Остеохондропатия п’яткової кістки у дітей: причини, симптоми, фото, лікування

Консервативні методи лікування кісти на ногах

Діагностика при остеохондропатії

Причини розвитку остеохондропатії

Остеохондропатия п’яткової кістки — прояви

Остеохондропатия п’яткової кістки — захворювання, що представляє собою дегенеративно-некротичні зміни в епіфізах (кінцевий відділ трубчастої кістки) і Апофіз (додаткова точка окостеніння в місці прикріпленнях великих м’язів), губчастих відділах кісток. Найчастіше зустрічаються остеохондропатии колінного суглоба, головки стегна, головок плеснових кісток. Остеохондропатия п’яткової кістки у дітей та підлітків зустрічається частіше, ніж у пацієнтів старшого віку.

Історична довідка

У 1983 році вперше описані болю, що виникають в задній частині п’яткової зчленування. Описав недуга хірург Едвард Альберт, Котория † вважається родоначальником терміна В «ахіллодініяВ». Але в своїй праці він не висував теорії про причини і механізм розвитку хвороби.

Остеохондропатия п’яткової кістки — прояви
Патрік Хаглунд в 1928 році вперше виклав своє бачення, що больовий синдром в дистальної частини ахіллового зчленування може В бути спровокований дією ряду причин. За його теорією, поняття В «ахіллодініяВ» є занадто узагальненими і не В виділяє істинної перопрічіни больового синдрому. Він припустив, що патологію провокує:

• Ахіллотендініт (запальний процес в області ахіллового сухожилля);
• Ахіллобурсіт (запалення синовіальної сумки, навколишнього сухожилля);
• Патологія зони епіфіза, що відповідає за ріст п’яткової кістки у дітей.

П. Хаглунд припустив, що фактором, що провокує розвиток поверхневого бурситу, було носіння незручною або маленькою взуття, а глибокого — разова або хронічна травматизація. Глибокий бурсит він запропонував лікувати оперативним шляхом.
У роботах 1990-1991 років зберігалася термінологічна плутанина: крім синдрому Хаглунд використовувалися терміни В «ахіллодініяВ», В «ахіллобурсітВ».
У вітчизняній літературі для опису патології в області п’яткової кістки використовувалися терміни: В «хвороба ХаглундаВ» (аномальної кістки, розташованої між човноподібної кісткою передплесна і голівкою таранної кістки) або хвороба В «Хаглунд-ШінцаВ» (Апофіз п’яткової кістки).

Міжнародна класифікація

Остеохондропатия п’яткової кістки МКБ-10: клас хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини (М00-М99). Хондропатії (М91-М94). Інші юнацькі остеохондрози (М92) .Код захворювання юнацький остеохондроз Передплесно (М92.6).

Етіологія

Причини виникнення остеохондропатии бугра п’яткової кістки недостатньо з’ясовані. Вважається, що це — результат дії багатьох патогенних факторів:

• Сильна механічне навантаження;
• травми;
• Нервово-трофічні розлади;
• Порушення місцевого кровообігу при механічних пошкодженнях судин, тромбозів або тривалого спазму.

Причини розвитку остеохондропатії

Симптоматика

Симптоми хондропатії п’яткової кістки залежать від стадії недуги. Гострий період хвороби в окремих випадках може протікати безсимптомно, і перші прояви з’являються через кілька років після початку захворювання. Вони обумовлені вторинними змінами в суглобах і навколосуглобових тканинах.
Остеохондропатия п’яти розвивається в більшості випадків повільно і протікає хронічно. Основні симптоми:

• Болі по задній поверхні п’яти при ходьбі, при тиску взуття, іноді набряк в цій області;
• Обмеження опори на п’яту, перенесення навантаження на передні відділи стопи, внаслідок чого можлива деформація пальців, кульгавість;
• Атрофія м’язів виражена помірно, болі в спокої проходять;
• Іноді підвищується температура тіла.

Стадії остеохондропатии

Розподіл хвороби на стадії за клінічними проявами є досить умовним. Одночасно можуть спостерігатися зміни, що відповідають двом або трьом фазам перебігу захворювання.
Перша — стадія асептичного некрозу кісткового губчастого речовини в результаті судинних розладів.
Друга — стадія помилкового склерозу, викликана здавленням некротизованих кісткових балок (перекладин), під впливом динамічних і статичних навантажень.
Третя — стадія фрагментації, характеризується впровадженням хрящових розростань в губчасту кісткову тканину. Найбільша кількість звернень відбувається саме в цей час.
Четверта — репарації, відрізняється інтенсивними відновними процесами губчастого кісткового речовини.
П’ята — стадія відновлення з залишковими явищами деформації.

Діагностика

Вирішальне значення в діагностиці хондропатії належить рентгенографії:

• При першій стадії на знімку виражених змін немає;
• Друга стадія характеризується появою на фото в місці ураження гомогенних безструктурні затемнень, поверхня втрачає свою гладкість;
• Третя стадія — секвестроподобная картина, структура кістки не дає чіткого гомогенного виду. Уражена ділянка складається з кісткових залишків і ще більше ущільнюється;
• Четверта стадія — секвестроподобние дільниці не видно, немає правильного структурного малюнка. У ряді випадків визначаються округлі кистовидная просвітління;
• П’ята — залишкові явища деформації.

Для ранньої діагностики остеохондропатії п’яткової бугра ефективним методом є комп’ютерна томографія. За допомогою цього дослідження можна уточнити анатомічні форми п’яткової кістки.
Ультразвукове дослідження виявляє збільшену позаду п’яткову слизову сумку.
[img]http://nogivnorme.ru/[/img] [/url] Діагностика при остеохондропатії
Електрофізіологічне дослідження м’язів, біомеханічне обстеження хворого виявляє зниження біоелектричної активності м’язової тканини (в15 рази) в ураженій нозі, зменшення статичної опороспособности і коефіцієнта ритмічності ходьби.

Лікування остеохондропатії

Консервативне лікування остеохондропатии п’яткової кістки у дітей направлено на усунення можливих причин виникнення захворювання і попередження або стримування прогресування деформації кістки. Маленьким пацієнтам призначається:

• Загальнозміцнюючий лікування;
• Вітамінотерапія (вітаміни групи В, кальцій);
• Повноцінне харчування;
• Фізіотерапевтичні процедури;
• Розвантаження ураженого відділу шляхом носіння ортопедичного взуття;
• Ортезування стопи — виготовлення і постійне носіння індивідуальних устілок-супінаторів, які дозволяють привести всі відділи стопи в правильне положення;
• Обмеження навантажень, звільнення від занять професійним спортом;
• Нестероїдні протизапальні препарати.

Загальна тривалість консервативного лікування становить 6 місяців.
При відсутності позитивного результату такого лікування показана операція. Оперативне втручання полягає в крайової резекції бугристости Хаглунд і видаленням ретрокальканеальной сумки.

Лікування остеохондропатії п’яткової кістки народними засобами малоефективно і може використовуватися в якості допоміжної терапії у вигляді контрастних ванночок і аплікації з трав.

Фізіотерапія

Фізіотерапевтичні методи лікування остеохондропатии застосовують для:

• Покращення кровопостачання в кінцівці;
• Зниження больового синдрому (СУФ-терапія середньохвильове ультрафіолетове опромінення, в еритемних дозах), діадинамотерапія (застосування імпульсних струмів);
• Прискорення регенерації в області пораженія- ультразвукова терапія (ультрафонофорез лікарських засобів), грязелікування;
• Зменшення вираженості дистрофії кісткової тканини (геліотерапія, таласотерапія, лікувальний масаж, повітряні ванни;
• Відновлення порушених функцій (електрофорез, радонові і хлоридно-натрієві ванни).

[url=https://nogivnorme.ru/wp-content/uploads/2018/04/fizioterapiya-pri-zabolevanii-pyatochnoj-kosti.jpg]https://nogivnorme.ru/wp-content/uploads/2018/04/diagnostika-pri-osteohondropatii.jpg[/img]
Фізіотерапія при захворюванні п’яткової кістки

Лікувальна фізкультура при остеохондропатії

Загальну гімнастику для зміцнення м’язів живота, спини, верхніх кінцівок проводять на всіх стадіях захворювання. а перші двох стадіях навантаження полягає в скороченні м’язів стегна, сідниць і активних рухів в гомілковостопному суглобі.

Профілактика остеохондропатии включає в себе попередження захворювань, що знижують стійкість опорно-рухового апарату до зовнішніх впливів — рахіт, дистрофія, недокрів’я, правильну організацію спортивних занять і носінні правильного взуття.