Вуха людини складні анатомічно, кожне з них має три відділи, що виконують злагоджені та узгоджені функції. І, хоча вони працюють у щільному взаємозв’язку, їх будова і функції абсолютно різні. Так, за звукопроведеніе відповідають зовнішнє і середнє вухо, а за звуковосприятие — внутрішнє. По-різному розвиваються і протікають в вушних відділах захворювання. 
- Що таке бульозний отит?
- Ознаки та діагностика буллезного отиту
- Можливі ускладнення
- Способи лікування
- Корисне відео про отиті
Одним з варіантів запального процесу в середньому і зовнішньому вусі є бульозний отит, його ще називають грипозних або вірусним.В Перебіг хвороби не дуже важке, являє собою ускладнення грипу. Тому кількість людей, хворих цим видом отиту, збільшується в період грипозних епідемій.
Що таке бульозний отит?
Бульозний отит — запалення середнього і зовнішнього відділу вуха, розвивається як ускладнення вірусної інфекції, наприклад, грипу. Особливість патологічного процесу в тому, що слуховий прохід і вушна раковина покриваються великими пухирями і дрібними везикулами, які наповнені рідким вмістом з кров’ю. Ці висипання називають буллами.
Якщо булли з’являються ще й на барабанній перетинці, то діагностується бульозний мірінгіт. Вірусний отит більш поширений серед дітей, які відвідують школу або дитячий сад, тому що контакт з іншими дітьми сприяє поширенню інфекційних захворювань. Прямої залежності від віку немає, хворіють всі групи населення.
Зовні хвороба проявляється симптомами, характерними для зараження бактеріями і грибками. Виявляються гемофільна паличка, мікоплазма, стрептокок та інші неспецифічні бактерії. Всі ці мікроорганізми швидко поширюються на тлі вірусної інфекції.
Такий вид отиту викликають віруси грипу, парагрипу, герпесу, Епшттейн-Бара, пситтакоза і аденовірус. Вони потрапляють в середнє і зовнішнє вухо гематогенним способом. Діти мають коротку і широку євстахієву трубу, тому часто інфекція проникає з носоглотки. Факторами, що зумовлюють збільшення ризику розвитку хвороби, можуть бути: ослаблений стан лор-органів, знижена місцева і загальна імунний захист, схильність до алергій.
Ознаки та діагностика буллезного отиту
Захворювання розвивається після перенесеної вірусної інфекції, як правило, коли її симптоми вже стихають. Найчастіше порушується тільки одне вухо. 
До основних симптомів відносяться:
- болю в слуховому проході, що посилюються при натисканні на козелок;
- відчуття дискомфорту, свербежу;
- реакції роздратування на вушній раковині і в слуховому проході;
- зниження слуху;
- головний біль;
- лихоманка;
- для дітей грудного віку — біль під час годування.
У дітей симптоми виражені сильніше, і хвороба переноситься гірше. У дорослих немає серйозних порушень самопочуття.
Специфічність такої форми отиту проявляється зовні: слуховий прохід, перетинка, вушна раковина покриваються буллами — бульбашками з кров’яною рідиною. Іноді вони самостійно розриваються, і з вуха витікає геморрагическое вміст.
Діагноз ставітьсяВ на підставі скарг і результатів отоскопии. При візуальному обстеженні іноді виявляється зміна і перфорація барабанної перетинки.
За зовнішнім виглядом і розташуванням булл отоларинголог може зробити припущення про тип збудника, який спровокував хвороба. При герпесного інфекції висипання дуже дрібні, віруси грипу і парагрипу викликають появу великих, кров’янисті-серозних бульбашок.
Для диференціальної діагностики призначаються процедури тімпанометрії, аудіометрії, КТ та рентгенографії скроневої кістки, проведення камертональних проб і бакпосева вушних виділень, забір крові для виявлення антитіл або вірусних ДНК.
Якщо вірусне запалення супроводжується гнійними виділеннями, то необхідно буде здати мазок для мікробіологічного аналізу, його результати дозволять оптимальної підібрати антибіотичні препарати. При зниженні слуху потрібно огляд сурдолога. Коли виявляються вестибулярні порушення і поразки лицьових нервів — обстеження невролога.
Можливі ускладнення
При несвоєчасному лікуванні отиту можливих ускладнень. У такій ситуації вірусною інфекцією уражаються порожнини середнього і внутрішнього вуха, вестибулярний апарат. В результаті з’являються запаморочення, нудота, хиткість ходи, блювота і ністагм.
При ослабленому імунітеті вірусне запалення вуха в стані викликати інфікування оболонки головного мозку, тобто розвиток серозного менінгіту. Через те, що захисні сили організму ослаблені, слідом за вірусною інфекцією розвивається бактеріальна, бульозний отит змінюється гнійний отит середнього вуха.
У деяких випадках уражаються язикоглоткового, під’язикові і слухові нерви, розвиваються парези. Токсична дія вірусів може спровокувати туговухість, яка не завжди піддається лікуванню.
<!— ->
Способи лікування
Лікування буллезного отиту можна проводити самостійно, без точної постановки діагнозу. Це захворювання може викликати незворотні порушення слуху, аж до його абсолютної втрати, тому терапію повинен призначити лікар на основі даних різної діагностики.
Бульозний мірінгіт може супроводжуватися сильними болями в вусі, при яких звичайні болезаспокійливі засоби не допомагають. У цьому випадку лікування проводиться в стаціонарі. Бульозний отит найчастіше не викликає подібної симптоматики, тому за сприятливого перебігу можливе лікування вдома, госпіталізуються тільки діти до 2 років.
Основу терапії при бульозної отиті складають противірусні препарати. Вони можуть бути як загального, так і місцевого дії.
Системні противірусні засоби призначаються при тяжкому перебігу захворювання. До них відносяться:
- Циклоферон. Має пряму противірусну дію, пригнічує розмноження вірусів в перші 5 днів захворювання, підвищує опірність організму.
- Ацикловір. При герпесного інфекції не допускає розростання висипу, зменшує ризик вісцеральнихускладнень, збільшує швидкість утворення кірочок, знижує больові відчуття.
- Інтерферон. Стимулює активність макрофагів — клітин, що відповідають за імунітет, підвищує опірність організму до вірусів, блокує їх поширення та проходження в клітини.
- Інгавірін. Не дозволяє вірусу розмножуватися, затримує його міграцію з цитоплазми клітини в ядро, активує дію лейкоцитів.
- Цітовір 3. Стимулює виробництво інтерферону, нормалізує функції імунної системи, блокує розмноження вірусів.
- Віферон. Блокує відтворення вірусів, що містять ДНК і РНК, підсилює фагоцитарну активність макрофагів, збільшує специфічну цитотоксичність лімфоцитів до клітин-мішеней.
- Изопринозин. Пригнічує вірусну активність, пригнічуючи їх РНК і деякі ферменти, активізує функції лімфоцитів.
<!— ->
Якщо прийом противірусних препаратів не сприяє позитивній динаміці на протязі 5 днів, то призначаються антибіотики (наприклад, Азитроміцин або Амоксицилін).
Місцева противірусна терапія передбачає обробку вуха мазями та кремами, такими як Зовіракс, Ацикловір, Аллізарін. Якщо булли розташовані на барабанній перетинці, то лікар під мікроскопом розпорошує на вухо розчин Інетрферона. Коли зовнішня противірусна терапія почата вчасно, то вже на другий день клінічні прояви зменшуються.
Крім противірусних засобів, при лікуванні бульозної отиту призначаються протизапальні (місцеві і загальні), імуномодулюючі, антибактеріальні препарати, а також процедури лазерної терапії.
Комплексне лікування бульозної отиту найбільш ефективно. Такий підхід дозволяє запобігти розвитку ускладнень, зокрема, втрати слуху.
Загрузка...
