Рентген тазостегнових суглобів у дітей при дисплазії: норми кутів, опис процедури

Ступеня тяжкості патології у малюків

Рентгенівські знімки при дисплазії кульшового суглоба

Рентген при дисплазії кульшового суглоба у дітей

Рентген тазостегнових суглобів у дітей при дисплазії є одним з поширених методів діагностики, який використовується для визначення стадії захворювання і контролю ефективності лікування.

Підготовка до процедури

При використанні якісного обладнання і правильній підготовці до проведення дослідження, рентген — це безпечний метод діагностики дисплазії для дітей, включаючи малюків старше 3 місяців.
Спеціально розроблених правил підготовки для рентгена при діагностиці дисплазії не існує: безпосередньо перед процедурою на дитину надягається свинцевий фартух, призначений для захисту від апаратного випромінювання (вплив променів будуть схильні тільки тазостегнові суглоба).

Рентген при дисплазії кульшового суглоба у дітей
Особливості підготовки дітей до проведення рентгенографії:

• Для отримання точного рентгенологічного знімка необхідно пояснити дитині необхідність зберігати нерухомість, тому за півгодини до маніпуляції допустимо нагодувати малюка;
• Перед дослідженням з дитини знімаються всі металеві предмети, включаючи одяг з металевими гудзиками або декоративними прикрасами;
• Обов’язково здійснення психологічної підготовки: пояснення необхідності маніпуляції, характер її проведення і відчуття під час проходження рентгенографії: це допоможе дитині зберегти спокій.

Проведення і розшифровка результатів рентгенологічного дослідження

За алгоритмом для знімка тазостегнового суглоба дитини укладають в лежаче положення з витягнутими ніжками (допустимо злегка зігнути в коліні). При згинанні кінцівок в тазостегнових суглобах можливе отримання ложноположительного результату дисплазії.
Новонароджених на рентгені укладають в лежачому положенні з привидом ніг до тіла так, щоб таз щільно прилягав до касеті. Статеві органи захищають за допомогою свинцевого фартуха або пластини.
Для повноцінної діагностики дисплазії створюється кілька знімків за допомогою рентгена в різних проекціях, а потім проводиться розшифровка отриманих даних.
Для достовірної розшифровки рентгена тазостегнових зчленувань у дитини користуються додатковими відрізками: Шентона і Кальве.
Під відрізком Шентона розуміють продовження півкола вертлюжної ямки, що проходить на середину поверхні шийки тазостегнової кістки. При латерально-проксимальної дисплазії тазостегнового суглоба ця лінія переривається.
Пряма Кальве служить уявним з’єднанням зовнішньої ділянки клубової кістки і верхньої ділянки шийки тазостегнового зчленування. При вивиху або підвивиху відбувається її переривання, що дає можливість запідозрити початок руйнування оболонки суглоба і припустити ступінь патології.
При необхідності лікар використовує такі схеми при рентгенодіагностиці дисплазії тазостегнових суглобів у немовлят.

Рентгенівські знімки при дисплазії кульшового суглоба
Варіант Рейнберга: на отриманому фото рентгена прочерчиваются кілька прямих: перша проходить уздовж через центри окостеніння головок тазостегнового зчленування і верхівки хрящів (У- подібної форми), а друга зверху-вниз розкреслювали через Верхньолатеральна виступ вертлюжної западини стегна.
Обов’язково проведення серединної крижової прямий. Спочатку проводиться оцінка відстані між другою лінією і серединної прямий, потім між ними проводиться другорядна лінія по паралельній стороні тіла. При вродженому вивиху суглоба проксимальний кінець стегнової кістки розташований вище першої лінії і зовні від другої проведеної прямої. Враховується, що в нормі контур краю шийки стегна перетинає нижній контур пахової кістки і утворює лінію Шентона.
Варіант Омбредана: на рентгенологічному відбитку прокреслюють пряма (зліва направо) через середину клубової кістки до лонного зчленування, а потім сверху- вниз відміряють пряму на зовнішній кут вертлюжної западини. Якщо патології немає, то після прочерчивания ліній в області зчленування формуються чотири квадрати, нижні з яких охоплюють серцевину окостенілих головок кульшових кісток. Діагностувати підвивих можна, якщо середина головки тазостегнового суглоба переміщається в зовнішній нижній квадрат, а при вивиху вона фіксується в зовнішньому верхньому.
Вивчення рентгенограми дозволяється визначити ступінь тяжкості патології:

• Предвивіх (початкова стадія дисплазії тазостегнового зчленування): кісткова тканина і хрящі тазостегнового суглоба недорозвинені, але патологічні зміни в зв’язках і м’язах відсутні;
• Підвивих (другий етап формування патології зчленування у дітей): норми показників кутів відхилені до 75В °, стегнова головка відокремлена від суглобової западини. Обов’язково лікування із застосуванням консервативних методів лікування;
• Вивих (важка ступінь дисплазії тазостегнових суглобів): кістки шийки стегна зміщені і пошкоджена головка кульшового суглоба, що вимагає оперативного втручання.

Ступеня тяжкості патології у малюків

Альтернативні методи діагностики

Діти віком до 3 місяців проведення рентгена не рекомендоване: оптимальним методом діагностики для виявлення дисплазії тазостегнових суглобів — це ультразвукове дослідження.
УЗД безпечно для малюків, найбільш повна картина анатомічних дефектів тазостегнового суглоба візуалізується з 4-6 тижнів від моменту народження.
До додаткових методів діагностики, що використовується для установки діагнозу, відносяться МРТ і артрографія.
Для проведення МРТ необхідно зберігати повну нерухомість, що важко для дітей молодшого віку, хоча діагностичний метод дозволяє провести оцінку стану суглобових поверхонь.
Виявлення дисплазії тазостегнового суглоба за допомогою артрографії проводиться рідко: процедура має на увазі введення в суглобову порожнину контрастної речовини з подальшим проведенням рентгенографії. Методика дозволяє виявити хрящової край западини, візуально оцінити стан капсули.
При дисплазії тазостегнового суглоба проведення рентгена — це найдоступніший і інформативний метод діагностики, який дозволяє розробити ефективні методи лікування і профілактики ускладнень.