Що таке мієлопроліферативному захворювання і ефективні методи його лікування
Мієлопроліферативному захворювання — це патологія, що характеризується надмірною виробленням компонентів крові. У людей з такою хворобою збільшується ризик тромбозів. Найчастіше до цього захворювання схильні чоловіки старше 40 років, рідше жінки, а серед дітей зустрічаються поодинокі випадки.
Існує кілька видів мієлопроліферативних захворювань:
Есенціальний тромбоцитоз — характеризується надлишком тромбоцитів.
Ідіопатичний мієлофіброз — відрізняється освітою патологічних елементів, і фіброзна тканина поступово замінює кістковий мозок.
Справжня поліцитемія — густа кров через велику кількість еритроцитів. Вони накопичуються в селезінці і призводять до її збільшення. При цьому трапляються кровотечі або тромбоз судин, що тягне за собою інсульт та інфаркт.
Хронічний мієлолейкоз — відрізняється великим скупченням лейкоцитів в кістковому мозку.
Хронічний нейтрофільний лейкоз — характеризується виробленням стовбуровими клітинами уражених клітин-нейтрофілів (вони покликані боротися зі всілякими інфекціями), з яких утворюється пухлина. Розвиток патології йде повільно.
Для еозинофільної лейкемії характерна надмірна вироблення еозинофілів (вид лейкоцитів, який бореться з інфекціями, викликаними деякими паразитами).
Мієлопроліферативні захворювання часто переходять в гостру форму лейкемії. У таких захворювань немає загальноприйнятої системи стадіювання, що застосовується при виявленні різних новоутворень. Стратегію лікування вибирають відповідно до виду патології. Існує 2 шляхи поширення пухлини в організмі:
Лімфогенний — характеризується проникненням патології в органи по лімфатичних судинах.
Гематогенний — відрізняється попаданням хворих клітин у здорові через кровоносну систему. Такий шлях супроводжується утворенням метастазів.
Симптоматика захворювання
МІЄЛОПРОЛІФЕРАТИВНІ синдром кожного виду проявляється по-різному. Однак можна виділити деякі загальні симптоми:
звін у вухах;
швидка і сильна стомлюваність;
кровотечі та крововиливи;
набряклість;
больові відчуття в суглобах, лівому передпліччі і животі;
швидке зниження ваги, часто приводить до анорексії;
селезінка або печінка збільшуються в розмірах;
гарячковий стан, який поєднується з появою синюшним плям на обличчі і кінцівках.
Діагностичні заходи
Для діагностування проводять обстеження пацієнта, що включає наступні процедури:
забір крові для аналізу;
дослідження мазка;
біопсія;
полімеразна ланцюгова реакція;
дослідження клітин для встановлення змін в ph-хромосомах.
Після постановки діагнозу пацієнту необхідно спостереження у лікаря-гематолога.
Методи лікування
Лікування мієлопроліферативних захворювань крові проводиться кількома методами. З числа найбільш ефективних можна виділити наступні:
Хіміотерапія — характеризується застосуванням цитостатичних препаратів, які руйнують наявні патогенні клітини, запобігають появі інших. Їх вводять в кров за допомогою ін’єкцій або перорально. Цей спосіб називається системним. А також вживають регіональну метод — ліки вводять безпосередньо в спинномозковий канал або хворий орган.
Флеботомія — полягає в зниженні кількості еритроцитів.
Променева терапія — грунтується у використанні випромінювання високої частоти, що руйнує новоутворення, а також уповільнює поява пухлин.
Аферез тромбоцитів — заснований на зниженні рівня цих клітин за допомогою очищення крові через спеціальний сепаратор.
Трансфузія — це переливання крові з заміною одних компонентів на інші.
Міелопрофілератівние захворювання вилікувати досить складно і довго, тому при перших ознаках необхідно звернутися до лікаря.
We use cookies to ensure that we give you the best experience on our website. If you continue to use this site we will assume that you are happy with it.Ok
Загрузка...
