Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи


Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи
Діагностика виразки шлунка спрямована на виявлення захворювання і визначення його можливої причини. Це дозволяє підібрати лікування і рекомендації для пацієнта, які будуть найбільш ефективними. Нижче описані основні лабораторні та інструментальні методи, які використовуються для діагностики виразкової хвороби. статті:

План обстеження при виразці шлунка

Як діагностувати виразку шлунка? Оптимальна діагностична схема при підозрі на виразкову хворобу повинна бути наступною:

  • збір анамнезу пацієнта і вивчення його звичок;
  • физикальное обстеження, огляд та пальпація живота;

  • Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи
    загальні аналізи крові (з лейкоцитарною формулою) і сечі;
  • аналіз калу на приховану кров;
  • біохімічний аналіз крові;
  • рентгеноскопія з контрастуванням (в останні роки все рідше);
  • ультразвукове обстеження (для диференціальної діагностики);
  • фіброгастродуоденоскопія верхніх відділів травної системи;
  • аналіз на хелікобактерну інфекцію;
  • біопсія зразка тканини з дна виразки.

Показання для консультації інших фахівців

Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи Займається амбулаторним або стаціонарним лікуванням виразкової хвороби терапевт або сімейний лікар. Але при виникненні певних ситуацій, призначають консультацію інших вузьких фахівців. Це:

  • гематолога — при розвитку рефрактерних або важких анемій, пов’язаних з крововиливом або дефіцитом вітаміну В12;
  • хірурга — при підозрі на перфорацію шлунка (перитоніт), пенетрирующих виразку в сусідні органи (печінку, підшлункову залозу, очеревину, селезінку), наявності ознак активного крововиливи, деформацію просвітку;
  • реаніматолога — якщо при активному кровотечі виникає геморагічний шок;
  • онколога — при виявленні при цитологічному дослідженні ознак малігнізуватися виразки;


Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи

Методи діагностики захворювання

Лабораторна діагностика

В загальному аналізі крові при виразці шлунка змінюються такі показники: підвищується ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів), зростає число лейкоцитів (за рахунок нейтрофілів). Якщо у пацієнта були епізоди крововиливів з виразки, то часто спостерігається зниження числа еритроцитів і гемоглобіну. При великих ураженнях слизової оболонки можливий розвиток В12-дефіцитної анемії. Верифікувати причину анемії можна за наступними показниками:

  • кольоровий показник;
  • сироваткового заліза;
  • трансферин;
  • середній обсяг еритроцита (MCV);
  • показник середнього вмісту гемоглобіну в еритроцитах (MCHC);
  • маса гемоглобіну в одному еритроциті (MCH);
  • концентрація кобаламина.

Також досліджують кал на наявність крові, що може свідчити про розвиток ускладнень виразкової хвороби.

Інструментальна діагностика

Рентген органів черевної порожнини поступово відійшов на другий план. Його витіснили ендоскопічні методи і комп’ютерна томографія. Однак, в окремих ситуаціях використання рентгенограми дозволяє виявити перфорацію (наявність повітря під куполом діафрагми), або значну деформацію шлунка.
Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи

Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи Основою інструментального дослідження виразкової хвороби є проведення фиброгастродуоденоскопии. Цей ендоскопічний метод дає найбільш повну інформацію про локалізацію дефектів слизової оболонки. Також лікар може виявити ознаки активного або минулого крововиливи. Одночасно можна виявити відхилення від норми показників кислотності в різних відділах верхньої частини травного тракту. Лікар-ендоскопіст вимірює розміри і описує місцезнаходження виразки. Часто береться зразок з дна дефекту і його стінок для цитологічного дослідження. Його проводять в спеціалізованих лабораторіях, де вивчають зразок на клітинному рівні. Це дозволяє виявити ознаки добро- і злоякісних утворень.

Виявлення хелікобактерної інфекції

Діагностика бактерії при виразковій хворобі шлунка обов’язково включає гістологічне дослідження, яке проводиться при ФГДС. За допомогою спеціального фарбування акридиновим помаранчевим або толуїдиновим синім можна виявити ділянки колонізірованія слизової оболонки. Специфічність і чутливість методу наближається до 95%. Крім інвазивних методів існують і інші. Особливу популярність отримав дихальний уреазний тест. Для його проведення випускаються тест-системи, які можна купити в звичайних аптеках. Суть методики базується на особливості метаболізму бактерії — продукції ферменту уреази, який посилено розщеплює сечовину на вуглекислий газ і аміак. Саме продукти метаболізму, мічені ізотопом Карбона, і виділяються з диханням, де їх вловлює чутлива тест-система.
Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи

Ще один спосіб діагностики хелікобактерної інфекції — виявлення антигенів збудника в калі. Методика також характеризується високою чутливістю, але дуже важливо для коректності результату правильно зібрати матеріал. Також на нього може впливати прийом антисекреторних (інгібіторів протонної помпи і антагоністів гістамінових рецепторів) препаратів і антацидів. Тому радиться його призначати після закінчення лікування для перевірки ефективності терапії. Іноді проводять дослідження крові на наявність специфічних імуноглобулінів типу G до H.Pylori. Вони з’являються через кілька тижнів після початку інфікування і зберігаються як мінімум протягом декількох років. Це маркер перенесеного захворювання, і їм рідко користуються для первинної діагностики. Зростання стійкості H.Pylori до антибіотиків підвищив значення бактеріологічного дослідження. Для його проведення під час ендоскопії роблять забір матеріалу з поверхні слизової оболонки шлунка, який потім відправляється в спеціалізовану лабораторію, де він культивується в цілющої середовищі.
Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи

Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи За допомогою ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) можна встановити точний генотип бактерії. Одночасно досліджується чутливість збудника до різних антибіотиків, які використовуються при ерадикації. Це дає можливість підібрати найбільш ефективні антибактеріальні засоби для конкретного пацієнта.

Корисне відео

З якого комплексу процедур полягає діагностика виразки озвучено в цьому відео.

Морфологічна діагностика виразки шлунка

Біопсія виразки шлунка зараз в розвинених країнах є обов’язковою складовою діагностичної програми для постановки остаточного діагнозу. Важливість методики в тому, що вона дозволяє визначити зміни слизової оболонки на клітинному рівні. Це дає можливість виявити атрофічний або гіпертрофічний тип запалення шлунка.
Додатково морфологічне дослідження дозволяє диференціювати ерозію від виразки (за глибиною ураження). Але найбільша цінність методики в тому, що вона дозволяє діагностувати ранній розвиток злоякісного процесу, коли ще немає клінічної симптоматики. У розвинених країнах завдяки цим дослідженням значно покращилися показники лікування раку шлунка. Проводиться безпосередньо під час гастроскопії і включається в себе паркан гістологічного матеріалу з дна і стінок дефекту слизової оболонки для встановлення його етіології.
Діагностика виразки шлунка: основні лабораторні та інструментальні методи

Диференціальна діагностика виразкової хвороби

Диференціальну діагностику шлункової виразки необхідно проводити з наступними патологіями:

  • гастроезофагального рефлюксом;
  • запаленням слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишечника (гастрит або дуоденітом);
  • раком шлунка;
  • гострим панкреатитом;
  • гострим апендицитом (особливо з його першою стадією, коли біль часто локалізується в епігастрії);
  • на хронічну ішемічну хворобу кишечника;
  • функціональними розладами травного тракту;
  • гострим холециститом або холангитом;
  • жовчнокам’яну хворобу.

Діагностика ефективності ерадикаційної терапії

Згідно сучасним міжнародним стандартам (Кіотським протоколом) тривалість ерадикаційної терапії при виявленні складає 10-14 днів. Після цього необхідно орієнтуватися на наступні критерії:

  • У молодих пацієнтів, які в минулому не хворіли на виразкову хворобу або гастрит, досить, щоб зникли клінічні симптоми патології.
  • Повторне проведення фиброгастродуоденоскопии рекомендується тільки в тих випадках, коли після проведених курсів адекватного лікування, зберігається виражена симптоматика диспепсії.
  • Для контролю ефективності рутинно бажано використовувати дихальний уреазний тест або аналіз калу на наявність антигенів H.Pylori.
  • Якщо кілька етапів ерадикаційної терапії не дають позитивного результату, то потрібно провести бактеріологічне дослідження з вивченням чутливості до антибіотиків.
  • 1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (Поки оцінок немає)
    Загрузка...
    Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
    Добавить комментарий

    ;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

    Adblock detector