Одним з найнебезпечніших інфекційних захворювань є сепсис крові, наслідки якого можуть бути вкрай важкими. У медичній термінології сепсис носить також назву «зараження крові». Виникнення патології обумовлено розвитком системної запальної реакції на проникнення в кров і тканини людини інфекційного збудника. Погіршення ситуації констатується в разі запущеної стадії захворювання, яка може бути спровокована впливом токсинів, що утворилися в процесі життєдіяльності мікроорганізмів.
Причини виникнення сепсису
Розвиток сепсису найчастіше відбувається на тлі ослабленого імунітету. Причиною зараження можуть стати вірусні захворювання, наприклад інфекційне ураження травної системи. Запуск процесу відбувається саме при наявності вогнища зараження і багаторазового потрапляння в кров одного і того ж збудника. Їм можуть стати стафілококи, стрептококи, грибки та інші гнійні збудники. 
Шанси на розвиток сепсису збільшуються при ослабленні захисних сил організму, особливо в разі наявності факторів, що сприяють пригнічення імунної системи: часті стреси, погана екологія. До інших факторів можна віднести:
- хірургічні операції, що супроводжуються втратою крові;
- онкологію;
- СНІД;
- захворювання крові.
Негативну роль у процесі розвитку інфекції відіграє прийом імунодепресивних медикаментів.
У цьому випадку навіть найбезпечніший недуга може спровокувати зараження крові: ослаблений організм не в змозі боротися з інфекційними збудниками, які починають активно розмножуватися, виробляючи стійкість до лікарських препаратів.
Симптоми захворювання
Симптоми сепсису мають пряму залежність від форми хвороби, характеру її протікання, розташування вогнища і від швидкості поширення інфекції. Ознаками сепсису можуть бути:
- збліднення рани, сухість області поразки;
- головний біль;
- підвищення температури тіла до 40 градусів. Протягом дня можливі перепади;
- озноб;
- почастішання серцевого ритму;
- різке схуднення;
- зниження артеріального тиску;
- задишка;
- посилення пітливості;
- виникнення тромбозів і набряклості;
- лімфаденіт;
- бульбашкові висипання на шкірі;
- герпес на губах.
- кровоточивість ротової порожнини;
- почервоніння очної склери.
Загальний стан хворого значно погіршується з плином часу. Це обумовлено порушенням функціонування всіх внутрішніх органів: нирок, серця, печінки, підшлункової залози та селезінки. У багатьох випадках спостерігається збій в роботі щитовидної залози, що впливає на всю ендокринну систему. На тлі сепсису може розвинутися гепатит. Захворювання нерідко супроводжується порушенням стільця, нападами нудоти, втратою апетиту і блювотою. Характерною ознакою зараження крові вважається сухість мови.
Однією з форм сепсису є септикопиемия, для якої характерним є утворення гнійних абсцесів на різних органах, що зазвичай супроводжується інтоксикацією організму.
Якщо зараження крові отримує свій розвиток без метастатичних гнійників, то мова йде про таке захворювання, як септицемія. Її основними рисами є прискорений розвиток і вираженість загальної симптоматики.
Форми захворювання
У медицині виділяє кілька основних форм сепсису:
Ускладнення сепсису крові
Наслідки сепсису тягнуть за собою розвиток незворотних полісистемних процесів. Загальна інтоксикація організму разом із вищезгаданими симптомами представляє загрозу людському життю.
На тлі зараження крові отримує свій розвиток інфекційний септичний шок, який є найважчим ускладненням хвороби. Пізній етап шокового стану починається з помутніння свідомості і закінчується комою. При такій поведінці організму стан людини розцінюється як критичний. Артеріальний тиск в цьому випадку має стрімку тенденцію до зниження. Хворому в такому стані потрібна термінова реанімація. Якщо протягом години не вжити дієвих заходів, то настає смерть.
Діагностика зараження крові
Діагностика сепсису передбачає точне виявлення збудника, що потрапив в кров, і визначення вогнища інфікування. Хворому роблять аналіз крові з вени і беруть посів мікроорганізмів. Одночасно з цим визначається ступінь чутливості до антибіотиків.
В ускладнених випадках проводять екстрене дослідження за допомогою експрес-аналізу з метою виділення генетичного збудника. За допомогою даного методу через півтори години вдається виявити велику кількість бактерій, що викликали розвиток сепсису.
Лікування сепсису
Принцип лікування сепсису полягає в усуненні інфекційних вогнищ. Після їх виявлення проводиться санація і хірургія. До складу терапії входить обробка рани ультразвуком низької частоти. З цією ж метою успішно застосовуються антисептики і протеолітичні ферменти.
Купірування проявів здійснюється за допомогою антибіотикотерапії. Схема лікування підбирається в залежності від збудника. Наприклад, при попаданні стафілококової інфекції доцільно використання Рифампіцину і фузидин.
Придушення агресивних ферментів здійснюється за допомогою пригнічують лікарських засобів. Далі хворому здійснюється вливання глюкози, призначаються вітаміни, імуномодулятори та добавки, що містять білок. Особливу увагу слід приділити введенню вітаміну В2 який бере участь в обмінних процесах і стимулює імунну систему.
У деяких випадках проводиться повторне хірургічне втручання, яке передбачає розтин абсцесів і перев’язку вен.
Одним з дієвих методів лікування зараження вважається переливання крові. З цією метою можуть бути використані кровозамінники, наприклад Полиглюкин. Хороші результати досягаються в результаті лазерної обробки.
Подальші терапевтичні напрямки проводяться з метою підвищення стійкості організму і підвищення його опірності. В даному випадку основним є коригування харчування хворого з метою урізноманітнити раціон за рахунок включення овочів і фруктів, що містять вітаміни, і калорійних продуктів.
Профілактика сепсису
Профілактика сепсису заснована на своєчасному усуненні вогнищ гнійної інфекції, які є джерелом зараження крові.
Також в профілактиці сепсису важливу роль відіграє роз’яснювальна робота. Її метою є запобігання спробам самолікування і своєчасне звернення за допомогою при наявності
Загрузка...
