Секреторний отит — це одна з форм запального процесу в середньому вусі, для якої характерно рясне утворення транссудату і його накопичення в барабанної порожнини. У дитячому віці зустрічається набагато частіше, ніж у дорослому. Більше 60% випадків захворювання фіксується у дошкільнят від 3 до 7 років. Серед підлітків патологія зустрічається в 10% від загального числа хворих.
Причини і патогенез захворювання
Причин розвитку секреторного отиту багато. Вони все умовно діляться на місцеві і загальні.
Місцеві механізми розвитку патології — це порушення циркуляції повітря в слуховий трубі, які спровоковані такими ситуаціями:
- уповільнені хронічні запалення в слуховому органі;
- розростання глоткової мигдалини;
- потрапляння стороннього тіла.
Причини загального характеру — це зниження імунітету, часті простудні та інфекційні захворювання, наявність в анамнезі алергії.
У кожного третього дитини отит з підвищеною секрецією є наслідком аденовірусної інфекції, яка проявляється у вигляді ГРВІ, запалення лімфоїдної тканини, гострого катару верхніх дихальних шляхів, кон’юнктивіту.
Розвитку хвороби сприяє несприятлива екологічна обстановка.
Патологічні зміни відбуваються на тлі порушення вентиляції в барабанної порожнини. В результаті цього утворюється вакуум і посилюється секреція випоту. За характером транссудат рідкий. У деяких випадках келихоподібних клітини продукують велику кількість слизу з вмістом білка, який забезпечує в’язкість. Тому патологію ще називають В «мукоїдному отітВ».
При слабкій судинної стінки в транссудат може потрапляти кров внаслідок капілярних кровотеч. Через це ознаки захворювання називають В «синій отітВ» або В «геморагічний серозний отітВ».
Механізми, що зумовлюють виникнення патології:
- порушення функціональності м’язової тканини м’якого піднебіння;
- природжене або придбане отвір в твердому піднебінні;
- неповне звільнення барабанної порожнини від випоту з невиконаним проколюванням перетинки при активній антибактеріальної терапії.
Клінічна картина захворювання
Основний симптом отиту — це зниження функціональності органу слуху. Хворий починає погано чути, з’являється шум у вухах і сторонні звуки, які не завжди пов’язані з зовнішнім хвильовим подразником.
Захворювання частіше протікає в легкій формі. При секреторних отиті не спостерігається ознаки загальної інтоксикації організму:
- висока температура тіла;
- ломота в м’язах або кістках;
- головні болі і запаморочення;
- різка слабкість, занепад сил.
Зазвичай патологія не впливає на якість життя людини, не знижує фізичну активність.
Для захворювання не характерно гострий перебіг. Рідина в вусі накопичується повільно. Це процес триває від 6 місяців до року. При цьому природне дренування (мимовільне витікання слизу) неможливо.
Різкі або пульсуючі болі відсутні, тому початок розвитку патології частіше встановити не можна.
Секреторний отит у дитини
У дітей патологія діагностується значно частіше, так як анатомічна будова середнього вуха у дитини привертає до цього.
Діаметр євстахієвої труби (канал, що з’єднує порожнину носа і вухо) у малюків значно вужче, ніж у дорослих. Це особливо значимо при запальних процесах, коли слизова органу набрякає і закупорює прохідність. Так порушується вентиляція в середньому вусі і підвищує ризик розвитку отиту.
Діти частіше чхають, неправильно сякаються. Це може призвести до обструкції труби і спричинити розвиток запального процесу в середньому вусі. Часта причина отиту у дітей — аденоїди, несформована імунна система.
Єдина ознака, на який батьки можуть звернути увагу — зниження слуху. Дитина часто просить посилити звук при перегляді мультфільмів, постійно перепитує. 
Ускладнення хвороби:
- гострий середній отит;
- туговухість, в тому числі необоротна (повна втрата слуху);
- атрофія барабанної перетинки;
- перфорація барабанної перетинки через рубцювання;
- ураження внутрішнього вуха з порушенням сприйняття звуків.
Діагностичні заходи
Велике діагностичне значення має збір анамнезу. З’ясовують, чи були випадки гострого запалення середнього вуха, рецидиви отиту.
Під час проведення отоскопії виявляють такі морфологічні зміни:
- інфільтрація м’яких тканин;
- помутніння барабанної перетинки;
- витончення перетинки, за якою проглядається накопичився транссудат.
Інструментальні методи дослідження
- Аудіометрія — визначення гостроти слуху, чутливості до звукових хвиль. Виявляють поріг чутності в діапазоні від 125 до 8000 Гц. Дослідження проходить в тестовому режимі, при цьому діапазон розширюють до 2000 Гц.
- Тимпанометрия — оцінка ступеня рухливості барабанної перетинки, визначення провідності слухових кісточок. Також метод допомагає встановити тиск в середньому вусі, функціональність слухової труби, поріг акустичного рефлексу, різні види порушення слуху.
- Акустична РЕФЛЕКСОМЕТРІЯ — реєстрація скорочення м’язів стремечка як відповідної реакції на стимуляцію звуковими хвилями. Метод заснований на реакції протидії ЦНС на інтенсивність звуку. Виявляє туговухість на ранній стадії.
- Також призначають рентген. На знімках виявляють знижену пневматизація клітин соскоподібного відростка. За показаннями проводять комп’ютерну томографію.
Лікування патології
При виявленні секреторного отиту першорядне лікування спрямоване на купірування хронічних вогнищ запалення в організмі — аденоїди, карієс, затяжні риніти, в тому числі і алергічні. Проводять санацію носових пазух (синусів).
Фармакологічні препарати, якими лікують отит:
антибіотики всередину — Амоксицилін, Нетилміцин, Ципрофлоксацин; - вушні краплі протимікробні — Отофа, Нормакс, Ціпромед, Фугентін;
- вушні краплі протизапальні — отинум, Отіпакс;
- вушні краплі комбіновані — Анауран, Кандибіотик, Дексон, Полідекса, Гаразон, Софрадекс;
- антигістамінні засоби — супрастин, тавегіл, Дезлоратадин, Кларитин.
Другий етап комплексної терапії — це відновлення прохідності слухової труби. Для цього призначають фізіотерапевтичні процедури. Проводять курс електрофорезу з використанням Лідаза (натуральний ферментативний препарат, який стабілізує фізіологічну в’язкість секрету). Роблять стимуляцію м’язової тканини м’якого піднебіння із застосуванням електричного струму різної сили, магнітотерапію, ультразвук.
Лікування секреторного отиту у дитини включає такі етапи:
- проведення катетеризації середнього вуха;
- введення в барабанну порожнину лікарських препаратів;
- бужирование слухової труби.
За свідченнями роблять фіброскопію. Маніпуляція спрямована на відновлення прохідності слухових труб.
При великому скупченні серозної рідини для її видалення показано хірургічне лікування (одноразово) — тімпанопункція, мірінготомія.
Секреторний отит не становить загрози для життя. При своєчасному виявленні хвороби та адекватної терапії рецидиви зустрічаються вкрай рідко.
Загрузка...
