Питання:
Добрий день. Допоможіть порадою. Сама по собі людина дуже недовірливий і приймає все близько до серця, дратівлива, запальна і емоційна. Так я бачу себе з дитинства.
Кілька років почалися проблеми з травленням, обійшла купу лікарів, обстежень, лікувань, — нічого не допомагало. Один гастроентеролог виявила приховану депресію, призначила відповідні препарати, і просто змусила повірити, що з шлунком все в порядку. І о диво — я за півроку поправилася на 8 кг, болів практично немає, але
Відчуваю по собі, що мої страхи нікуди не поділися, вони просто трансформувалися в інше місце. Місяці 3 назад початок закладати ліве вухо і з’явилася якась пульсація в голові. І знову мене осідають страшні думки, про невиліковну страшної хвороби. Навіть писати страшно. Канцерофобія і страх смерті не покидають.
Поки лікувала шлунок, ходила до психолога — результату немає. Книги з психології допомагають на короткий час, але як тільки щось заболить, одразу занурююся в себе і починаю пов’язувати симптоми, відчуття, що де почула і вимальовувати собі діагнози. Допомагає лише повне обстеження.
Як було з шлунком: обстежили всі по цій частині, потім одна з сотні докторів сказала: «повір, нічого у тебе немає». Ну як-би проаналізувавши всі свої аналізи, обстеження, генетику і, головне, слова доктора, я повірила.
Тепер інша проблема, йти по тому ж колу методом виключення не дуже хочеться. Та й при кожному нездужанні не бігти ж до лікаря і здавати всі дуже не дешеві обстеження.
Як бути, як перестати боятися і тривожитися за своє здоров’я? Що найцікавіше, такі ж страхи за своє здоров’я і у моєї 8-річної дочки, как-будто я її заразила цим. По лінії чоловіка багато онкології, страшно боюсь за дочку. А коли вона підросте і дізнається, що це може передаватися з покоління в покоління, переживаю за її психіку.
Ось так: страхи за себе, за чоловіка, за дочку, за батьків (і все за життя і за здоров’я). Допоможіть, як бути?
Відповідь:
Привіт, Людмила! Судячи з того, що ви написали, у вас дійсно є проблема зі здоров’ям, але не з фізичним, а з психічним. У психіатрії це називається іпохондричний синдром. Цей стан може поєднуватися з депресією, фобіями і тривожно-недовірливим неврозом. Грунтуючись тільки на вашому листі, я не можу поставити точний діагноз. Але припускаю, що у вашому випадку може мати місце фобический іпохондричний синдром, обтяжений латентної депресією. Найгірше, що з часом цей стан може стати параноїдальним і перейти в розряд нав’язливого психозу. Так що вам треба ходити не по терапевтам і гастроентерологів, а зібратися з духом і відправитися на консультацію до психіатра. На жаль, навряд чи у вашому випадку вам допоможе психолог (хіба що досвідчений психотерапевт з медичною освітою).
Ви маєте рацію в тому, що ваш стан без лікування може тільки посилюватися. Спочатку був шлунок, потім вухо і голова. Потім ви почнете перебирати всі органи по порядку. Не варто витрачати гроші на численні непотрібні обстеження. Витратьте їх краще на хорошого психіатра. Подумайте про свою дочку, адже ви дійсно В «заражаетеВ» і її своїми страхами, з дитинства формуючи у неї нездорову психіку. Звичайно, ви маєте повне право відмовитися від психіатричного обстеження і продовжувати далі ходити по звичайних лікарів, плекаючи свою тугу. А можете одним махом вирішити всі свої уявні проблеми зі здоров’ям. У будь-якому випадку вибір за вами.
Загрузка...
