Інфекція сечовивідних шляхів у дітей за останнє десятиліття набула глобального характеру. Поняття В «інфекція сечовий системи» охоплює всі інфекційно-запальні захворювання. За своїм розміщення вони розподіляються на інфекції верхніх і нижніх сечовивідних шляхів.
До нижніх відносяться такі захворювання, як цистит, уретрит, а до верхніх інфекцій сечової системи різні форми пієлонефриту .
За утворення та виведення сечі з організму відповідає група органів — це нирки, сечовід, сечовий міхур і сечовипускальний канал.
Інфекція у дітей означає присутність хвороботворних бактерій в одному з органів сечової системи. Постановка такого діагнозу характерна тільки на початковій стадії діагностики, коли визначають зміни в сечі ( Підвищення лейкоцитів Або поява бактерій), але немає вказівок, що запальний процес знаходиться в певній точці.
Перші ознаки захворювання часто визначаються в поліклініці, коли немає можливості встановити безпомилкову локалізацію процесу. Тому діагноз В «запалення сечовивідних шляхів або інфекція сечової системи» правомірний, а уточнюється він уже в спеціалізованому стаціонарі.
Причини виникнення інфекцій сечової системи
Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) схильні діти в будь-якому віці. Але найчастіше зустрічаються у новонароджених, немовлят і дітей до трьох років. До року захворюванням сечової системи схильні до більше хлопчики, так як у них до 5- 8 місяців зберігається вроджена аномалія сечостатевої системи. А у дівчаток розвиток хвороби найчастіше спостерігається після двох і до 12- 13 років, так як уретра у них дуже коротка і інфекція легко проникає в сечостатеві шляхи. 
Головні причини виникнення інфекцій — це потрапляння бактерій в сечову систему дитини. У 70- 90% випадків — це кишкова паличка , Яка є умовно-патогенної бактерією нормальної флори людини.
Так як вихідні шляху шлунково-кишкового тракту знаходяться в безпосередній близькості від сечовивідних шляхів — це часто призводить до проникнення хвороботворних мікроорганізмів в сечовипускальний канал, а звідти їх просування допустимо в інші відділи (сечовід, миски, нирки).
Активізація збудника відбувається при зниженому імунітеті, тому не варто нехтувати гігієною і допускати переохолодження. Викликати захворювання можуть і інші хвороботворні мікроорганізми:
- стафілокок;
- стрептокок;
- ентерококи;
- ентеробактерії;
- протей.
А також причиною появи інфекції можуть бути інші порушення:
- природні аномалії сечостатевої сфери (баланопостит у хлопчиків, синехії у дівчаток, зворотний відтік сечі);
- порушення процесу виведення сечі (рефлюкс, обструктивна уропатія);
- розладсечовипускання на тлі неврологічних проблем;
- при утворенні цукрового діабету або каменів в нирках;
- при інфікуванні сусідніх органів (статева сфера, шлунково-кишкова), присутність гельмінтів;
- надмірне вживання гострих страв та спецій, а також неправильне харчування;
- при грудному вигодовуванні немовляти від матері до дитини (при появі у мами інфекційної патології);
- у новонароджених — присутність гнійного, запаленого пупка (омфаліт);
- різні дії на сечовивідних шляхах (установка катетера, пункція сечового міхура, хірургічне втручання).
Ознаки прояви інфекції сечовивідних шляхів
Не всі батьки спостерігають відразу у дітей симптоми. Розпізнати інфекцію сечовивідних шляхів у дітей до року досить складно:
- дитина ще не говорить, він не в змозі описати свої відчуття;
- він не в силах регулювати і контролювати своє сечовипускання;
- ознаки захворювання характерні і для інших проявів хвороби.
Інфекція сечовивідних шляхів у грудничка діагностується так само, як і у дорослих. Ознаки однакові у всіх дітей:
- печіння;
- часті сечовипускання;
- біль в поперековому відділі, в животі.
Зрозуміти, що дитині боляче, і вона пов’язана з сечовипусканням батьки можуть за такими ознаками:
- плаче і проявляє занепокоєння при сечовипусканні;
- проявляє занепокоєння, вередує;
- погано реагує на дотик до спини, особливо до попереку або живота.
Прояви пієлонефриту
Інфекція сечовивідних шляхів включає в себе групу захворювань, тому клінічні прояви для кожного його виду різні. Для пієлонефриту характерні такі ознаки:
- яскраво виражена інтоксикація організму (млявість, поганий апетит, безсилля);
- початок захворювання починається з різкого підвищення температури тіла до 38 градусів, а також з характерною лихоманкою;
- нудота блювота. У немовлят спостерігається різке зменшення маси тіла;
- зменшення кількості добової сечі;
- у грудних дітей іноді розвинутися дегідратація.
У новонароджених пієлонефрит провокує появу жовтяниці (на 7- 8 добу від народження відбувається збільшення білірубіну в крові).
Пієлонефрит небезпечний своїм ускладненням, він призводить до зморщування нирки і втраті її функцій, а це провокує розвиток ниркової недостатності.
Якщо у дитини підозра на цистит, то характерні наступні симптоми:
- Ознаки інтоксикації відсутні.
- Температура тіла підвищується до 38- 39 градусів.
- Дитина хоче постійно спорожнити свій сечовий міхур, при цьому він ходить кожні 10- 15 хвилин в туалет або мимоволі мочиться в штани.
- Больові відчуття у дитини характерні в області лобка або трохи вище, а сама різь часто віддає в промежину. Він неспокійно поводиться, це триває навіть вночі.
- Навіть при частих позивах в туалет, спорожнити сечовий міхур дитині вдається насилу, так як сеча не встигає зібратися в потрібній кількості. Запалений міхур закликає спорожнити його знову і знову, а кожне виділення сечі супроводжується больовим синдромом і різзю.
- Сеча набуває різкий неприємний запах, стає каламутною, може змінити колір.
- В кінці сечовипускання іноді з’являється кілька крапель крові — це термінальна гематурія, характерна при циститі.
Особливості циститу
З усіх інфекцій сечовивідних шляхів цистит зустрічається у дітей набагато частіше за інших, особливо у дівчаток.
Якщо у дитини підозра на уретрит, то можуть виникнути такі симптоми:
- Температура і інтоксикація у дитини відсутній.
- При сечовипусканні з’являються печіння і тягнуть болі в сечовому міхурі.
- Статевий член у хлопчиків свербить, можуть виділятися слизові виділення з сечовипускального каналу. Дівчата відчувають свербіж статевих органів зовні.
- У новонароджених і немовлят симптоми неспецифічні: відрижки, пронос, втрата маси тіла, підвищення температури до 38 градусів.
- Присутній часте бажання спорожнити сечовий міхур.
Як позбутися від інфекції сечової системи у дітей?
Лікування інфекцій сечовивідних шляхів у дітей направлено на бактеріологічне дослідження, виявлення збудника і проведення антибактеріальної, патогенетичної і симптоматичної терапії.
Питання про госпіталізацію дитини вирішується за батьками, але чим він молодший, тим самим ймовірність лікування в стаціонарі збільшується, особливо при підозрі на пієлонефрит.
Антибактеріальна терапія починається ще до отримання результату посіву сечі виходячи з найбільш ймовірних збудників інфекції, при відсутності позитивно ефекту протягом 2 днів, препарат замінюють на інший.
Основні методи лікування складаються з наступних заходів:
- Антибактеріальне лікування — після отримання результату бактеріологічного посіву сечі призначається відповідний препарат. Перевага віддається пеніцилінів і цефалоспоринів. Дозування підбирається індивідуально лікарем, де враховується вік дитини, вага і загальний стан. Курс лікування становить від 7 до 21 дня. Не рекомендується переривати лікування, навіть якщо симптоми захворювання пішли — це загрожує рецидивами і порушенням роботи сечостатевої сфери.
- Застосування діуретиків, уросептиков — вони сприяють посиленню ниркового кровотоку, забезпечують усунення мікроорганізмів і виведення продуктів запалення, знімають набряклість інтерстиціальної тканини нирок.
- Використання нестероїдних протизапальних засобів — вони допомагають підсилити ефект антибактеріальної терапії і знімають запальний процес.
- Призначаються живі бактерії (пробіотики або пребіотики). Для попередження виникнення дисбактеріозу кишечника на тлі прийому антибіотиків.
- Застосування спазмолітичних засобів, що знижують больовий синдром: Но-шпа, Папаверин, Баралгин.
Дієта
Вона грає важливу роль в комплексній терапії щодо усунення інфекції сечовивідної системи. Немовлятам рекомендовано тільки грудне вигодовування.
Дітям після 7 місяців — легкі страви без спецій, зайвого жиру і солі. Показані молочно-рослинна їжа, фрукти, що сприяють підвищення лужності сечі. Після усунення больового синдрому рекомендовано збільшити пиття, для виведення інтоксикації з організму (компоти, морси, мінеральна негазована вода). У гострий період використовується стіл № 5 за Певзнером.
Практично у 80% хворих при правильно підібраній схемі лікування і сучасних антибактеріальних засобів, терапія сечовивідних шляхів призводить до повного одужання у дитини. У рідкісних випадках трапляються рецидиви і загострення хвороби.
Рекомендовано після виписки зі стаціонару спостереження у дитячого педіатра і нефролога протягом 2- 3 років.
Загрузка...
