Пневмонія часто протікає важко, і вимагає перебування пацієнта під цілодобовим наглядом медиків. При необхідності госпіталізації хворого пріменяєтсяв стандарт лікування пневмонії в стаціонаре.В Такий спосіб терапії визнаний найбільш ефективним, і в більшості випадків забезпечує повне позбавлення від небезпечної хвороби.
Суть стандартизованої терапії
Під стандартом лікування пневмонії понімаютВ протокол, В містить схему надання медичної допомоги пацієнтам. У нього обов’язково входять етапи, необхідні для ефективної боротьби з патологією:
У процесі підбору лікування пневмонії береться до уваги вік хворого, ступінь розвитку захворювання, область локалізації патологічного процесу.
Критерії для госпіталізації
Пацієнта госпіталізують при наявності одного або відразу декількох симптомів, що вказують на розвиток важкого ступеня пневмонії:
- частоти дихання, що досягає 30 повторень в хвилину;
- порушення свідомості;
- температури тіла менше 35 або більше 40 градусів;
- сатурації крові (насиченості киснем) менше 90%;
- систолічного артеріального тиску нижче за показник 90;
- ЧСС від 125 за хвилину;
- виділення сечі менше 500 мл на добу;
- кількості лейкоцитів більше 20 х 109 /л;
- рівня гемоглобіну менше 90 г /л;
- ураження двох або більше часткою, що виявляється на рентгенограмі.
У госпіталізації в першу чергу потребують жінки, які перебувають в очікуванні дитини, літні пацієнти старше 60 років, люди, В лікування яких антибіотиками виявилося неефективним, пацієнти з імунодефіцитними станами, які страждають хронічними захворюваннями — бронхітом, ХОЗЛ, цукровий діабет, гепатит, серцевою недостатністю, неконтрольованої гіпертензією, бронхоектатичної хворобою, алко- та наркозалежні особи, бездомні. Також лікування пневмонії з приміщенням в стаціонар часто осуществляетсяВ у дітей.
Лікування пневмонії в стаціонарі
У процесі визначення в стаціонар пацієнт проходить детальне діагностичне обстеження. Наступні терапевтичні заходи визначаються ступенем тяжкості патологічного процесу.
Лікування неважких пневмонії
Алгоритм надання медичної допомоги при розвитку у хворого неважкі форми пневмонії складається з наступних заходів:
Антибіотикотерапія стає основою лікувального курсу. Призначення хворому певного препарату визначається різновидом патогенної мікрофлори, що викликала розвиток пневмонії. Найчастіше збудниками захворювання стають пневмококи, гемофільна паличка, моракселли, хламідії. У пацієнтів, які хворіють на грип, ураження легень викликається грипом та вірусами, стафілококами. ВІЛ-інфіковані особи схильні до запальних захворювань легень, пов’язаних з активізацією пневмоцисти, мікобактерій.
АнтібактеріальноеВ лікування пневмонії в стаціонарі полягає в застосуванні медикаментів з групи напівсинтетичних пеніцилінів (амоксиклаву, Ампіциліну, Оксациліну), цефалоспоринів (Цефтріаксона, Цефотаксима). Додатково можуть призначатися фторхінолони (Левофлоксацин, Моксіфлокксацін), карбапенеми (Меропенем, Имипенем). Для отримання стійкого позитивного ефекту антибактеріальну терапію починають на ранньому етапі розвитку патології — зволікання загрожує розвитком ускладнень і летального результату. Препарати вводяться внутрім’язовим або внутрішньовенним способом (в перші 4-5 днів). Далі курс триває з використанням таблетованих засобів.
З метою нормалізації дренажної функції трахеобронхіального дерева показана терапія Муколитики і бронходилататорами. Пацієнтам призначається прийом:
- ацетилцистеїну;
- бромгексину;
- Лазолван
Для проведення інгаляційВ у взрослихВ або дітей використовують Вентолін, Фенотерол, Еуфілін. Процедури з такими засобами здійснюються за допомогою небулайзера.
Жарознижуючі препарати стають необхідними при значному підвищенні температурного режиму (більше 385 градуса), або в разі поганого самопочуття при гіпертермії. Для зняття жару хворому виписують Ібупрофен, Парацетамол, Анальгін, Аспірин.
Допомога хворим з важким перебігом
При важкому стані хворого медпрацівники реалізують протокол надання невідкладної допомоги. Для ліквідації критичного стану при пневмонії здійснюють:
Лікар в обов’язковому порядку оцінює адекватність зовнішнього дихання, правильність кровообігу. При необхідності роблять штучну вентиляцію легенів, усунення ускладнень у вигляді пневмотораксу, набряку легенів. Хворому можуть бути призначені адреномиметики.
Подальше лікування складається з призначення:
- ліків, що допомагають стимуляції імунітету (в /м ін’єкцій імуноглобуліну);
- Гепарину, необхідного для нормальної циркуляції крові;
- препаратів, що сприяють виведенню з організму продуктів розпаду і токсинів (глюкози, сольових розчинів);
- гормональних медикаментів, які допомагають в усуненні шокових станів (Преднізолону);
- бронхолитиков, що вводяться в тяжкому стані через змішувач одночасно з подачею кисню (Беродуала, атровент, Еуфіліну).
При розвитку важких форм пневмонії невід’ємним етапом лікування залишається антибіотикотерапія. При прискореному прогресуванні захворювання лікарі комбінують пеніциліни і цефалоспорини з макролідами. Загальна схемалеченія доповнюється антиоксидантними засобами (рутином, вітаміном С, призначенням антиферменти (в разі підвищеної ймовірності утворення абсцесу).
При протіканні важкої форми пневмонії і у пацієнтів з менш вираженою патологією важливе значення має організація повноцінного харчування. У раціоні хворого повинні обов’язково бути присутнім м’ясо з незначним вмістом жирів, риба, овочі, ягоди і фрукти, кисломолочні продукти.
Амбулаторний курс в подоланні пневмонії
Таке лікування здійснюється за місцем проживання пацієнта, і не вимагає обов’язкової госпіталізації. Після візиту лікаря до хворого встановлюються попередній діагноз і ступінь тяжкості захворювання, які підтверджуються або спростовуються наступним обстеженням. Останнє обов’язково включає в себе рентгенографію, аналіз харкотиння і крові.
Далі проводиться надомне лікування, що має на увазі прийом призначених спеціалістом лікарських препаратів, виконання додаткових рекомендацій щодо режиму дня і правильного харчування.
Часто призначаються антибіотиками в лікуванні позалікарняної пневмонії стають таблетовані засоби:
Серед резервних медикаментів, що мають антибактеріальні властивості, значаться Левофлоксацин, Левофлокс, Моксифлоксацин, препарати з групи макролідів. Допоміжна роль відводиться муколитическим засобів (карбоцістеіна, амброксол), антипіретик (ібупрофену, парацетамол), антихолинергическим продуктам (Іпратропію бромиду).
Через 48-72 годин після початку терапевтичного курсу фахівець знову відвідує хворого, і здійснює первинну оцінку ефективності призначених ліків. При наявності позитивної динаміки протягом цього періоду відбувається зниження температури тіла і зменшення інтоксикаційного синдрому. У разі відсутності позитивних змін буде потрібно заміна виписаних препаратів.
Фахівець, який займається лікуванням пневмонії, також відвідує хворого на 6-ту добу протікання хвороби. На цьому етапі можуть бути призначені повторні аналізи і проходження рентгенографіі.В Після завершення лікувального курсу пацієнт самостійно відвідує медустанову для заключної оцінки свого стану, а в разі повного одужання — виписки.
Смертність після лікування пневмонії в стаціонарі
У пульмонології є статистика, що демонструє частоту настання летального результату у хворих з пневмонією. При амбулаторному лікуванні захворювання ймовірність загибелі пацієнта становить не більше 3%.
Перебіг важких форм патології підвищує ці показники. Серед осіб, які перебувають в стаціонарі, летальність від пневмонії досягає 10%. Найбільш високі цифри спостерігаються у хворих, що знаходяться в реанімаційних блоках і відділеннях інтенсивної терапії — Дов 40%.
Основними причинами загибелі пацієнтів з пневмонією стають несвоєчасний початок лікування і розвиток небезпечних ускладнень. До останніх належать:
- сепсис;
- абсцес;
- інфекційно-токсичний шок;
- дистрес-синдром;
- фіброз.
Сепсис, або зараження крові, виникає на тлі поширення патогенної флори з області легких в інші відділи організму. Результатом цього може стати розвиток септичного шоку і наступ смертельного результату.
Абсцес призводить до утворення в легенях обмежених порожнин, що містять гній. При наявності такого ускладнення відбувається виділення неприємно пахне мокротиння. Усунути абсцес найчастіше вдається хірургічним шляхом. При відсутності ефективних заходів порожнини лопаються, і гнійні маси поширюються у внутрішньому просторі грудної клітини.
Інфекційно-токсичний шок зв’язується з підвищеним вмістом в організмі хворого продуктів життєдіяльності бактерій або інших патогенів, що викликали ураження легень. В цьому випадку у пацієнта можуть критично знизитися показники артеріального тиску, порушитися робота серця і кровообіг, зупинитися фільтрація нирок і дихання. Подібні стани неминуче ведуть до настання клінічної смерті.
Дистрес-синдром здатний привести до різкого зниження рівня кисню в крові, порушення функціонування легенів, в результаті чого набрякає легенева тканина. У такій ситуації врятувати хворого вдається тільки завдяки своєчасному виконанню штучної вентиляції дихання.
Фіброз провокує заміщення здорової легеневої тканини сполучною, після чого стає неможливою повноцінна дихальна функція. На розвиток цього ускладнення вказують посилюється біль в грудях і різке погіршення самопочуття.
Виписка зі стаціонару
Пацієнти підлягають виписці зі стаціонару після повністю пройденого курсу антибіотикотерапії, в стабільному стані. Щоб виписатися з відділення, потрібно здача необхідних аналізів, за результатами яких лікуючий лікар визначає стан хворого. При наявності певних показань людина може бути переведений в денний стаціонар, для проведення додаткового лікування.
Після виписки організму буде потрібно якийсь час для того, щоб повністю відновитися. Період реабілітації займає до декількох місяців. Протягом усього цього терміну дорослий або дитина, котрий переніс пневмонію, повинен перебувати на обліку у терапевта, періодично проходити медичні обстеження.
Загрузка...
