під наглядом лікаря. Хворому вимірюють пульс, артеріальний тиск під час і після заняття. Пацієнту дають рекомендації по виконанню вправ. У кожен комплекс включають аеробні цикли, силові тренування, гімнастику. Перед початком занять пацієнт вивчає:
- мета тренування;
- тип заняття;
- структуру вправ;
- час проведення тренінгу.
Особливу увагу приділяють хворим, які тривалий час відмовлялися від виконання фізичних вправ. Їм поступово збільшують тривалість занять. У початковій стадії необхідно підготувати пацієнта до тренування, рекомендувати вправи на поліпшення гнучкості і координації. Тривалість занять не перевищує 15-30 хвилин. Протягом 1-2 тижнів призначають 4 тренування. У фазі поліпшення хворий займається щодня по 30-60 хвилин. У пацієнта зростає витривалість, поліпшуються пластичність і координація.
У підтримуючої стадії хвороби при добрій переносимості інтенсивність фізичних навантажень зростає. Програму занять коригують з урахуванням стану здоров’я пацієнта.
Консультація лікаря з питань фізичної тренування
Хворому гіпертензією життєво необхідні фізична активність і регулярні заняття. Лікар проводить постійне консультування хворого. Під час бесіди він акцентує увагу на наступних питаннях:
- малорухливому способі життя як чинник, що впливає на розвиток гіпертензії;
- на методиці підвищення рівня фізичної активності.
Слід виробляти у пацієнта мотивацію, пов’язану з хорошим самопочуттям, отриманням задоволення від занять спортом. Для кожного хворого розробляють спеціальні вправи, враховуючи його вік, стать, шкідливі звички, супутні хвороби.
Часто після гіпертонічного кризу пацієнт не знає, який рівень фізичного навантаження він може перенести без шкоди для здоров’я. Під час тренувань хворий не повинен ігнорувати своє самопочуття, поява головного болю і миготіння мушок перед очима. Він повинен пам’ятати про небезпеку надмірного фізичного навантаження.
Мета реабілітації — навчити пацієнта визначити рівень самооцінки і підвищити її, сформувати інтерес до занять фізичною культурою.
Загрузка...
