Хронічний пієлонефрит нирок — захворювання інфекційно-запального характеру, що вражає нирки. Захворювання поступово вражає порожнини органу, канальці, потім переходить на клубочки і судини.
Пієлонефриту може піддатися будь-яка людина, незалежно від статевої приналежності і вікової категорії. При цьому він може виступати як самостійне захворювання, що виникло з якої-небудь причини, так і бути результатом інших хвороб. Для своєчасного звернення на проблеми зі здоров’ям необхідно знати симптоми і лікування хронічного пієлонефриту.
Симптоми
Ознаки хронічного пієлонефриту можуть відрізнятися. Це залежить від багатьох факторів: від ділянки і обсягом запалення , Наявності будь-якої інфекції і ступеня її розвиненості, до тривалості розвитку патологічного процесу.
Захворювання може розвиватися кілька років і при цьому майже не позначатися будь-якими серйозними ознаками.
Загострення захворювання характеризується наступними симптомами:
- значне підвищення температури тіла;
- хворобливі синдроми в попереку, можуть бути як з одного боку, так і з двох — в залежності від того, одна або обидві нирки уражені захворюванням;
- відчуття холоду в області попереку;
- загальне нездужання, слабкість, найчастіше помічається вранці;
- нестабільний артеріальний тиск;
- зниження апетиту або його повна відсутність;
- напади затяжних головних болів;
- набряклість обличчя, блідість шкіри;
- часте випорожнення сечового міхура, особливо вночі;
- у дітей можуть спостерігатися болі в животі, періодичні напади нудоти і блювоти.
Визначити захворювання первинного характеру дуже складно, особливо під час ремісії. Первинний хронічний пієлонефрит діагностується складно, так як має прихований характер, і симптоми проявляються лише під час загострення. Якщо хворий запишеться на обстеження саме під час загострення, є всі шанси своєчасно визначити і почати ефективне лікування захворювання на початковій стадії.
Симптоми прихованої фази
Пієлонефрит в прихованій фазі можна визначити за такими ймовірних ознак:
- рідкісні тягнуть болі в попереку;
- порушення в сечовипусканні непомітні і практично відсутні;
- температура тіла може підвищуватися незначно, буквально на 05- 06 градуса, в нічні години;
- при тривалій відсутності лікування хворих починає турбувати втома, схуднення, часта сонливість і напади головного болю;
- шкірний покрив стає сухим, блідим, починає лущитися в деяких місцях;
- часто у хворих на пієлонефрит спостерігається артеріальна гіпертензія , Що супроводжується кровотечею з носа;
- прогресуюче захворювання викликає сухість у роті, освіту темного нальоту на поверхні язика;
- у важкій стадії запалення нирок викликає часту біль в кістках, хворий постійно відчуває спрагу, поклики до сечовипускання турбують досить часто, а обсяг виділеної сечі в добу може досягати 3 літрів;
- помітна набряклість вранці на обличчі і кистях рук, а вечорами набряклість переходить на ноги.
Фахівець призначить здачу аналізів в лабораторію. За результатами лабораторних даних захворювання діагностується при наступних даних:
- при дослідженні загального аналізу крові про порушення в організмі говорить знижений гемоглобін;
- дослідження сечі проводиться три рази — припущенням до наявності захворювання вважається підвищена кількість лейкоцитів і еритроцитів, вище норми обсяг мікробних тіл і іноді білків;
- береться проба Зимницьким , По якій визначають зниження питомої ваги ;
- проводиться біохімічний аналіз крові, за яким визначається рівень білка, альбуміну, креатиніну і сечовини.
Певні порушення в результатах не завжди можуть говорити саме про пієлонефриті. Наприклад, підвищення еритроцитів викликається на сечокам’яну хворобу, а при недостатності в крові спостерігається підвищений вміст сечовини. Правильно поставити діагноз і підібрати ефективне лікування може тільки фахівець. 
Лікування пієлонефриту
Лікування захворювання має бути комплексним. В першу чергу потрібно боротися з збудником. Додатковими заходами в лікуванні стає фітотерапія, зміна щоденного раціону, профілактичні заходи. На важкій стадії розвитку патології лікар може направити хворого в курортний санаторій для проходження лікувального курсу під наглядом фахівців.
Як правило, на час лікування хворого поміщають в стаціонар. Залежно від виду пієлонефриту це можуть бути різні відділення: первинна стадія лікується в терапевтичному та спеціалізованому нефрологічному відділенні, а вторинна — в урологічному.
Медикаментозне лікування
Для знищення збудника захворювання призначають антибіотики . Перед їх призначенням лікарем призначається процедура посіву сечі , Щоб визначити чутливість організму до лікування. Таким способом доктор підбирає для кожного пацієнта індивідуальний курс лікування.
Препарати, які найчастіше використовуються в лікуванні хронічного пієлонефриту:
- пеніциліни мають напівсинтетичний складу;
- цефалоспорини використовують частіше, для лікування захворювання в стаціонарному режимі;
- фторхінолони ефективні, але протипоказані для дітей, які годують і вагітних жінок;
- препарати з сульфаніламідами іноді бувають малоефективні;
- нітрофуран — дуже ефективні в лікуванні запалення в нирках, але можуть викликати побічні ефекти у вигляді гіркоти у роті або нудоти з блювотою;
- оксихинолином — ефективні препарати, але останнім часом помічено зниження чутливості у багатьох мікроорганізмів;
- препарати на основі аміноглікозидів призначають виключно на важкій стадії захворювання.
Лікуючим лікарем може бути призначена антиоксидантний терапія, заснована на лікуванні ретинолом, аскорбінової кислотою і їм подібним медикаментів. Виступає як додаткова терапія до основного лікування. Доктор докладно розповість, як лікувати захворювання прописаними препаратами.
При загостренні захворювання курс лікування триває до 8 тижнів. Але доктор може коригувати тривалість прийому тих чи інших ліків, призначати більш легкі препарати при поліпшенні стану або, навпаки, при неефективності одного препарату замінити іншим. При важкому стані пацієнта ліки вводяться внутрішньовенно для якнайшвидшого отримання результату.
Дієта
При хронічному пієлонефриті зазвичай спостерігається набряклість і часті позиви до спорожнення сечового міхура. Хворі нирки не можуть нормально регулювати водний баланс в організмі і обмінні процеси, тому необхідно полегшити їм роботу, поліпшивши своє харчування. В першу чергу це стосується пиття — доктора рекомендують випивати до 2 літрів очищеної питної води, також можна включити спеціальні мінеральні напої без газу.
Що стосується самої їжі — вона також повинна бути максимально корисною. Виключаються гострі і жирні страви, приправи також не рекомендується додавати в страви для надмірного підвищення смакових якостей. Відомо, що сіль затримує в організмі воду. Тому при сильній набряклості лікарі забороняють на час лікування додавати сіль при приготуванні страв. 
Якщо в крові спостерігається дефіцит заліза, необхідно збагатити щоденне меню яблуками, гранатом і суницею.
При хронічному пієлонефриті рекомендується вживати сечогінні продукти: кавуни та дині завжди славилися очищує ефектом для організму, а для боротьби з набряком збільшують вживання огірків і гарбуза.
Фітотерапія
Фітотерапію можна віднести до народного лікування, йде як додаток до основних препаратів. Прийом відварів приймається після проведення основного лікування, для підтримки організму, навесні і восени.
По телевізору можна суміші:
- Мучниця, волошка і солодка в подрібненому вигляді в співвідношенні 3: 1: 1. Збір заливають окропом, настоюють півгодини і приймають по столовій ложці тричі на добу.
- Березові листи, кукурудзяні рильця, польовий хвощ і шипшина в співвідношенні 1: 1: 1: 2. Заварюють двома склянками окропу, п’ють по 05 склянки до 4 разів на добу.
Не можна проводити фітотерапію в період загострення.
Ускладнення
Ускладнення хронічного пієлонефриту можуть бути наступними:
- ниркова недостатність в гострої або хронічній формі — порушення або припинення роботи органу;
- паранефрит — гнійне запалення;
- повторне захворювання вилікуваний нирки;
- некротичний папіліт, може привести до ниркової недостатності;
- уросепсис — поширення інфекції по організму, що несе пряму загрозу життю хворого.
Ускладнення розвиваються при несвоєчасному лікуванні або самолікуванні без контролю фахівця. Не варто покладатися на рекламні препарати, поради бабусь або кого б то не було, якщо він не є лікарем — перед лікуванням саме фахівець повинен визначити ступінь розвитку хвороби, поставити точний діагноз.
Профілактика
Профілактика хронічного пієлонефриту в основному полягає в тому, щоб правильно і своєчасно вилікувати запалення на початковій стадії. Варто враховувати, що пацієнти з таким захворюванням стають на облік і не можуть бути влаштовані на роботу з важкою фізичною працею, нервовим напруженням і ризиком переохолодження.
Загрузка...
