Це захворювання має на увазі під собою недостатню роботу статевих залоз, а також порушення при синтезі статевих гормонів. Існує не тільки первинний гіпогонадизм, зустрічається також і вторинний. Первинний гіпогонадизм характеризується порушенням в роботі секреторною тканини в районі яєчок. Вторинний гіпогонадизм супроводжується загальмованою активністю статевих залоз.
В результаті цього виникає збій в роботі контролюючих їх структур.
Як первинний гіпогонадизм, так і вторинний, супроводжується повільним розвитком статевих органів, до того ж порушується білковий обмін речовин. Це може привести до захворювань серцево-судинної системи, ожиріння та інших патологій. Щоб діагностувати нормогонадотропною гипогонадизм, потрібно звернутися до медичного фахівця. Гіпогонадизм у хлопчиків, юнаків та чоловіків діагностує андролог, ендокринолог.
Вторинний гіпогонадизм, як і первинний, лікується за допомогою гормональної терапії. При необхідності проводиться корекція оперативним методом, здійснюється протезування органів статевої системи. Як первинний, так і вторинний гіпогонадизм зустрічається і у чоловіків, і у жінок. 
Причини виникнення сімптомокопмлекса
У 1 з 100 чоловіків діагностується первинний або вторинний гіпогоданізм, але більшість випадків розвитку цього захворювання не вдається виявити. Варто нагадати, що гіпергонадотропний гіпогонадизм у чоловіків і у жінок без своєчасного лікування призводить до інвалідності. Крім порушень функцій статевих органів, значно погіршується загальний якість життя, а також збільшується ризик розвитку інших захворювань. 
Гипогенитализм може виникати внаслідок різних причин. Неправильне функціонування статевих залоз іноді з’являється після надмірного радіаційного випромінювання. Не варто виключати можливість токсичного отруєння. А також однією з причин можуть бути порушення в роботі гіпоталамуса, саме вони впливають на синтез статевих органів в тій ситуації, коли статеві залози погано розвинені з моменту народження.
Нормогонадотропною гіпогонадизм у чоловіків з часом змінює свою активність, в цій ситуації порушення функцій статевих органів збільшуються, і гормони починають вироблятися рідше. Головними факторами, що впливають на розвиток цього захворювання, наступні:
- порушення в роботі статевих залоз через дефекти в генетиці;
- неправильне розташування яєчок в мошонці;
- різні інфекційні патології;
- лікарські препарати, які володіють токсичним впливом;
- променева терапія або надмірне рентгенівське опромінення;
- післяопераційні порушення в роботі статевих органів.
Гіпогонадотропний гіпогонадизм у жінок, як і будь-який інший, має інші причини розвитку. 
Причини розвитку захворювання у жінок
Первинний гіпогонадизм у представниць жіночої статі розвивається в результаті наступних причин:
- недостатній розвиток статевих залоз з народження;
- дефекти в хромосомах;
- різні запальні процеси в імунній системі, в результаті цього у організму виникають антитіла до власних тканин;
- хірургічне втручання в області статевих органів;
- фемінізація на тестикулярному рівні;
- полікістозних яєчники.
Вторинний характер захворювання у жінок розвивається в результаті зменшення синтезу гонадотропінів. Саме вони надають найбільший вплив на роботу яєчників. А також гіпогонадизм може виникнути, як ускладнення деяких захворювань, наприклад, менінгіт. 
У деяких жінок порушення в роботі яєчників можуть виникнути через збої в менструальному циклі. Існує кілька типів аменореї, через яких може бути збій в менструальному циклі.
- Гіперменорея. Характеризується рясними кров’яними виділеннями.
- Гіпоменарея. Характеризується слабкими кров’яними виділеннями, іноді може з’явитися при туберкульозі.
- Якщо менструальний цикл займає короткий за тривалістю період, тобто менше 3 тижнів, це поліменорея.
- Занадто довгий період менструального циклу має назву олігоменорея. Причиною затримки, в більшості випадків, є патології соматичного характеру.
- Якщо кровотечі виникають між циклами — це метрорагія. Причиною її виникнення можуть бути різні патології піхви і матки.
- Якщо менструація повністю відсутня — це аменорея .
Симптоматика і діагностика синдрому
У чоловіків, вік яких більше 25 захворювання може ніяк себе не проявляти, однак, деякі пацієнти скаржилися на гинекомастию і відсталість у розвитку статевих органів. Може зменшитися кількість сперматозоїдів, а також іноді розвивається ожиріння, остеопороз. З’являються болі в голові.
Природжений первинний характер захворювання виявляється медичний спеціаліст при пальпації. Для підтвердження діагнозу може бути призначено УЗД тазу, в деяких випадках проводять забір крові. Основними симптомами в цьому випадку є ненормальний рівень фолікулостимулюючого гормонів.
Для діагностування гипогонадизма вторинного характеру потрібне проходження МРТ, але також проводиться генетична діагностика, яка включає в себе наступне:
- аналіз крові;
- аналіз сечі;
- екскреція за добу;
- дослідження каріотипу.
Якщо у жінки патологія розвинулася до статевого дозрівання, то симптомами захворювання будуть вважатися маленькі розміри зовнішніх статевих органів, груди, волосяний покрив в області мошонки і пахв, маленька ширина таза.
Якщо захворювання розвинулося після статевого дозрівання, вторинні ознаки розвиваються, проте, патологія має і інші симптоми.
- збої в менструальному циклі;
- порушення у функціонуванні серцево-судинної системи;
- Атрофія органів жіночої статевої системи.
У період розвитку захворювання кількість естрогенів в кровоносних судинах жінки значно зменшується в той же час збільшується кількість гонадотропінів.
Для того щоб з високою точністю визначити розміри яєчників, потрібно УЗД. Щоб встановитися затримку при утворенні скелета необхідно проходження рентгенографії. Значну роль при діагностиці та складанні курсу лікування грає установка правильного діагнозу.
Лікування синдрому
Залежно від того, яка причина розвитку захворювання, складається курс лікування. Найчастіше проводиться замісна терапія. Якщо своєчасно почати лікування, то вторинні статеві ознаки продовжують розвиватися і організму зберігає статеву функцію. 
Алгоритм діагностики та лікування гіпогонадизму у чоловіків
Якщо причина розвитку патології — кріптохізм, лікування проводиться хірургічним шляхом. Операцію рекомендують проводити в ранньому віці від 12 до 18 місяців. Якщо вчасно не звернути на захворювання увагу — є високий ризик розвитку безпліддя і гіпогонадизму.
Якщо патологія гіпогонадотропного характеру, лікування має на увазі терапію лікарськими препаратами. Лікування з використанням променя або за допомогою хірургічного втручання проводять в тій ситуації, коли в головному мозку були виявлені злоякісні або доброякісні утворення.
Вторинний характер захворювання лікується в залежності від ступеня порушення вироблення гормонів у хворого. Якщо немає потреби зберегти функції утворення сперматозоїдів, лікування проводиться за допомогою тестостерону.
У ранньому віці курс з використанням тестостерону нетривалий, в майбутньому це дозволить зберегти сперматогенез, для цього користуються гонадотропними гормоносодержащіх препаратами.
Особливості лікування у жінок
Якщо гипогонадизм первинного характеру був діагностований у представниці жіночої статі, в більшості випадків пацієнтові призначають терапію за допомогою лікарських препаратів. До її складу входять жіночі статеві гормони, а також етинілестрадіол . Реакція організму повинна віддалено нагадувати менструацію, в цьому випадку призначають контрацептиви орального типу. До їх складу повинні входити гормони двох типів, естрогени і гестагени. 
Жінкам, вік яких менше 35 років, призначається тризистон або силест. Жінкам в більш пізньому віці лікарі прописують климен або клімонорм.
Якщо при гіпогонадизмі були виявлені злоякісні пухлини статевих органів або молочних залоз, захворювання серцево-судинної системи, медичні фахівці не рекомендують проходити замісну терапію. У цій ситуації лікування може здійснюватися прийомом андрогенів, вживанням оральних контрацептивів.
А також на тлі гіпогонадизму можуть розвинутися такі захворювання:
- ожиріння;
- остеопороз;
- може спостерігатися зниження статевої активності;
- загальна втома.
Люди, які інфіковані ВІЛ-інфекцією, які мають цукровий діабет, а також ті, у яких раніше була пухлина злоякісного характеру, найбільш схильні до гіпогонадизму. У цій ситуації проводиться терапія, яка залежна від ступеня відновлення репродуктивної функції організму. Якщо захворювання було діагностовано на пізній стадії, медичні фахівці призначають терапію з використанням гормональних препаратів. 
Профілактика синдрому
Спеціального методу профілактики медичні фахівці не розробили. Щоб зменшити ризик розвитку гіпогонадизму і його ускладнень, слід вчасно проходити диспансеризацію, не відкладати лікування хвороб, які передаються статевим шляхом. Слід відмовитися від вживання алкогольних напоїв і дотримуватися здорового способу життя. Медичні фахівці рекомендують стежити за своїм раціоном.
Слід намагатися уникати травм, а також не рекомендується переохолоджуватися. Пояснюється це тим, що переохолодження нерідко є причиною розвитку запального процесу в органах малого таза.
Рекомендації
Якщо від гипогонадизма страждає чоловік з раковим захворюванням, не рекомендується проводити гормональну терапію. Але також вона протипоказана для осіб, у яких є проблеми з сечовий системою.
При проведенні гормональної терапії повинні використовуватися лікарські препарати тільки природного тестостерону. Медичний спеціаліст повинен знати про всі можливі побічні явища. Ефективність і тривалість лікування багато в чому визначається вибором лікарського засобу. 
Якщо під час проходження курсу лікування почали розвиватися ускладнення, терапію слід припинити. Найчастіше медичні фахівці прописують лікарські засоби короткої дії, оскільки тривала терапія значно збільшує ризик виникнення побічних ефектів від препарату.
Висновки
Гипогонадизм є серйозною патологією, яка потрібна негайного лікування. Виникає синдром в результаті браку в кровоносних судинах статевих гормонів. Гипогонадизм може бути супутнім синдромом для великої кількості захворювання. При цьому патології можуть бути пов’язані не тільки з органами статевої системи, а й з головним мозком. Головні і найбільш серйозні прояви цього синдрому — порушення в роботі статевої системи і безпліддя.
Найзначнішу роль при діагностиці захворювання надають лабораторні методи. За допомогою лабораторних досліджень, а також за допомогою УЗД, медичний фахівець практично завжди зможе поставити точний діагноз і в зв’язку з цим скласти правильний курс лікування.
Сам процес лікування, в більшості випадків, включає в себе прийом гормональних препаратів, у деяких ситуаціях присутній необхідність хірургічного втручання. Прогноз на одужання залежить від причини виникнення синдрому. Іноді пацієнтові повністю вдається реабілітуватися, в інших же випадках безпліддя вилікувати не вдається.
Загрузка...
