Мононуклеоз у дітей — це інфекційна патологія, яку викликає вірус Епштейна-Барр, що відноситься до групи герпес-вірусів (4 типи). Вона пов’язана зі специфічним ураженням органів, що мають лімфоїдну тканину (лімфовузли, печінка, селезінка), і проявляється симптомами, характерними для ГРВІ та ангіни.
Природа мононуклеозу
Найбільш високий ризик розвитку захворювання відзначається у дітей молодше 10 років. Так як вірус передається повітряно-крапельним шляхом, дитина, який більшу частину дня проводить в закритому колективі, найбільш схильна до зараження. Це умова необхідна для передачі збудника, так як він легко гине в навколишньому середовищі — на вулиці їм заразитися неможливо. За статистикою хлопчики хворіють у два рази частіше дівчаток. Пік захворюваності відзначається восени і взимку, коли імунітет дитини може знижуватися через переохолодження і застуди .
Перебіг захворювання
Інкубаційний період
Після контакту з хворим на мононуклеоз захворювання ніяк себе не проявляє протягом 5-15 днів, а в деяких випадках цей період становить до 90 днів. Якщо за три місяці симптомів не виникло, значить, імунітет малюка самостійно впорався з збудником. Коли протягом цього часу з’являються ознаки ГРВІ та висип, можна бути впевненим на початку хвороби — в такому випадку слід якомога швидше звернутися до лікаря-педіатра або інфекціоніста.
Симптоми і прояви
Ознаки інфекційного мононуклеозу у дітей різноманітні. Продромальний період, коли ще відсутня розгорнута клінічна картина хвороби, характеризується наступними симптомами:
- слабкість;
- загальне нездужання;
- першіння в горлі;
- закладеність носа;
- почервоніння слизової оболонки горла;
- збільшення мигдаликів.
Згодом стан хворого поступово погіршується, підвищується температура тіла, яка спочатку може триматися на рівні 37-375 градусів. У деяких дітей симптоми мононуклеозу виникають раптово без продромального періоду. У таких випадках з’являються: 
- значне підвищення температури тіла до 38-39 градусів;
- лихоманка протягом 7-30 днів без значного поліпшення стану;
- озноб;
- пітливість;
- загальна слабкість, сонливість;
- інтоксикаційний синдром — головні болі, біль в м’язах, ломота в кінцівках.
У стадію розгорнутих клінічних проявів відзначають цілий набір ознак, характерний для вірусного мононуклеозу у дітей:
- ангіна — запалення мигдалин, їх почервоніння, зернистість поверхні, поява точкових крововиливів;
- гепато- і спленомегалія — збільшення печінки і селезінки;
- збільшення лімфовузлів — лімфаденопатія;
- виражений інтоксикаційний синдром.
У переважній більшості випадків разом зі збільшенням печінки, селезінки і лімфатичних вузлів при мононуклеозі виникає висип. Вона блідо-рожевого кольору, частіше розташована на ногах, руках, спині і животі і обличчі. Висип не викликає занепокоєння дитини, не свербить, а після одужання зникає безслідно — за цією ознакою її можна відрізнити від проявів інших патологій. Якщо висипання сверблять, особливо після призначення медикаментозного лікування, це може говорити про розвиток алергії на препарат. У таких випадках про появу нового симптому обов’язково потрібно повідомити лікаря — при необхідності він змінить схему лікування. 
Збільшення лімфовузлів, гепато- і спленомегалія при інфекційному мононуклеозі обумовлені набряком і розростанням лімфоїдної тканини. На уражених мигдалинах з’являється наліт сірого або білого з жовтим відтінком кольору, він легко видаляється зі слизової — таким чином мононуклеоз можна відрізнити від дифтерії, при якій утворилися плівки знімаються з працею і залишають на своєму місці кровоточить. Збільшення лімфовузлів пов’язано з розмноженням в них вірусу, найчастіше уражається лімфоїдна тканина на задній поверхні шиї. Лімфовузли в цій області можуть значно збільшуватися, при торканні слабо болючі, рухливі, щільні, не пов’язані з розташованої поруч шкірою. Якщо вражена лімфоїдна тканина кишечника, можуть з’явитися ознаки, що нагадують гострі хвороби шлунково-кишкового тракту, наприклад, апендицит: біль, нудота, блювота, порушення травлення. Через цю дитину можуть помилково госпіталізувати в хірургічний стаціонар, де діагноз гострого апендициту не підтвердився. Печінка і селезінка також містять в собі лімфоїдну тканину, тому їх збільшення починається вже в перші дні хвороби, ще до виникнення інших симптомів. Після лікування розміри органів приходять в норму.
Форми
Залежно від форми мононуклеозу у дітей відрізняються симптоми і лікування. Виділяють такі різновиди патології: 
- типова — для неї характерна наявність ангіни, лихоманки і гепатоспленомегалии (збільшення печінки і селезінки);
- вісцеральні форми, при яких на перший план виступають ознаки ураження того чи іншого внутрішнього органу (легень, серця, шлунково-кишкового тракту і так далі);
- атипові форми з відсутністю одного прояву або з безсимптомним перебігом.
Рецидиви
Після перенесеного захворювання у більшості людей розвивається стійкий довічний імунітет — в таких випадках повторне розвиток мононуклеозу неможливо. Однак у деяких людей все ж відзначаються рецидиви інфекції, що може бути пов’язано з недостатньою активністю імунної системи проти вірусів.
Діагностика
Щоб виявити мононуклеоз у дитини, в першу чергу лікар фіксує скарги і проводить загальний огляд. При наявності гепато- і спленомегалії, ознак тонзиліту (ангіни) і високої температури можна тільки запідозрити захворювання. Відрізнити інфекційний мононуклеоз від бактеріальної ангіни та інших хвороб допомагає додаткове обстеження, яке включає в себе: 
- дослідження крові з визначенням кількості імуноглобулінів, антитіл до вірусу Епштейна-Барр;
- загальний аналіз крові, в якому будуть визначатися ознаки гострого запалення, не пов’язаного з бактеріальною інфекцією — збільшення ШОЕ, нормальна кількість лейкоцитів;
- ультразвукове дослідження органів черевної порожнини — в першу чергу оцінюються зміни в селезінці і печінці.
В першу чергу шукають відмінності з наступними патологіями:
- гепатит;
- гострий лейкоз;
- дифтерія;
- лімфогранулематоз.
Характерна ознака мононуклеозу — присутність атипових мононуклеарів (змінених лімфоцитів) в крові, взятої з пальця. У багатьох випадках тільки по їх наявності в загальному аналізі можна поставити діагноз. Підтвердити хворобу можна також за кількістю антитіл до вірусу Епштейна-Барр в крові дитини. Сучасні методи дають можливість протягом одного дня отримати всі необхідні результати: наприклад, такий спосіб, як ПЛР, дозволяє визначити наявність ДНК вірусу в крові пацієнта.
Лікування
Як лікувати мононуклеоз у дітей, знає лікар-педіатр або інфекціоніст. В даний час не існує схеми терапії, спрямованої на повне знищення збудника інфекції, тому проводиться комплексне лікування, яке включає в себе використання медикаментів та інших засобів, спрямованих на поліпшення загального стану хворого і зміцнення його імунітету.
Медикаменти
У легких випадках лікування мононуклеозу у дітей проводиться в домашніх умовах. Якщо ж стан важкий, обов’язкова госпіталізація. Показаннями для направлення в стаціонар служать:
- підвищення температури тіла понад 395 градусів;
- наявність ускладнень;
- загроза ядухи через набряк слизової;
- значна інтоксикація.
Для лікування мононуклеозу застосовують такі групи ліків: 
- жарознижуючі засоби (Парацетамол, Ібупрофен);
- місцеві антисептики для промивання слизової горла з метою запобігання бактеріальної інфекції;
- десенсибілізуючі препарати;
- вітаміни;
- при приєднанні вторинної мікробної інфекції — антибіотики;
- імуномодулятори;
- при значно вираженому синдромі інтоксикації — кортикостероїди, наприклад, Преднізолон.
Важливу роль в терапії інфекційного мононуклеозу грає режим.
Режим і дієта
Для прискорення одужання маленький пацієнт повинен дотримуватись рекомендацій: 
- дотримуватися постільного режиму в гостру стадію хвороби;
- пити багато теплої рідини для видалення з поверхні слизової горла патогенів;
- при розвитку печінкової недостатності — дотримуватися дієти з виключенням жирної їжі і зменшеним вмістом білка.
У більшості випадків перерахованих вище заходів досить для того, щоб домогтися одужання. Зазвичай полегшення настає приблизно через 5-7 днів після початку хвороби.
Ускладнення
Небажані наслідки мононуклеозу, якщо дитина отримує необхідне лікування, виникають досить рідко. Якщо ускладнення все ж розвиваються, вони представляють собою:
- запалення в уражених органах;
- приєднання вторинної інфекції, викликаної стафілококами і стрептококами;
- печінкову недостатність, яка відрізняється пожовтінням шкіри, потемніння сечі, порушенням травлення.
Найважчим і найбільш рідкісним ускладненням є розрив селезінки. Це гострий стан, яке вимагає невідкладних заходів та при несвоєчасній медичної допомоги може призвести до летального результату.
Профілактика
Запобігти зараженню дуже складно: насамперед це пов’язано з тим, що навіть після повного одужання людина може на все життя залишитися носієм вірусу. Навіть через рік після хвороби він може заражати оточуючих. Спеціальних заходів профілактики не передбачено: вакцини проти вірусу не існує, карантинні заходи недоцільні. У легких випадках хвороби, коли немає значного підвищення температури тіла, йому дозволяють відвідувати навчальні установи відразу після одужання. Мононуклеоз — це досить важке інфекційне захворювання. Так як специфічних заходів профілактики не існує, необхідно підтримувати імунітет дитини. Кожен батько повинен знати, чим є, як передається і лікується мононуклеоз, щоб при розвитку хвороби вчасно звернутися до лікаря і не допустити розвитку ускладнень.
Загрузка...
