Остеомієліт тазостегнового суглоба (стегнової кістки): причини, симптоми, лікування

Методи лікування захворювання тазостегнових суглобів

Класифікація остеомієліту тазостегнового суглоба

Патогенез захворювання тазостегнового суглоба

Остеомієліт тазостегнового суглоба — прояви патології

Остеомієліт тазостегнового суглоба характеризується розвитком запальних процесів в структурах кістки — окістя, кістковому мозку і оточуючих тканинах. Код за МКХ 10 — М86 (остеомієліт).

Етіологія

Часто захворювання вражає клубову кістку: скупчення гною в кістковій тканині призводить в відшаруванні окістя з подальшим проривом речовини в навколишні тканини. Джерело інфекції — золотистий стафілокок або стрептокок, рідше кишкова паличка.
Інфекційний збудник проникає в кісткові структури з потоком крові і лімфи, часто виявляється при розвитку фурункулів, ангіни або карієсу. Розвивається остеомієліт стегнової кістки з наступних причин — виснаження організму і ослаблений імунітет.

Остеомієліт тазостегнового суглоба — прояви патології
Провокуючі фактори хвороби:

• Зловживання алкоголем;
• обмороження;
• Травматизація кінцівки (переломи, поранення);
• стреси;
• опіки;
• Інфекційні захворювання (кір, тиф).

Існує ризик ураження стегнової кістки після оперативного втручання: збудник проникає в організм з брудних інструментів під час операції в кров і розноситься по органах і тканинах ( Гематогенний шлях передачі остеомієліту ). Скупчення інфекційного збудника в стегнової кістки призводить до розвитку абсцесу.

Патогенез

Механізм розвитку остеомієліту сідничної кістки починається з проникнення збудника у вхідні ворота (рана, фурункул), що призводить до бактеріємії і переході мікроорганізмів по кровотоку в кістку. Існує ймовірність самоліквідації інфекції або її розвиток через кілька днів або місяців.
При прогресуванні хвороби в метафізі утворюється гнійник, розплавляє кісткові стінки і поширюється на діафіз. Це призводить до тромбозу судин та розвитку некрозу в м’язах стегна. Омертвіння навколишніх тканин є причиною інтоксикації організму.
У міру поширення гнійного вмісту окістя розплавляється і утворюється міжм’язова флегмона. Без медичного втручання інфекція через 3-4 тижні поширюється на шкірні покриви (вторинно-хронічний остеомієліт стегна).

Патогенез захворювання тазостегнового суглоба

Класифікація

При остеомієліті тазостегнового суглоба виділяють дві форми захворювання: гостру і хронічну. Для першої характерна яскраво виражена клінічна картина і короткий період хвороби. Остеомієліт в хронічній формі протікає протягом 2-8 місяців, характеризується чергуванням гострих і підгострих періодів.
Можливо прогресування захворювання по атипової формі:

• Абсцес Броді (запалення в епіметафізарних відділах трубчастої кістки з утворенням капсули, порожнина якої заповнена гноєм);
• Альбумінозний остеомієліт Оллье (ураження кісткових структур пневмококком з освіту серозної рідини, не перетвориться в гній);
• Склерозуючий остеомієліт Гарре (відзначається швидко прогресуюче склерозування кістки з утворенням вогнищ некрозу і скупчення гною).

По клінічній картині виділяють наступні види остеомієліту стегна:

• Екзогенний (поширення інфекції від інших органів і тканин після операції);
• Посттравматичний остеомієліт (Осколкові переломи, порушення правил антисептики при наданні першої допомоги при пораненнях);
• Шпицевий (розвивається в результаті проведення скелетного витягування з порушенням санітарних правил);
• Одонтогенний (запалення в кістках верхньої або нижньої щелепи, для лікування проводиться секвестректомія при остеомієліті);
• Вогнепальний (сприяє розвитку патології погана обробка рани, стресовий стан і низький імунітет. Осередок патології розташовується в кістковій мозолі).

Розвивається остеомієліт кісток таза здатний розвиватися по інтрамедулярні типу (уражається кістковий мозок) і екстрамедулярного типу (внекостного форма патології).
Часто вогнище хвороби локалізується в трубчастих або плоских кістках, вражаючи різні відділи — епіфіз, метафиз, диафиз. Серед плоских кісток піддаються інфекційного ураження хребці, сідничні кістки, ребра.

Класифікація остеомієліту тазостегнового суглоба

Симптоматика і діагностика

Для захворювання характерний гострий початок з появою симптомів запалення і інтоксикації: гіпертермія до 40 ^про С, слабкість, запаморочення і безсоння.
Основний симптом остеомієліту тазостегнового суглоба — це поява болю розпирала характеру в стегні. Відзначається посилення больового синдрому при русі, навантаженні на кінцівку.

На початкових стадіях для хвороби характерна поява набряку і почервоніння шкіри в області стегна (освіта поднадкостнічного гнійника). У міру прогресування патології симптоми стають більш вираженими, в довколишніх суглобах формується м’язова контрактура.
Можливо мимовільне розтин гнійника з виходом вмісту в навколишні тканини: симптоматично спостерігається зменшення больового синдрому (зменшується тиск в костномозговом каналі).
При переході гострої форми патології в хронічний остеомієліт стегнової кістки гній проривається назовні з утворенням свища.
Ознаки хронічного остеомієліту:

• Біль ниючого характеру в стегні;
• Посилення больового синдрому і поява гіпертермії при загостренні остеомієліту;
• Наявність порожнин з секвестром, на рентгенологічних знімках відзначається звуження кістковомозкового канали та остеосклероз.

Діагностика остеомієліту стегнової кістки полягає в візуальному огляді та пальпації, проведенні додаткових лабораторних та апаратних досліджень : Рентгенографії, ультразвукового дослідження і магнітно-резонансної терапії.

Лікування

При підтвердженні діагнозу лікування остеомієліту стегна проводиться лікарем травматологом або хірургом із застосуванням консервативних і оперативних методів лікування.
До консервативним методам лікування відносяться:

• Медикаментозна терапія з застосуванням антибіотиків (Цефтриаксон, Гентамицин) протягом 3-4 тижнів;
• Інфузійна терапія з призначенням сольових розчинів, проведенням плазмаферезу для виведення токсинів з організму;
• Зміцнення імунної системи (Полиоксидоний);
• Профілактика дисбактеріозу (Лінекс, Біфіформ);
• Поліпшення мікроциркуляції крові (Трентал).

Методи лікування захворювання тазостегнових суглобів
При появі побічних ефектів або відсутності ефекту лікування проводиться заміна лікарського засобу або вибирається інший метод лікування.
Операція проводиться для розтину гнійника і встановлення дренажу для відтоку його вмісту. При необхідності січуть ділянку некрозу з подальшим відновленням пошкодженої кістки і з’єднанням уламків кістки фіксаторами.
В післяопераційному періоді проводяться заняття ЛФК та фізіотерапевтичні процедури (електрофорез).

Ускладнення

При остеомієліті тазостегнового суглоба можливий розвиток наступних ускладнень:

• Освіта флегмони, абсцесу або поразка суглоба, близько розташованого до патологічного вогнища (артрит);
• Анкілоз (відсутність можливості здійснення руху суглобом);
• Озлокачествление освіти;
• сепсис;
• Амілоїдоз.

При остеомієліті стегна самолікування неприпустимо. Без розтину гнійника антибактеріальна терапія малоефективна, тому для попередження ускладнень необхідно усвідомлення необхідності звернення за медичною допомогою при появі симптоматики патології.