Подагричнийнефропатія: причини, симптоми, лікування

Симптоми при нефропатії

Терапія при захворюванні

Подагричнийнефропатія — прояви

Термін подагричнийнефропатія має на увазі порушення функції нирок внаслідок розвитку і прогресування подагри, яка характеризується порушеннями метаболічного і судинного характеру.

Причини

Патологія розвивається в результаті порушення білкового і пуринового обмінів. Рівень концентрації сечової кислоти в плазмі крові перевищує оптимальні значення, висновок солей з організму сповільнюється, і урати (солі сечової кислоти) скупчуються в нирках у вигляді каменів (уратних нефролітіаз) і остеофитов в суглобах.
Фактори ризику розвитку подагричної нефропатії:

• Похилий вік;
• Алкогольна залежність;
• Ожиріння, цукровий діабет;
• Тривалий прийом антибіотиків і діуретиків;
• Генетична схильність.

Активізація гострих запальних процесів при гіперурекіміі і подагрі провокує розвиток пієлонефриту (запалення нирок). Зростає ризик виникнення ниркової недостатності, розвитку подагричної нирки.

Подагричнийнефропатія — прояви

Симптоми і класифікація по МКБ

Подагричнийнефропатія код за МКХ 10 включає:

• М 10.3 — подагра, в етіології якої порушення функції нирок;
• М 10 — подагра.

За клінічними ознаками прояви подагричної нирки поділяється на форми:

• Уратна нирковокам’яна хвороба (нефролітіаз);
• Гостра сечокисла нефропатія;
• Хронічний тубулоінтерстіціальний нефрит.

Часто єдиний симптом подагричної нефропатії — це зменшення діурезу, виявлення незначної кількості еритроцитів і лейкоцитів в урине. У міру прогресування подагри проявляються симптоми ниркової недостатності — нудота, задишка, тупі болі в животі, олігурія (зменшення добової кількості сечі до 400мл) або поліурія (збільшення виділення урини до 2-3 л на добу).
Кожна з форм подагричної нефропатії розглядається як окрема патологія. Виділяються особливості клінічних проявів захворювань.

Уратний нефролітіаз

При діагностиці хвороби виявляється двостороннє ураження нирок з виявленням в них каміння, утворених солями сечової кислоти. Характерні для нефролитиаза коралоподібні форми уратів, повністю заповнюють ниркову миску. Існує ризик у вигляді ускладнень — розвитку пієлонефриту або відкриття кровотечі.
Біль локалізується в області попереку або носить розлитої характер — гостра, іррадіює в нижні відділи живота, не знімається знеболюючими препаратами. Сечовипускання болісно, в урине кров і гній, відзначається гіпертермія та підвищений артеріальний тиск.
При відсутності медикаментозного лікування ниркової коліки розвивається гідронефроз (збільшення ниркової балії через застою сечі) і гостра ниркова недостатність (ОПН).

Симптоми при нефропатії

Гостра сечокисла нефропатія

Симптоми проявляються різко. Інтенсивний больовий синдром в області попереку, сеча червоного кольору, обсяг виділеної сечі скорочується. Періодично виникають ниркові кольки, при прогресуванні нефропатії відзначається анурія (відсутність сечі) і гостра ниркова недостатність. У кров надходить велика кількість токсинів, що супроводжуються появою нудоти, блювоти, прискореним серцебиттям або аритмією.
Підтверджується подагричний нефрит загальним аналізом сечі (виявляється гематурія, лейкоцити, солі сечової кислоти) і дослідженням крові (гіперурекімія).

Хронічний тубулоінтерстіціальний нефрит

Симптоми тривалий час малопомітні — спрага, поліурія, біль у попереку, швидка стомлюваність. Виявлення та підтвердження хвороби виявляється при медичному обстеженні: збільшення нирок, кров і гній в сечі, підвищення температури тіла. Один з неспецифічних симптомів — висип по тілу і набряки, тому деякі фахівці припускають алергічну етіологію захворювання.
При прояві артеріальної гіпертензії напад купірується тільки медикаментозними засобами. При відсутності ефекту прогнозується масштабне пошкодження паренхіми з заміщенням її на рубцеву тканину.

Лікування

При відсутності анурії і симптомів обструкції сечоводів (урати перешкоджають відтоку сечі) проводиться медикаментозне лікування гострого нападу подагричної нефропатії з використанням препаратів:

• 10% р-р маннитола;
• 5% розчин глюкози;
• лазикс;
• Гідрокарбонат натрію.

Метою лікування є підтримання діурезу (100-200 мл /год) і розчинення солей з подальшим виведенням їх організму. Для цього призначається Аллопуринол. Протягом 60 год у пацієнта повинен нормалізуватися рівень сечової кислоти. При відсутності результату проводиться гемодіаліз (очищення крові від токсинів апаратом В «штучна Почкаев»).
У періоди ремісії або переходу подагричної нефропатії в хронічну форму терапія проводиться за такими принципами:

• Дієта — виключаються продукти, що містять пурини: копченості, жирна риба, кава, дріжджі та інші. Обов’язково лужне пиття, зниження в раціоні продуктів, багатих білками. При тривалому дотриманні нізкопуріновой дієти концентрація сечової кислоти знижується на 10%, нормалізується ліпідний обмін;
• При прогресуючої подагрі призначаються препарати — Алопуринол, Пробенецид (знижують концентрацію сечової кислоти в крові і сприяють розчиненню уратів). Протипоказані препарати даної групи при ОПН, а лікування хронічного тубулоинтерстициального нефриту вимагає зниження дозування Алопуринолу;
• Для виведення з організму дрібних конкрементів призначаються цитратні суміші (Урал, блемарен). Обов’язковий контроль pH сечі. Її ощелачіваніе призведе до розвитку фосфатурии (кристалізації фосфатів). Неприпустимий прийом препаратів при гострому пієлонефриті, артеріальної гіпертензії, ниркової недостатності.

   Терапія при захворюванні
Ефективна для боротьби з подагричною нефропатією комбінація блокаторів ангіотензівних рецепторів зі статинами, інгібіторами АПФ і алопуринолом.

У разі виявлення великих конкрементів потрібне хірургічне втручання — нефротомія (розсічення паренхіми нирки) або контактна літотрипсія (ультразвукове дроблення каменів в нирках).
У періоди ремісії захворювання проводяться фізіотерапевтичні процедури — електроімпульсна терапія, фототерапія і магнітолеченіе. Рекомендовано проходження лікування в санаторіях з лужними мінеральними джерелами.
При своєчасній діагностиці та лікуванні подагричної нефропатії прогноз захворювання сприятливий. Якщо захворювання протікає в хронічній формі, то недостатність органу розвивається протягом 10-15 років з моменту постановки діагнозу.
Уратний нефролітіаз схильний до частих рецидивів, а сечокисла нефропатія характеризується оборотним циклічним перебігом.
Остаточний прогноз лікування захворювання залежить від активності патологічного процесу і своєчасного призначення препаратів.