Остеохондропатия: види, причини, симптоми, лікування

Причини порушення місцевого кровообігу

Симптоми остеохондропатии у людини

Остеохондропатия — зовнішні і рентгенівські прояви

Остеохондропатия це загальна назва кісткові хвороби асептичної (неінфекційної) етіології, що викликають некротичні процеси в області губчастої речовини епіфізів (кінцевій частині трубчастої кістки, з якої формується суглоб). Розвиток захворювання призводить до поступової деформації і руйнування суглоба, що супроводжується викривленням ураженої кістки. Хвороба здатна вразити будь-яку кістку скелета, але більш вірогідний розвиток патології кісток ніг. Стегно, коліно, гомілку і ступня, які беруть на себе основну частину навантаження при русі, більш схильні до ризику розвитку патології. Найчастіше остеохондропатия кісток зустрічається у дітей і підлітків 5-ти — 16-ти років, але іноді такий діагноз ставиться і молодим людям більш старшого віку — до 20 років.

Основні причини остеохондропатии

Згідно зі статистичними даними, остеохондропатії складають приблизно 25 — 3% від загального числа виявлених кістково-суглобових патологій. Однозначних причин розвитку остеохондропатії медичною наукою на даний момент не визначено, оскільки це захворювання кісток відрізняється великим різноманіттям форм. Але більшість фахівців сходяться на думці, що причиною недуги є порушення нормального кровопостачання різних ділянок скелетного апарату.

Остеохондропатия — зовнішні і рентгенівські прояви
Брак надходять з кров’ю стимуляторів регенерації викликає збій в ході відновлювальних процесів. Кісткова тканина нижніх кінцівок в місцях дефіциту поживних речовин стає крихкою, легко піддається травмуванню і деформації, в місцях найбільшого навантаження на суглоб розвиваються остеофіти — кісткові нарости. Одночасно з губчастої речовини, з якого складається головка суглоба, руйнується і навколишнє його хрящова оболонка. В результаті процес призводить до некрозу — поступового відмирання кістково-хрящових клітин.
Спровокувати місцеве порушення кровообігу, що веде до розвитку остеохондропатії, здатні такі чинники:

• Травми кінцівки. При відновленні (зрощуванні) після травмування кісткової і хрящової тканини може статися часткове защемлення кровоносної судини, що призводить до обмеження йде по ньому кровотоку;
• Гормональний дисбаланс, що виникає під час перебудови систем організму в пубертатний (підлітковий) період;
• Бурхливе зростання, що призводить до дефіциту в організмі солей фосфору, кальцію, та інших мікроелементів, необхідних для зміцнення кісток;
• Відставання розвитку системи кровопостачання від зростання скелета в підлітковому віці;
• Надмірне навантаження на кістковий апарат в дитячому та підлітковому віці — заняття спортом або хореографією;
• Гіподинамія — нерідке явище серед сучасних підлітків, захоплених комп’ютерними іграми і соцмережами, що приводить до застою кровотоку;
• Дефіцит в раціоні харчування білка, необхідного для зміцнення структури м’язів і кістково-хрящової тканини;
• Брак вітамінів;
• Зайва вага, який не тільки збільшує хронічну навантаження на суглоби, але і позбавляє їх значного обсягу крові через необхідність постачання нею жирової тканини;
• Вроджені аномалії розвитку кістково-суглобового апарату, такі як дисплазія — недорозвиненість суглоба;
• Інфекції різної етіології;
• Ендокринні патології
• Спадкова схильність. Якщо один з батьків коли-небудь страждав осеохондропатіей, ймовірність розвитку її у дитини значно підвищується.

Причини порушення місцевого кровообігу
Остеохондропатии виділені в окрему групу в МКБ-10 (десятому варіанті Міжнародної класифікації хвороб). Код отсеохондропатіі по МКБ 10 залежить від локалізації патології:

• Остеохондропатия горбистості великогомілкової кістки — М92.0;
• Остеохондропатия колінного суглоба — М92.5;
• Остеохондропатия колінної чашечки — М92.4;
• Остеохондропатия таза і остеохондропатия лонно-сідничного зчленування, а також остеохондропатия головки стегнової кістки і тазостегнового суглоба — М91.

Патології інших частин кісткового апарату нижніх кінцівок — остеохондропатия гомілковостопного суглоба, остеохондропатії стопи, що включають остеохондропатій човноподібної кістки стопи, остеохондропатій таранної кістки, остеохондропатії п’яткової кістки і 1 2 плеснових кісток стопи, — відносяться до підгрупи, названої В «Інші остеохондропатій». Вона має загальний код М93.

Стадії і симптоми остеохондропатии

Класифікація остехондропатиями по стадійним приз стадіях залежить від ступеня ураження. Фахівці виділяють наступні стадії остеохондропатии:

• Початкова стадія — триває кілька місяців і призводить до розвитку некрозу кістково-хрящових тканин;
• Стадія середньої тяжкості — закінчується компресійним переломом, при якому відбувається часткове руйнування і вклинювання кісток один в одного. Триває до півроку;
• Стадія фрагментації триває до трьох років. На цьому етапі починається розсмоктування ураженого хворобою ділянки кісткової тканини і її заміщення грануляційної клітинами;
• Стадія відновлення після проведення курсу терапії має індивідуальний характер і триває від декількох місяців до півтора років. Форми і структури уражених кісток на цьому етапі відновлюються повністю.

Від початкової стадії до стадії відновлення проходить 2-4 роки. Кожна з різновидів остеохондропатии нижніх кінцівок має властиві їй специфічні симптоми:

• Поразка тазостегнового суглоба, відоме також, як хвороба Легг-Кальве-Пертеса, проявляється болем в області пошкодження, що віддає в коліно, обмеженням динаміки суглоба, частковою атрофією м’язів стегна і гомілки. Хвора нога може стати коротше на півтора-два сантиметри;
• Коли недуга локалізується в зоні горбистості великогомілкової кістки, діагностується хвороба Осгуда-Шлаттера. Для неї характерні припухлість і набряклість місця ураження, болі, що посилюються при навантаженнях (підйомі сходами сходи, стоянні на колінах), слабо виражене порушення функцій колінного суглоба;
• Поразка човноподібної кістки стопи, або хвороба Келлера 1 викликає болі в стопі і кульгавість. Почервоніння і набряклість проявляються рідко;
• Остеохондропатия плеснових кісток (хвороба Келлера 2) виражається в вкороченні 2 і 3 пальців ноги, обмеженістю їх динамічних можливостей, почервонінням шкірного покриву в цій зоні;
• Хвороба Шінца (остеохондропатия п’яткової бугра) має мізерну клінічну картину, що виражається в припухлості і хворобливості зони ураження.

Симптоми остеохондропатии у людини

Діагностика та лікування патології

Встановлення діагнозу починається з огляду пацієнта лікарем і докладного опитування його. Ортопед проводить пальпацію ураженої ділянки кінцівки, перевіряє динамічні якості суглоба. Потім хворому рекомендується пройти інструментальну діагностику, яка допоможе підтвердити або спростувати попередній висновок лікаря. У число діагностичних процедур входить:

• Рентгенологічне обстеження ураженої ділянки кінцівки;
• Ультразвукове дослідження (УЗД) кісткової тканини;
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) суглоба і хрящової оболонки;
• Комп’ютерна томографія (КТ).

Також проводяться загальні аналізи крові (ОАК), її біохімічного складу, спеціалізовані тести, що дозволяють виявити гормональний рівень. Виходячи з отриманих даних, призначається курс терапевтичних процедур.
Лікування остеохондропатії кісток включає, як консервативні, так і оперативні методики. Хірургічне втручання показано в рідкісних випадках, при відділенні ураженої ділянки від основної частини кістки. Найчастіше проблема вирішується за допомогою медикаментозних та фізіотерапевтичних процедур.
Фармацевтична частина курсу при сильних болях в кістки включає застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) у формі мазі — Диклофенак, Кетопрофен, Інлометацін. Також необхідно вживати комплекс вітамінів і мікроелементів, які сприяють активізації регенеративних процесів.
Але основний упор робиться на фізіотерапію. При ураженні головки стегнової кістки рекомендується скелетневитягування з вантажем. Якщо постраждали плеснові (човноподібна) кістки стопи, накладається спеціальний гіпсовий В «сапогВ», в подальшому необхідно носіння взуття з супінатором. Також важлива роль в лікувальному процесі відводиться масажу та лікувальної фізкультури при остоеохондропатіі плеснової кістки і інших ділянок скелета.

При дотриманні призначень ортопеда висока ймовірність одужання. Для запобігання рецидивам хвороби кісток потрібно вести здоровий спосіб життя, дотримуватися помірну фізичну активність, уникаючи перевантажень і травм, стежити за вагою тіла, проходити регулярні профілактичні огляди.