Цефотаксим — це напівсинтетичне антибактеріальний засіб з широким спектром дії . Препарат відноситься до третього покоління, має мінімальний набір побічних ефектів і добре переноситься пацієнтами. Тому його призначають новонародженим, літнім і ослабленим людям. Цефотаксим при гаймориті і інших інфекційно-запальних процесах дихальної системи ефективно бореться з бактеріями, швидко усуває симптоми хвороби.
Склад і фармакологічні особливості антибіотика
Ліки активно щодо численної патогенної мікрофлори :
- стафілококи;
- стрептококи;
- ентерококи;
- ентеробактерії;
- бацили;
- ешерихії;
- клебсієли;
- нейсерії;
- протеї.
Основна дія хімічної речовини — пригнічення активності і блокада ферментів мікроба, з подальшим руйнуванням мембрани клітини. Ліки має бактерицидні властивості, він здатний викликати загибель інфекційних агентів за рахунок руйнування їх стінок. Антибіотик також впливає на штами, які стійкі щодо пеніцилінів, аміноглікозидів.
Розробка Цефотаксима проводилася з метою поліпшення показників його ефективності:
- розширення спектра дії на мікроби;
- підвищення стійкості;
- мінімізація побічних явищ;
- створення можливості комбінування з іншими лікарськими засобами.
Максимальна концентрація препарату в плазмі крові при внутрішньовенному введенні досягається через 5 хвилин, при внутрішньом’язовому — через 30 хвилин . Бактерицидну дію речовини у внутрішніх рідинах зберігається протягом 12 годин.
Антибіотик швидко і безперешкодно проникає в м’які тканини і внутрішні органи. 90% препарату виводиться нирками з сечею, частково з жовчю.
Властивості і свідчення ліки при захворюваннях дихальних шляхів
Ліки призначають при наявності в організмі бактерій, чутливих до антибіотика.
Коли призначають препарат:
- синусити бактеріального походження — гайморит, фронтит, етмоїдит ;
- тонзиліт;
- назофарингіт;
- інфекції нижніх дихальних шляхів — запалення бронхів, легенів, абсцеси, плеврити.
Цефотаксим часто призначають при гаймориті. Його активність проявляється з перших днів лікування. У пацієнтів проходять основні симптоми — закладеність носа і гайморових пазух, інтенсивні болі в ділянці обличчя. Відновлюється вентиляція синусів, що попереджає розвиток застійних процесів і знижує ризик появи ускладнень.
За рахунок придушення розмноження патогенної мікрофлори зменшується продукування гнійного ексудату, відновлюється носове дихання. Поступово покращуються загальні показники стану пацієнта:
- нічний сон;
- апетит;
- фізична активність.
Цефотаксим при бронхіті знижує вироблення мокротиння, яка часто містить гній і сприяє її евакуації з дихальної системи . За рахунок відновлення прохідності бронхів відновлюється газообміном функція легенів, проходить задишка і гіпоксія (кисневе голодування). На 2-3 день після початку лікування антибіотиком зменшуються кашельних нападів. Слиз отхаркивается легше, пропадають напади задухи.
Дітям призначають Цефотаксим при ангіні. Препарат не тільки бореться з інфекцією, усуває ознаки хвороби, але і перешкоджає розвитку серйозних ускладнень:
- міокардит — запалення м’язового шару серця;
- ревматизм — запалення сполучнотканинних оболонок серця;
- пієлонефрит — інфекційне ураження ниркових мисок;
- гломерулонефрит — руйнування структури нирок з подальшим порушенням клубочкової фільтрації;
- септичний артрит — системне інфекційне запалення суглобів.
Схеми лікування у дорослих і дітей
Препарат випускається в скляних флаконах, у вигляді порошку для приготування розчину (парентеральневведення). 
При внутрішньовенному струминному введенні порошок розбавляють водою для ін’єкцій, необхідне дозування антибіотика змішують з 10 мл рідини . Отриманий розчин вводять повільно, від 3 до 5 хвилин.
При внутрішньом’язовому призначення порошок розбавляють за такою схемою — 05 г /2 мл лідокаїну, або 1 г /4 мл.
Для внутрішньовенного краплинного введення дозу (2 г) розчиняють в 100 мл фізрозчину або глюкози і вводять протягом години.
Дозування з урахуванням віку:
- з народження і перший рік життя — 50 мг /кг ваги дитини;
- з 1 до 6 років — від 50 до 100 мг /кг;
- від 6 до 12 років — 70-100 мг /кг;
- підліткам і дорослим — від 100 мг /кг або 1 г активної речовини кожні 12 годин.
При важких ускладненнях добова кількість речовини збільшують до 3-4 г, вводять через кожні 4 години .
Лікування Ціфотаксімом індивідуально, в деяких випадках може тривати до 3 тижнів. В середньому, при гаймориті, бронхіті або ангіні препарат потрібно колоти 7-10 днів.
Можливі побічні явища
Найбільш частими побічними ефектами при застосуванні антибіотика є алергічні реакції. У дітей вони фіксуються частіше, ніж у дорослих.
Види алергії після введення Цефотаксима:
- почервоніння, свербіж і лущення шкірних покривів ;
- еозинофілія — збільшення в крові певних видів лейкоцитів, які продукуються у відповідь на впровадження медикаментозного алергічного агента;
- анафілактічекая реакція — різка сенсибілізація (чутливість) організму;
- шок.
Можливі функціональні збої з боку травного тракту — нудота, блювота. В процесі лікування порушується кількісний склад природної мікрофлори кишечника. Розвивається дисбактеріоз, з’являються ознаки легкого ступеня ентериту (запалення тонкого кишечника) — рідкий стілець, здуття живота, болі в черевній порожнині, у дітей коліки.
Вкрай рідко фіксується псевдомембранознийколіт — інфекційне запалення слизової товстого кишечника.
У ослаблених пацієнтів може розвинутися суперінфекція в «Ђвозвращеніе хвороби в більш важкій формі.
При недотриманні техніки внутрішньовенного струминного введення розчину можуть з’являтися такі негативні наслідки:
- запалення вени — флебіт;
- біль у вені;
- утворення тромбу.
При швидкому введенні ліків може розвинутися різке запаморочення, головний біль, порушення ритмів серця .
Під час лікування антибіотиком змінюються показники крові. Фіксується анемія, зниження показників лейкоцитарної формули (тромбоцитів, нейтрофілів, лейкоцитів).
Протипоказання до використання антибіотика
Препарат не призначають при підвищеній чутливості до цефалоспоринів і індивідуальної нестерпності активної речовини.
Абсолютними протипоказаннями є зовнішні і внутрішні кровотечі . Розчин не призначають при гострому і хронічному запаленні слизової всіх відділів кішечніка.В З обережністю ліки прописують пацієнтам з функціональними порушеннями нирок і печінки.
Антибіотик проникає через плацентарний бар’єр, у грудне молоко. Тому під час вагітності та в період лактації його призначають тільки в тому випадку, коли відсутня альтернативне лікування. Немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, тимчасово переводять на штучне харчування.
При одночасному використанні з гормональними препаратами системної дії і антиагрегантами (розріджують кров) зростає ризик розвитку кровотечі.
Розчин не можна змішувати і вводити внутрішньовенно з іншими фармакологічними засобами .
Цефотаксим — це відносно нетоксичний препарат. Його широко застосовують серед різних категорій пацієнтів для лікування бактеріальної інфекції носових пазух, бронхітів, у дітей при ангіні і гострому тонзиліті. Антибіотик своєчасно усуває причини і ознаки захворювання, перешкоджає розвитку ускладнень.
Загрузка...
