Виявляє хронічний лімфолейкоз аналіз крові, показники якого вказують на наявність даного захворювання. Недуга ще називають лімфомою малих лімфоцитів або лимфоцитарной лімфомою, скорочено — ХЛЛ. Хвороба відноситься до клональний лімфопроліферативним неопластическим захворювань, тобто це пухлина злоякісного характеру, при якій відбувається інтенсивний поділ зрілих атипових клітин. Що ж виявляється в крові, що вказує на наявність небезпечної ракової хвороби?
Розвиток хвороби
Хронічний лімфоцитарний лейкоз в європейських державах і в Північній Америці діагностується у 3-4 чоловік з 100 тисяч, а у пацієнтів похилого віку ця цифра зростає до 20 осіб. Причому дана патологія в 2 рази частіше виявляється у чоловіків. Хвороба супроводжується неконтрольованим розподілом змінених клітин — лімфоцитів, які вражають різні тканини організму, це може торкнутися кісткового мозку, вузлів лімфатичної системи, селезінки, печінки та інших органів. 
В середньому в 96% випадків хронічний лімфолейкоз має В-лімфоцитарна природу, тобто лімфоїдні стовбурові клітини осідають в кістковому мозку, де і відбувається їх дозрівання до B-лімфоцитів. Решта ж 3-4% переміщаються в область тимуса — вилочкової залози, де і дозрівають до T-лімфоцитів, тому хвороба характеризують як недуга Т-лімфоцитарного походження.
У нормальному стані В-лімфоцити проходять ряд ступенів розвитку, поки не перетворюються в плазматичні клітини, які відповідають за гуморальні імунні механізми. Але це відноситься до типових лімфоцитів, клітини ж з атиповим розвитком не досягають остаточної стадії, накопичуються в кровотворної системи, провокуючи різного роду порушення в діяльності імунітету.
Хронічний лімфоцитарний тип лейкозу діагностується важко через те, що не має вираженої симптоматики, яка змушує людину своєчасно звернутися за медичною консультацією.
Найчастіше дане онкологічне захворювання виявляється випадково, коли призначається аналіз крові для діагностування іншого недуги або під час регулярних профілактичних досліджень. Підозра на дане хронічне захворювання виникає, якщо в аналізі крові виявляється понад 5000 лімфоцитарні клітин на 1 мкм.
Клінічне (розгорнуте) дослідження крові
Будь-яке діагностичне обстеження обов’язково включає здачу крові на ОАК — загальний (розгорнутий) аналіз крові. Дане дослідження виявляє рівні кров’яних клітин, і в даному випадку особлива увага звертається на кількість лейкоцитів. Перші ознаки ХЛЛ найчастіше виявляються під час професійного огляду, в який обов’язково включається здача аналізу ОАК. Це найпоширеніший варіант діагностування даного типу пухлини.
Рідше це відбувається, коли хворий звертається за допомогою до фахівця, скаржачись на погане самопочуття. Перша підозра в цій ситуації падає на ГРВІ. І лікар призначає здати кров для клінічного аналізу. У більшості випадків таким чином виявляється гостра форма лимфолейкоза. Аналіз крові при лімфолейкозі вказує на наявність лимфоцитоза — підвищеної кількості атипових клітин в складі периферичної крові.
Якщо розглядати норму, то рівень лімфоцитів становить від 17 до 37%. Це найширша група лейкоцитів, у дітей їх рівень може досягати половини всіх білих кров’яних клітин. Вони є основною зброєю імунітету від різного роду хвороб, так як відповідають за виробляються антитіла.
Підвищена норма сигналізує про ймовірну загрозу, з якою не може впоратися імунітет. Однак це не привід одразу ставити діагноз лімфолейкоз, так як така ознака присутня в клінічній картині ряду хвороб. Буде потрібно ще ряд діагностичних досліджень. Крім цього симптому існує ще ряд ознак, які вказують на можливу наявність злоякісного утворення крові:
- Якщо розвинулася пізніша стадія захворювання, то аналіз виявить порушення не тільки в лейкоцитарній формулі, але і в пропорційних співвідношеннях інших компонентів крові. Збої призводять до розвитку анемії — зниження гемоглобіну і тромбоцитопенії — низького рівня тромбоцитів.
- Серед ознак ХЛЛ можна відзначити і присутність у складі крові циркулюючих поза кровотворної системи незрілих лейкоцитів, це можуть бути лімфобластів і пролімфоціти. У нормальному стані вони в невеликій кількості знаходяться в органах кровотворення, але не проникають в склад периферичної крові.
- У підтвердженні лимфолейкоза аналіз крові виявляє в складі біоматеріалу напівзруйновані ядра лімфоцитів, які в медичній практиці називають тінями Гумпрехта. Вони є характерною ознакою даного злоякісного захворювання.
Крім загального аналізу крові пацієнтові призначають здати біохімічний, який виявляє ряд відхилень.
Біохімія для виявлення злоякісної пухлини
Біохімія крові теж виявляє ряд змін, відхилень в діяльності імунної та інших систем, але це відбувається на більш пізніх стадіях недуги. На початкових етапах даний вид діагностування може і не показати будь-яких значущих змін в складі крові. Картина крові при хронічному лімфолейкозі в даному випадку виглядає наступним чином:
- Якщо захворювання прогресує, то аналіз показує наявність гіпропротеінеміі (зниження рівня білка в плазмової частини крові) і гипогаммаглобулинемии (зменшення концентрації імуноглобулінів в сироваткової частини крові). Останній фактор призводить до того, що організм хворого лімфолейкоз не може чинити опір різних інфекційних збудників.
- Коли хронічний лімфоцитарний лейкоз стосується клітин печінки, в біохімії крові спостерігаються зміни печінкових проб: рівень АЛТ (аланінамінотрансфераза — ферменту з групи трансфераз) і АСТ (аспартатамінотрансфераза — елемент з тієї ж групи ферментів) вказують, наскільки хвороба пошкодила клітки печінкової паренхіми — гепатоцити . Такі показники, як ГГТ (гамма-грутанілтрансфераза — мембранний фермент клітин печінки) і ЛФ (фермент лужна фосфатаза) показують, чи є жовчні застої. Загальний білірубін змінюється, в залежності від того, наскільки добре печінка виконує свої синтетичні функції.
Показники аналізів залежать від ступеня захворювання. Але виявлення будь-яких відхилень не є точною ознакою злоякісного процесу. Спеціаліст повинен отримати дані про наявні зміни, оцінити співвідношення різних параметрів відносно один одного і наявних нормативних даних.
Крім того, аналізу крові буде недостатньо, і щоб встановити точний діагноз буде потрібно ще ряд специфічних досліджень.
Яка терапія застосовується при даному захворюванні?
У сучасній терапії не існує радикального методу, здатного усунути дане злоякісне утворення. Якщо хронічний лімфолейкоз був виявлений на початковій стадії розвитку, а аналіз показує на стабільний лейкоцитоз — не вище 20-30-10вЃ№ /л, то терапія не призначається. Пацієнт перебуває під наглядом і кожні 3-6 місяців здає контрольний аналіз крові.
Лікування потрібно, якщо у хворого з’являються явні симптоми хвороби (гарячковий стан, зниження ваги і ін.), Підвищення лейкоцитозу від 5010вЃ№ /л. У цьому випадку лікування може включати наступні заходи:
При всій непередбачуваності пухлин важливе раннє діагностування та спостереження. А ось профілактики від даного роду недуг не існує.
Загрузка...
