Диспепсія — це порушення травлення, при якому людина відчуває біль і дискомфорт у верхній частині живота. До кола симптомів диспепсії відносяться почуття переповнення шлунка, тяжкість, швидке і раннє насичення, неможливість з’їсти всю порцію цілком. Болі і інші неприємні відчуття турбують в надчеревній ділянці ближче до середини живота.
- 41 Дієта
- 411 Основні принципи
- 412 Продукти
- 42 Препарати
- 43 Народні засоби
Симптоми
Досить умовно виділяють кишкові і позакишкові прояви.
Кишкові прояви
- епігастральні болю, пов’язані з переварюванням їжі;
- неясний дискомфорт в надчеревній ділянці;
- почуття миттєвого наповнення шлунку відразу після початку прийому їжі — синдром раннього насичення;
- почуття переповнення шлунка, яке може не бути пов’язане з прийомом їжі;
- відчуття затримки їжі в шлунку;
- відчуття розпирання епігастрію, яке сприймається як здуття — при відсутності об’єктивних ознак здуття;
- легка нудота, турбує часто або практично постійно.
Позакишкові прояви
Лікарі, що займаються проблемою диспепсії, відзначають характерні особистісні особливості пацієнтів. Це тривожно-недовірливі люди, які страждають канцерофобией і надзвичайно уважно ставляться до найменших змін свого самопочуття. Пацієнти вимагають багато часу для спілкування з собою і найчастіше незадоволені тим, що їм приділили мало уваги. Для них важливо не стільки лікування, скільки співчуття і співчуття.
Причини
Причини формування диспепсії багатогранні і знаходяться в різних площинах. Приблизний перелік такої:
- грубі похибки харчування;
- вроджена надмірна продукція соляної кислоти;
- стреси;
- тривожно-недовірлива структура особистості;
- тривалий прийом лікарських засобів;
- моторні порушення шлунка і 12-палої кишки;
- хронічне інфікування бактерією ;
- порушення перетравлення дисахаридов через вроджених дефектів вуглеводного обміну;
- інфразвукові впливу або звукові коливання від 16 Гц до 0001 Гц, в природі інфразвук генерується при сильному вітрі, урагани і бурі, ударах блискавок, землетруси.
Діагностика причин
Диспепсія — це діагноз виключення, його виставляють тільки після виключення всіх інших органічних захворювань травного каналу. Тому встановлення діагнозу передує ретельне клінічне обстеження. У кожному конкретному випадку перелік обстежень залежить від індивідуальних особливостей пацієнта.
- ФГДС — об’єктивний метод, що дозволяє візуалізувати наявні розлади і отримати матеріал для біопсії;
- УЗД — увага приділяється жовчному міхурі та підшлунковій залозі;
- клінічний і біохімічний аналіз крові;
- копрограмма і кал на приховану кров ;
- бактеріальний посів калу ;
- рентген-дослідження травного тракту, при необхідності з контрастом;
- електрогастроентерографія або дослідження моторики шлунка і 12-палої кишки;
- сцинтиграфія — дослідження за допомогою радіоактивних ізотопів;
- тести на інфікування бактерією ;
- добова рН-метрія — дослідження закидання шлункового вмісту в стравохід;
- манометр — дослідження скорочувальних можливостей стравоходу, шлунка і 12-палої кишки.
При наявності супутніх хвороб залучаються суміжні фахівці і виконуються призначені ними обстеження.
Обсяг досліджень конкретного пацієнта — складне питання. З одного боку, потрібно виключити органічні причини розладів травлення, а з іншого — у тривожного людини тривалий і докладний обстеження підштовхує до формування переконання про наявність невиліковної хвороби. Лікарі з великою обережністю ставляться до таких пацієнтів.
Лікування
Будь-які розлади травлення, в тому числі і диспепсія, формуються на основі невідповідного людині харчування. Тому основа одужання або хоча б стабільно гарного самопочуття — дотримання дієтичних правил.
Дієта
Основні принципи
- харчування дробове і часте, перерви не більше 4-х годин;
- малу кількість їжі на вечерю, останній раз мінімум за 2 години до сну;
- під час їжі не займатися нічим стороннім — телевізор, читання;
- добре жувати, а не ковтати шматками;
- обов’язковість першого — бульйони, супи;
- ніяких барвників і консервантів;
- температура їжі — кімнатна, не холодна і не гаряча;
- правильне співвідношення білків, жирів і вуглеводів — 1: 1: 4 — якщо лікар не рекомендував інше.
Продукти
Їду бажано готувати з використанням продуктів з дозволеного списку, уникаючи тих, що можуть нашкодити.
Рекомендовані продукти
Нерекомендовані продукти
- вторинні бульйони і супи на них;
- відварні м’ясо та риба нежирних сортів;
- парові котлети, тефтелі і фрикадельки;
- картопляне пюре;
- розварені каші;
- киселі і компоти натуральні;
- білий вчорашній хліб;
- білі сухарі і галети;
- відварені яйця;
- нежирний свіжий сир;
- печені яблука;
- тушковані овочі;
- ягідні і фруктові морси.
- фаст-фуд;
- ароматизатори і приправи;
- кава з сигаретою;
- копчення, соління й маринади;
- жирне і смажене;
- пряне і гостре;
- засмажкою і пасерування;
- газовані напої;
- томатна паста;
- дріжджова випічка;
- консерви
Препарати
Дослідженнями останніх років доведено ефективність при дискінезії тільки двох груп препаратів: інгібіторів протонної помпи і прокінетиків.
- Інгібітори протонної помпи — це Омез і його аналоги: Рабепразол, Езомепразол і подібні.
- Прокинетики — ліки, що покращують моторику травного каналу. Це Метоклопрамид, Домперидон.
У пацієнтів з підтвердженим діагнозом диспепсії при неефективності цих двох груп ліків призначаються антидепресанти і протитривожні кошти. Для цього залучається психотерапевт.
Народні засоби
Використовуються як допоміжні засоби для поліпшення травних процесів. Застосовуються відвари, настої та чаї з традиційних рослин:
- кропу;
- фенхеля;
- кмину;
- селери;
- аїру;
- листя м’яти.
Можливі наслідки і прогноз
Прогноз сприятливий, оскільки немає органічних змін.
У 30 або 50% випадків повне одужання настає протягом року, іноді спонтанно і без лікування. Разом з цим можливі рецидиви при подальшому збігу несприятливих життєвих обставин.
Профілактика
Специфічної профілактики немає, але ймовірність диспепсії можна зменшити, якщо дотримуватися простих правил:
- досить відпочивати;
- урізноманітнити враження;
- дотримуватися режиму харчування;
- вживати збалансовану здорову їжу зі свіжих продуктів;
- по можливості уникати стресів;
- при необхідності відвідувати психотерапевта, якщо не вдається впоратися з наслідками стресу самостійно.