Захворювання, пов’язані з виникненням пухлинних новоутворень, нерідко можуть негативно впливати на кровоносну систему людини. Одним з таких захворювань є мієлоїдний лейкоз хронічний, який представляє собою безладне поширення і розростання кров’яних клітин. При відсутності своєчасного та ефективного лікування можуть виникнути серйозні наслідки, при цьому в кінцевому підсумку не виключається смертельний результат. Саме тому важливо мати уявлення про те, що це за захворювання, щоб вчасно запобігти його розвиток.
Причини виникнення захворювання
Захворювання мієлоїдний лейкоз є одним з найбільш небезпечних онкологічних захворювань, що піддають пошкодження стовбурові клітини кісткового мозку і їх функціональність в організмі пацієнта. Діагностування у пацієнта подібного захворювання свідчить про те, що в організмі пацієнта починають активно розмножуватися незрілі клітини або бласти. Вони зупиняють розвиток здорових клітин, внаслідок чого здійснюється припинення росту кісткового мозку. 
Хронічний мієлобластний лейкоз, як правило, протікає в кілька стадій, кожна з яких має свої певні відмінні риси. Перша стадія — хронічна. Вона характеризується поступовим наростанням лейкоцитозу. В даний період захворювання протікає без прояву симптоматичних ознак. Надалі у пацієнта можуть проявлятися такі симптоми, як постійне відчуття втоми, надмірна пітливість пацієнта, присутність відчуття тяжкості в області лівого ребра через збільшення селезінки. Наступний етап — акселерація. Симптоматичні ознаки у пацієнта проявляються в незначній формі, можливе підвищення температури тіла пацієнта. При лабораторному дослідженні крові виявляється присутність бластів і проміелацітов. Надалі пацієнти звертаються за допомогою до фахівців, так як з турбують такі симптоми: виникнення свербежу шкірних покривів і присутність спека. Після цього настає стадія термінальна. Характеризується проявом больових відчуттів в області суглобових з’єднань, присутністю явно вираженої слабкості і значним підвищенням температури тіла пацієнта аж до 40 градусів. Пацієнт значно втрачає у вазі, при цьому не виключається інфаркт селезінки через сильного збільшення. У багатьох пацієнтів діагностується фіброз кісткового мозку.
В даний час питання, пов’язане з причинами виникнення даного захворювання до кінця не вивчений. Виявлено лише кілька факторів, які можуть вплинути на освіту патологічного процесу в організмі пацієнта:
- структурна зміна стовбурових клітин, які поступово починають мутувати і надалі розмножуватися;
- вплив шкідливих хімічних речовин;
- вплив з боку іонізуючої радіації.
Не виключено, що на розвиток захворювання може вплинути застосування променевої терапії при лікуванні інших онкологічних захворювань, застосування хіміотерапевтичних засобів і певна група захворювань вірусної етимології.
Симптоматичні ознаки
Як вже було сказано раніше, захворювання лейкемія на початкових етапах свого розвитку практично жодним чином себе не проявляє. Нерідко захворювання у пацієнта діагностується випадковим чином в результаті обстеження функціональності внутрішніх органів.
До основних симптоматичним ознак захворювання відносяться:
- виникнення больового синдрому в лівому боці;
- присутність больових відчуттів в процесі пальпації печінки;
- зміна температури тіла пацієнта;
- поява болю в суглобових зчленуваннях;
- посилена кровоточивість;
- активне потовиділення.
Небезпека виникнення і поступового розвитку захворювання полягає в тому, що здійснюється негативний вплив на функціональність нервової системи пацієнта, яка тягне за собою утворення інфаркту, інсульту і паралічу окремих частин тіла.
У більшості випадків захворювання піддаються пацієнти в більш зрілому віці, проте і присутність патології в дитячому віці має місце бути. Утворюється хронічний мієлоїдний лейкоз внаслідок відхилень хромосомної системи. Симптоми проявляються поступово і являють собою:
- млявість і апатичність;
- виникнення інфекційних захворювань частого характеру;
- втрата апетиту;
- відставання в загальному розвитку на відміну від однолітків;
- втрата у вазі;
- постійні носові кровотечі.
У дитячому віці вилікувати хронічний мієлобластний лейкоз набагато важче, тому що зростає ризик загострення патологічного процесу, відповідно, прогноз несприятливий, так як тривалість подальшому житті невелика і не перевищує декількох років.
Діагностичні заходи
В першу чергу діагностичні заходи мають на увазі проведення опитування, так як іноді пацієнта можуть турбувати певні симптоми, і повного лабораторного дослідження крові. Така процедура дає можливість визначити рівень всіх клітин. В результаті виявляється підвищений показник незрілих білих клітин, кількість тромбоцитів і еритроцитів зменшується. Не менш важливим вважається проведення біохімічного аналізу крові, який сприяє оцінюванню функціональності деяких внутрішніх органів, наприклад, печінки, селезінки. Таким зміни пов’язані з попаданням і негативним впливом лейкозних клітин.
Найбільш інформативними методами вважаються біопсія і аспірація кісткового мозку. Тестування, як правило, проводяться одночасно, а зразки беруться з задньої частини стегнової кістки пацієнта. До додаткових методів діагностування мієлоїдній форми захворювання відносяться комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія та ультразвукове дослідження.
Методи лікування
Хронічна форма миелолейкоза в обов’язковому порядку вимагає лікування під постійним наглядом лікаря. Залежно від стадії захворювання і симптоматичних ознак вирішується питання щодо госпіталізації пацієнта до лікувального закладу. Нерідко процес лікування ХМЛ займає близько декількох місяців. Основні терапевтичні напрямки включають в себе:
Процес одужання пацієнта займає тривалий період часу, так як імунна система зазнала значного ослаблення. Пацієнту необхідно запастися терпінням і виконувати всі необхідні рекомендації лікуючого лікаря, щоб для початку усунути всі наявні симптоми. Повне одужання настає після того, як донорські клітини в організмі пацієнта повністю приживуться.
Терапевтичні методи підбираються індивідуально. Залежно від особливостей організму і протікання захворювання. Багатьом пацієнтам призначаються цістологіческіе препарати, однак їх застосування здатне провокувати виникнення побічних ефектів у вигляді нудоти і блювоти, втрати волосяного покриву, ламкості нігтьової пластини, захворювання зубів, запальних процесів в області шлунка і порушення функціональності кишечника. Всі ці негативні прояви можуть спричинити за собою утворення декількох синдромів. Перший — ДВС, утворюється в результаті погібанія патологічних клітин, що супроводжується звуженням просвітів дрібних капілярів. Другий — ретіноідной, провокує виникнення ускладнень у вигляді лихоманки, перепочинок або зниження артеріального тиску. У більш важких випадках медичні фахівці вдаються до хірургічного втручання.
Крім основних методів лікування, особливу увагу слід приділити харчуванню пацієнта. З раціону слід виключити продукти харчування, до складу яких входять барвники, консерванти і ароматизатори. Їжа повинна бути калорійною. Раціон пацієнта повинен включати в себе м’ясні продукти, крупи, молочні вироби. Виключіть консервацію і приправи. Краще страви готувати на пару або за допомогою запікання в духовці. Позбавтеся від шкідливих звичок, так як вони здатні погіршити ситуацію. Рекомендується більше часу перебувати на свіжому повітрі, носити спеціальну маску з метою запобігання зараження інфекцією або вірусом. Прогноз на подальше життя пацієнта, як правило, несприятливий.
Що стосується профілактичних заходів, то їх на сьогоднішній день не існує. Це пов’язано з тим, що виникнення захворювання відбувається раптово. Таким чином, серйозність хронічної форми мієлоїдного лейкозу говорить сама за себе. В даному випадку важлива своєчасність діагностування та використання грамотно підібраних терапевтичних заходів.
Загрузка...
