Інгаміст — це муколітичний засіб, який випускається у вигляді розчину. Його призначають при обструктивної патології нижніх дихальних шляхів для полегшення і нормалізації відходження бронхіального секрету. Препарат показаний дітям і дорослим. У статті розглянута докладна інструкція із застосування Інгаміста для інгаляцій.
Хімічний склад розчину форма випуску
Основна діюча речовина — ацетилцистеин. Це хімічна сполука з муколитическими властивостями, яке забезпечує розрідження в’язкого слизу. На рівні хімічних процесів ацетілцітеін при взаємодії з мокротою розриває дисульфідні зв’язки мукополісахаридів і призводить до деполяризації вуглеводних компонентів. В результаті цього в’язкість ексудату зменшується.
Додаткові компоненти:
- натрію гідроксид — регулятор кислотності;
- натрію едетат — консервант;
- вода для ін’єкцій.
Розчин Інгаміста прозорий, безбарвний, при вдиханні злегка вловлюється запах сірки. Якщо розкриту ампулу залишити на деякий час, то повітря вступає в реакцію з компонентами препарату і рідина набуває слабкий рожевий або фіолетовий відтінок.
Препарат випускається в ампулах об’ємом 3 мл. В одній контурній пластиковій упаковці з осередками по 5 ампул. У картонній коробці 2 коміркові упаковки (10 шт.) Та настанови щодо застосовування. Ціна варіюється в діапазоні 350-400 руб.
Фармакологічні властивості розчину
Інгаміст — це ефективне секретолитическое і відхаркувальний засіб. Він розріджує суху і в’язке мокротиння, збільшує її обсяг, що сприяє швидкому виведенню з бронхів. Препарат забезпечує легке і безболісне відкашлювання слизу.
Ліки зменшує вираженість запального процесу. Після інгаляцій зменшується гіперемія, епітелій набуває рожевий колір.
При наявності гнійного мокротиння активність ацетилцистеїну не знижується. Препарат також розріджує гнійний ексудат.
Розчин має антиоксидантні властивості:
- підтримує енергетичні процеси на клітинному рівні;
- сприяє швидкому поділу клітин і регенерації тканин;
- синтезує біологічно активні речовини;
- зв’язує вільні радикали;
- виводить токсини і шкідливі речовини.
При місцевому інгаляційному застосуванні майже не всмоктується в системний кровотік. Речовина концентрується в тканинах дихальних шляхів. Чи не впливає на роботу внутрішніх органів.
Після кількох процедур у пацієнтів настає помітне поліпшення стан. Знижується ступінь вираженості спастичного кашлю, задухи. Для відходження мокроти не потрібно додаткових зусиль з боку м’язів грудної клітки. Нормалізується дихання, циркуляція повітря, поступово відновлюється газообміном функція легенів.
Показання до призначення препарату
Інгаміст призначають пацієнтам з гострою та хронічною патологією дихальної системи, яка супроводжується підвищеним утворенням мокротиння і обструкцією.
Показання:
бронхіти; - ларингіт;
- бронхоектатична хвороба — хронічне нагноєння, яке призводить до деформації і неповноцінності бронхів, порушує їх функціональність;
- бронхіоліт — запалення дрібних бронхів, закупорка бронхіол ексудатом, порушення дихання;
- пневмонія — запалення легенів;
- інфекційно-алергічна бронхіальна астма;
- муковісцидоз — спадкова хвороба з важкими ураженнями органів дихання.
Препарат можуть призначити в профілактичних цілях для зниження ризику розвитку ускладнень після хірургічного лікування органів рудної клітки, після ендотрахеальної загального наркозу.
Схеми лікування розчином
При місцевому використанні для інгаляцій дорослим призначають по 1ампуле (3 мл) 1-2 рази на добу. Дітям, залежно від віку та діагнозу призначають від 05 до 1 дози однократно (15-3 мл). Тривалість процедури для дорослих становить 15-20 хв., Для маленьких пацієнтів 5-10 хв. При необхідності можна збільшити число інгаляцій до 5 разів на день.
В середньому тривалість терапії не перевищує 7 днів, іноді термін збільшується до 14 днів. Якщо після процедури в роті залишається неприємний сірководневий присмак, що викликає нудоту, можна прополоскати ротову порожнину і горло чистою водою. Не рекомендується за годину до інгаляції і відразу після процедури приймати їжу.
Інгаміст для інгаляцій за допомогою небулайзера не розводити фізіологічним розчином, а застосовують в чистому вигляді.
Не можна допускати контакту ліки з залізом або гумою. Лекартсва вступає в активну хімічну реакцію з цими речовинами і утворює сульфіди зі специфічним запахом. Тому при виборі небулайзера необхідно звертати увагу на те, щоб резервуар для розчинів був пластиковим або скляним.
Якщо утворилася розрідженої мокроти в дихальних шляхах багато і хворий не може самостійно откашлять її, роблять постуральний дренаж (пацієнт приймає певне положення, а пульмонолог виконує спеціальний масаж, який прискорює відтік ексудату).
Якщо після процедури залишився розчин, його можна протягом 24 год. Використовувати повторно. Ампулу при цьому необхідно зберігати в холодильнику.
Можливі побічні реакції
Зазвичай препарат переноситься добре. 
Інгаміст при місцевому застосуванні може викликати алергічні реакції:
- подразнення і свербіж слизової;
- першіння в горлі;
- чхання, утворення слизу в носі;
- кропив’янка, висипання на шкірі.
Іноді препарат може викликати рефлекторний кашель, спазм бронхів. У деяких хворих посилюється секреція слизу в носі, виникає рясна ринорея.
Так як під час інгаляції лікарський розчин потрапляє на верхні відділи травного тракту, це провокує нудоту, позиви до блювоти, пов’язані зі специфічним запахом, печію. Розвивається стоматит — запалення слизової оболонки ротової порожнини.
Рідше розвиваються реакції гіперчутливості з боку імунної системи. Такі небажані явища викликають дискомфорт і можуть привести до небезпечних для стану здоров’я станів — анафілаксія, судинний колапс.
Ознаки передозування
При місцевому застосуванні високі дози Інгаміста здатні посилювати продукування бронхо-легеневого ексудату. Це призводить до посилення тяжкості обструкції дихальних шляхів.
Лікування такого стану передбачає механічне видалення мокротиння з бронхіального дерева.
Протипоказання до призначення розчину
Ліки протипоказано при високій чутливості або індивідуальної нестерпності його окремих компонентів. 
Препарат небезпечний при такій патології внутрішніх органів:
- виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, особливо в стадії загострення;
- відкашлювання мокроти з прожилками крові;
- легенева кровотеча різної інтенсивності;
- бронхіальна астма без утворення густої в’язкої мокроти;
- гіпертонічний криз.
З обережність Інгаміст призначають пацієнтам з функціональними порушеннями печінки, хронічною нирковою недостатністю, дисфункцією наднирників.
Під час вагітності розчин призначають тільки в тому випадку, якщо відсутня альтернативне лікування. При цьому враховують всі ризики, як для плода, так і для жінки.
В період лактації інгаляції з ацетилцистеином не призначають. Якщо є необхідність в терапії, то тимчасово припиняють грудне вигодовування, а дитини переводять на штучне харчування.
Препарат не впливає на реактивність організму при керуванні автомобілем або механізмами, не знижує якість уваги і пам’яті.
При одночасному призначенні інгаляцій і пероральних протикашльових засобів може сформуватися застій мокротиння. Це пов’язано з відключенням кашльового центру в довгастому мозку.
У пацієнтів із серцево-судинною патологією одночасне застосування Інгаміста і Нітрогліцерину призводить до розширення кровоносних судин, зниження артеріального тиску, появи головних болів в скронях і тім’яної області.
Активна речовина може призводити до збільшення кетонових тіл в сечі.
Не можна під час лікування вживати препарати кальцію, заліза, так як ацетилцистеїн знижує їх біодоступність. 
Якщо інгаляцій проводити одночасно з використанням антибактеріальних спреїв, то це знизить фармакологічна дія муколітичного розчину.
Інгаміст для інгаляції застосовують в педіатричній практиці. Дітям дозування збільшують поступово, спостерігаючи за станом бронхів і легенів, контролюючи функцію дихання. Найчастіше процедуру дитині проводять в умовах стаціонару під спостереження медичного персоналу.
Під час лікування розчином коригування дози для ослаблених пацієнтів з хронічними хворобами, літніх людей не потрібно. При дотриманні правил використання небулайзера і прописаних схем лікування розвиток побічних явища зводиться до мінімуму.
Загрузка...
