Питання:
У 2013 році в липні помер тато, а у вересні пішла за ним мама. Я до сих пір дуже сильно сумую, часто плачу, все думаю, що ж я упустила, чому так все. Не хочеться нікуди ходити, з ким-небудь спілкуватися, часто їжджу до них на кладовищі. Це, напевно, депресія.
Відповідь:
Привіт Марина. Перш за все, дозвольте висловити вам своє співчуття. Втрата близьких завжди переживається дуже важко і на те, щоб прийти в себе, потрібно багато часу і всі наші душевні сили. Однак гостре переживання втрати в нормі триває приблизно рік-півтора, після цього настає примирення з реальністю, а біль втрати хоча і залишається в серці, але вже не викликає сильних переживань. У вашому випадку, швидше за все, переживання втрати (бідкання) дещо затягнулося, ви зупинилися на стадії депресії. Плюс вас з’їдає ірраціональне почуття провини за смерть батьків, хоча об’єктивно, звичайно ж, ви ні в чому не винні.
Самостійно вийти з цього стану вам буде дуже складно, тому рекомендую знайти хорошого психолога і попрацювати над своїми невираженими переживаннями і почуттям провини разом з ним. Вам зараз необхідно перенаправити всі ваші емоції, які ви віддавали батькам, в інше русло. Фахівець допоможе вам усвідомити їх і знайти їм інше застосування. Якщо ж ви не зробите цього, то цілком імовірний відхід не тільки в депресію, а й в фізичні хвороби.
Загрузка...
